Рішення

від 16.09.2013 по справі 902/983/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2013 р. Справа № 902/983/13

Провадження № 2/902/56/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Прокурора Літинського району Вінницької області (22300, Вінницька область, Літинський район, смт.Літин, вул.Леніна, 9) в особі ПАТ "Вінницяобленерго" СО "Літинські електричні мережі" 22300, Вінницька область, м.Літин, вул.Дзержинського, 66

до : ТОВ "Еко Він Паливо" м.Вінниця, вул.Космонавтів, 39

про стягнення 5061,55 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Ніколюк М.К., Степанова О.В. - за довіреностями;

відповідача : не з''явився;

прокуратури: Таранюк Л.Ю. - за посвідченням.

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов Прокурора Літинського району Вінницької області в особі ПАТ "Вінницяобленерго" СО "Літинські електричні мережі" до ТОВ "Еко Він Паливо" про стягнення 5061,55 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, з яких: 3205,61 грн. - основного боргу, 1715,24 грн. плати за електроенергію, спожиту понад договірну величину, 117,25 грн. пені та 3% річних в сумі 23,45 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.07.13 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 04.09.13 р.

03.09.13 р. прокурором через канцелярію суду подано заяву (вх.№08-46/10598/13 від 03.09.13 р.) про зміну позовних вимог, згідно вимог якої останній просить суд стягнути з відповідача 5162,56 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію.

Ухвалою суду від 04.09.13 р. в зв''язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 16.09.13 р.

В судове засідання з''явились представники позивача та прокуратури, які позовні вимоги підтримали з урахуванням поданої до суду заяви про зміну позовних вимог.

Разом з тим, в судовому засіданні уточнили суму боргу відповідача, в зв''язку зі здійсненням технічної помилки в заяві про зміні позовних вимог № 73-1088 від 02.09.13 р., поданої до суду 03.09.13 р. (вх.№ 08-46/10598/13). З урахуванням наданих уточнень позивача та прокуратури має місце нова ціна позову - 5208,86 грн., до якої входить 3205,00 грн. - основного боргу, 1715,24 грн. плати за електроенергію, спожиту понад договірну величину, 233,90 грн. пені, 3% річних в сумі 47,69 грн. та 6,42 грн. нарахованих інфляційних збитків.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, представника у судове засідання не направив.

Ухвала про порушення провадження у справі від 10.07.2013р. направлена відповідачу рекомендованим листом на адресу, вказану в позовній заяві, а саме - м.Вінниця, вул.Космонавтів, 39. Органом поштового зв'язку вказана ухвала повернута до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Згідно ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи за його участю.

З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору у його відсутність. Спір відповідно положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що згідно договору № ЛІ-013500 від 01 травня 2011 р. ПАТ "Вінницяобленрго" в особі Структурної одиниці "Літинські ЕМ" здійснювало постачання електричної енергії ТОВ "Еко Він Паливо".

14 грудня 2012 року на адресу структурної одиниці "Літинські ЕМ" від "Еко Він Паливо"надійшла заява по виконанню технічних робіт та зняття обліку в зв'язку з припиненням договору на постачання електричної енергії.

15 січня 2013 року після оплати споживачем послуг виконання робіт, відповідно до договору № 495 були проведені роботи по демонтажу трансформатора струму ТПФМ-10, автоматичного вимикача АП-50-ЗМ. При знятті електролічильника НіК № 2303 Арк-1 заводський № 0077113 виявлено не оплачені 2794 кіловат/години (105057-1004) *60 = 2794 кВт/години) на загальну суму 3205,61 грн.

Заборгованість відповідача станом на 01.05.2013 р. становить 3205,61 грн, що підтверджується актом на заміну (знімання, встановлення) засобів обліку № 0091987 від 16.01.2013 року, актом про пломбування та збереження пломб та фотознімками системи обліку та стану пломбування.

Відповідно до п.4.2.1. договору ЛІ-013500 від 01.05.2011р. за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4. цього договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,75%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.4.2.2 за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

05 березня 2013 року за №СО-60/87 до ТОВ "Еко Він Паливо" була направлена претензія та рахунок на оплату, але відповіді на неї не надійшло.

