Рішення

від 18.09.2013 по справі 914/2946/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2013 р. Справа № 914/2946/13

За позовом: Приватного підприємства «Оператор», м. Львів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трислав», м. Жовква Львівської області

про: стягнення 11 154,00 грн. заборгованості за Договором поставки № ВП 53 від 01.06.2011 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Ільницький Т.В. (довіреність б/н від 13.09.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 18.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Оператор», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трислав», м. Жовква Львівської області про стягнення 11 154,00 грн. заборгованості за Договором поставки № ВП 53 від 01.06.2011 року.

Ухвалою суду від 01.08.2013 року розгляд заяви призначено на 13.08.2013 року. Ухвалою суду від 13.08.2013 року розгляд справи відкладено на 18.09.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № ВП 53 від 01.06.2011 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 154,00 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 01.08.2013 року виконав частково, позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 13.08.2013 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив, причин неявки не повідомив. На адресу суду повернувся направлений на адресу відповідача поштовий конверт з копією ухвали суду від 01.08.2013 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01 червня 2011 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів для власних потреб та для продажу через АЗС (для потреб пересувних джерел забруднень навколишнього середовища) № ВП 53 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар - нафтопродукти, виступити податковим агентом згідно Розділу VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України щодо утримання з Покупця від обсягів поставки нафтопродуктів екологічного податку та сплати його до бюджету, а Покупець зобов'язується прийняти товар, оплатити його на умовах даного Договору, та використати товар - нафтопродукти, для потреб пересувних джерел забруднення навколишнього середовища.

Згідно п. 5.1. Договору, ціна та вартість товару встановлюється виставленим рахунком на оплату, або видатковою накладною на кожну окрему партію поставки товару. Ціна та вартість товару за даним Договором зазначена з урахуванням екологічного податку та ПДВ (п. 5.3. Договору).

На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку відповідачеві дизельного палива марки Л-0,2-62 в кількості 4220 літрів по ціні 9,20 грн./л. на загальну суму 38824,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною № РН-0000854 від 12.10.2011 року на суму 38824,00 грн., податковою накладною № 42 від 12.10.2011 року на суму 38824,00 грн., довіреністю ТзОВ «Трислав» № 108 від 12.10.2011 року, виписаною на Голодовського Андрія Володимировича та підписане директором Малкушем Б.Д. та головним бухгалтером на отримання в позивача дизельного палива в кількості 4220 літрів.

Відповідно до п.6.1. Договору Покупець здійснює оплату за товар Продавцю згідно виставленого рахунку за кожну окрему партію поставки товару.

Позивач надав відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-482/1 від 12.10.2011 року на суму 38824,00 грн.

Проте відповідач виконав вимоги Договору щодо оплати поставленого йому товару частково, а саме на суму 27670,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення № 539 від 21.10.2011 року на суму 20000,00 грн.;

- платіжне доручення № 560 від 31.10.2011 року на суму 3270,00 грн.;

- платіжне доручення № 563 від 14.11.2011 року на суму 2000,00 грн.;

- платіжне доручення № 586 від 21.12.2011 року на суму 2400,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачеві вимогу-претензію про оплату заборгованості у розмірі 11 154,00 грн. за поставлені товари від 25.07.2013 року, що підтверджується поштовою квитанцією № 6486 від 26.07.2013 року та описом вкладення у цінний лист від 26.07.2013 року.

Проте відповідач відповіді не надав, зазначеної суми не оплатив.

Таким чином, сума неоплаченого товару на дату подання позовної заяви до суду становить 11 154,00 грн.

Отож, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 154,00 грн. заборгованості, а також покласти на відповідача судові витрати в сумі 1720,50 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 154,00 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду від 01.08.2013 року та 13.08.2013 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив, причин неявки не повідомив.

Слід зазначити, що на адресу суду повернувся направлений на юридичну адресу відповідача поштовий конверт з копією ухвали суду від 01.08.2013 року з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається з копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 459352 Серії А00 місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Трислав» є: 80300, Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Дорошенка, 5. З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду про призначення справи до розгляду та відкладення розгляду справи надсилались за належною адресою (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 5). Відтак, при прийнятті рішення суд виходить з того, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи, відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1720,50 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трислав», 80300, Львівська область, Жовківська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 5 (ідентифікаційний код юридичної особи 22392779) на користь Приватного підприємства «Оператор», 79044, м. Львів, вул. Княгиі Ольги, 5А (ідентифікаційний код юридичної особи 31527147) 11 154,00 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.09.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А