Постанова від 22.11.2006 по справі 9/418-06-10851а

9/418-06-10851А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" листопада 2006 р.Справа  № 9/418-06-10851А

10 годин 20 хвилин господарський суд Одеської області

у складі судді господарського суду Одеської області Бакланової Н.В.

при секретарі Русановій Л.О., представника відповідача Жукова Ю.А., що діє на підставі довіреності №б/н від 25.07.2006р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №302 господарського суду Одеської області в м. Одесі адміністративну справу №9/418–06–10851А

За позовом:  Прокурора  м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  відповідача: Спільного підприємства „Вітмарк Україна”

про  стягнення 105817,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до Спільного підприємства „Вітмарк Україна” про стягнення штрафних санкцій в сумі 105817,12 грн. за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005р.

Позовні вимоги позивач мотивує наступним.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій  незалежно  від  форми  власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі чотирьох  відсотків від середньооблікової чисельності штатних  працівників  облікового складу  за  рік,  а  якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Ст. 20 вищезазначеного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації,  де   кількість   працюючих   інвалідів   менша,   ніж  установлено нормативом,  передбаченим  частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  штрафні  санкції,  сума  яких  визначається  у  розмірі середньої  річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні),  в  установі,  організації  за кожне робоче місце, не зайняте   інвалідом.   

Згідно звіту середньооблікова чисельність штатних працівників за 2005р. на СП „Вітмарк Україна” склала 1148 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 46 робочих місця, але створив  лише 19.

Згідно розрахунку позивача, на виконання вимог ст. ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємство повинно було сплатити Одеському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції за 27 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів за 2005р. у розмірі 102317,85 грн. з розрахунку 3789,55 грн. за кожне нестворене робоче місце.

Відповідно до п. 4 ст.20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями, громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першої статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, встановленого  частиною першою статті 19 цього закону.  

На підставі п. 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” позивач просить стягнути з відповідача за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій пеню на вказану суму заборгованості, яка станом на 07.08.2006р. становить 3499,27грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості згідно розрахунку позивача становить 105817,12 грн.

Відповідач у добровільному порядку вказану заборгованість не сплатив.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, мотивуючи наступним.

Норматив працевлаштування інвалідів у відповідача  у 2005р. склав 46 осіб.

Відповідач в 2005р. виконав норматив працевлаштування інвалідів, оскільки відповідач в 2005р. працевлаштував 48 інвалідів.

Крім того, відповідач неодноразово сповіщав місцевий центр зайнятості щодо можливості працевлаштування 30 інвалідів.

Відповідач зазначає, що ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  не передбачає правила про те, що факт виконання нормативу забезпечення працевлаштування інвалідів залежить від того скільки часу (місяців, днів) відпрацював інвалід у відповідача. Також ця стаття не передбачає можливості встановлювати факти виконання указаного нормативу через застосування інших законодавчих (нормативно-правових) актів, в тому числі через застосування Інструкції  „Щодо заповнення форми №10-ПН поштова –річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затвердженої Наказом Мінпраці України 29.12.2004р. №338, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №3671/10270, яка регулює лише питання заповнення звіту і не встановлює правил застосування штрафу.

Застосування штрафу, передбаченого ст. 20  Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” можливо лише у випадку, якщо кількість інвалідів (відповідно фактична) працевлаштованих відповідачем у відповідному році менша ніж встановлено нормативом.

В даному випадку, як стверджує відповідач, кількість працевлаштованих відповідачем інвалідів в 2005р. відповідає нормативу і навіть його перевищує.

Враховуючи те, що предмет позову за цією справою безпосередньо випливає із владних повноважень Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до п. 3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, означений спір, із набуттям чинності Кодексу адміністративного судочинства України, відноситься до компетенції адміністративних судів України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час прийняття постанови суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження /ст.161 Кодексу адміністративного судочинства  України /.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства  України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем надані відповідні докази виконання вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів.

Суд приходить до висновку про те, що, оскільки, відповідачем спростовані доводи, викладені позивачем у позові, на нього не може бути покладена відповідальність за недодержання встановлених нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, якщо юридична особа виконала всі необхідні дії щодо забезпечення в межах нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак, на протязі звітного року місцевий центр зайнятості до цієї юридичної особи інвалідів з метою працевлаштування не направляв та не зверталися з приводу цього питання інваліди самостійно, в такому випадку юридична особа не підлягає штрафуванню, оскільки, відсутня вина юридичної особи в тому, що кількість інвалідів не відповідає нормативу.

Суд погоджується з доводами відповідача, вважає що вимоги діючого законодавства ним не порушені, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись  ст. ст. 112, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повний текс постанови складено „14” грудня 2006р.

Постанова набирає законної сили у порядку ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторонам надано право на апеляційне оскарження постанови господарського суду Одеської області в порядку ст.ст. 185-186  Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Бакланова Н.В.