Несплата відповідачем вказаної суми заподіяної шкоди призводить до неодержання позивачем та акумулювання в районі (місті) відповідних бюджетів, ведення їх обліку, внаслідок чого позивач позбавляється можливості проводити політику держави в сфері постачання електричної енергії, що і слугувало підставою для звернення з даним позовм до суду.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних учбових закладів та вищих учбових закладів 1-4 рівня акредитації державної та комунальної власності) у разі споживання електричної енергії понад договірної величини за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною споживання електроенергії.

Відповідно до п.п.7, п.8.1 Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.

Відтак, із обставин встановлених по справі вбачається, що сторони умовами договору, а саме додатком №1, що є невід''ємною його частиною, узгодили обсяги споживання електричної енергії на 2013 рік в кількості 1000 кВт/год. на місяць та порядок її оплати. Також ч.3 пункту 1 додатку №1 до договору визначили, що у випадку перевищення обсягів договірних величин споживання електричної енергії Споживачем Постачальнику оплачуються санкції, передбачені ст.26 Закону України "Про електроенергетику".

Підпунктом 4.2.2 договору визначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії визначених згідно р.5 договору Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини (що кореспондується з ч.5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику").

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання сторонами договору від 01.05.11 р. та додатків до нього, у відповідача, як платника, виникли безумовні зобов'язання виконання умов договору та оплати використаної (купленої) ним електричної енергії.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3205,00 грн. основного боргу та 1715,24 грн. плати за електроенергію, спожиту понад договірну величину заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 233,90 грн. пені за лютий - липень 2013 р., 3% річних за цей же період в сумі 47,69 та 6,42 грн. нарахованих інфляційних збитків за невказаний позивачем період суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Відповідно до п.4.2.1. укладеного сторонами договору ЛІ-013500 від 01.05.2011р. за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4. цього договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,75%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку що підлягає до стягнення заявлена позивачем сума.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 6,42 грн. інфляційних збитків в результаті чого дійшов наступних висновків.

Як вбачається з поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог (вх.№ 08-46/10598/13 від 03.09.13 р.), позивач збільшує позовні вимоги заявлені в позовній заяві та додатково просить стягнути з відповідача 6,42 грн. інфляційних, фактично змінюючи при цьому предмет та підстави первісно заявленого позову .

Відповідно до п. 3.10, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ч. 4 ст. 22 ГПК передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З викладеного вбачається, що позивач неправомірно збільшив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість прийняття до розгляду зазначеної заяви про фактичну зміну предмету позову в частині стягнення інфляційних. Окрім того, в наданому позивачем розрахунку не вказано період, за який було здійснено нарахування заявлених інфляційних збитків, що викликає сумнів в правильності його обрахунку.

Таким чином, заява позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 6,42 грн. прийняттю не підлягає. Слід вказати, що позивач при цьому не позбавлений права звернутись з новим позовом у загальному порядку.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з залишенням позову без розгляду в частині стягнення 6,42 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судовий збір покладається на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Він Паливо" (21021, м.Вінниця, вул.Космонавтів, 39, код 37357571) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Літинські електричні мережі" (22300, Вінницька область, м.Літин, вул.Дзержинського, 66, розрахунковий рахунок № 260353012857, код 25510328, МФО 302076 Вінницьке упраління ВАТ "Ощадбанк" м.Вінниця) 3205,00 грн. - основного боргу, 1715,24 грн. плати за електроенергію, спожиту понад договірну величину, 233,90 грн. пені та річних в сумі 47,69 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Він Паливо" (21021, м.Вінниця, вул.Космонавтів, 39, код 37357571) дохід державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

4. В частині стягнення 6,42 грн. інфляційних збитків позов залишити без розгляду

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити згідно переліку.

Повне рішення складено 20 вересня 2013 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.: 1 - до справи; 2,3 - прокурору, позивачу 22300, Вінницька область, Літинський район, смт.Літин, вул.Леніна, 9; 22300, Вінницька область, м.Літин, вул.Дзержинського, 66; 4 - відповідачу м.Вінниця, вул.Космонавтів, 39; 5- прокурору м.Вінниці м.Вінниця. вул. Ватутіна, 10