Рішення

від 19.09.2013 по справі 905/5291/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.2013 Справа № 905/5291/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства «СКІФ-І», м. Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», м. Маріуполь

про стягнення 39623,74грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Істратов С.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Приватним підприємством «СКІФ-І», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 21395,14грн., 3% річних в сумі 1222,20грн. та збитків в сумі 17006,40грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №07/2010 про надання послуг охорони виробничих об'єктів від 17.11.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 21395,14грн., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 1222,20грн. Крім того, у зв'язку із недотриманням відповідачем умов договору щодо дострокового його розірвання позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі місячної орендної плати в сумі 17006,40грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №02-26/35524 від 02.08.2013р., яке було отримано відповідачем 30.07.2013р. та вхід. №02-26/37559 від 14.08.2013р., яке було отримано відповідачем 09.08.2013р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Приватним охоронним підприємством «СКІФ-і» (Охоронна фірма) та Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» (Замовник) 17 листопада 2010р. був укладений договір №07/2010 про надання послуг охорони виробничих (господарських) об'єктів.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Замовник передає, а Охоронна фірма приймає під охорону об'єкти, що знаходяться за адресою: 87528, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 105, відповідно до доданого плану (схеми).

Відповідно до п.1.6. договору сума договору складає 17006,40грн. Оплата за охорону відповідно до встановлених тарифів, здійснюється щомісячно платіжними дорученнями Замовника, які необхідно здавати в установу банку за 5 днів до початку наступного місяця.

Даний договір укладається строком на 3 роки та набирає чинності з дня його підписання (п.4.1. договору). За приписами п.4.3. договору він може бути достроково розірваний за ініціативою однієї із сторін з письмовим повідомлення другої сторони за один місяць до передбачуваного строку припинення договірних зобов'язань.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути заборгованість за надані послуги за період з 08.07.2011р. по 31.07.2011р. та з 01.08.2011р. по 15.08.2011р. в сумі 21395,14грн. Заявлена заборгованість за зазначений позивачем період підтверджується актом №СКФ-000021 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.07.2011р. на суму 3840,16грн., актом №СКФ-000022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2011р. на суму 13166,24грн., актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2013р. на суму 13166,24грн., актом №СКФ-000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.08.2011р. на суму 8228,90грн. та актом звірки взаєморозрахунків станом на 15.08.2013р. на суму 21395,14грн. Акти здачі-прийняття робіт та акти звірки взаєморозрахунків підписані обома сторонами без заперечень та скріплені печатками сторін.

Листом №09/142 від 12.08.2011р. відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору №07/2010 від 17.11.2010р.

У зв'язку із неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №07/2010 від 17.11.2010р. позивачем на його адресу була надіслана вимога від 18.08.2011р. про сплату заборгованості за період з 08.07.2011р. по 15.08.2011р. в сумі 21395,14грн. Доказом надіслання даної вимоги на адресу відповідача наданий фіскальний чек №1205 від 02.09.2011р. та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуги з охорони за період з 08.07.2011р. по 15.08.2011р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 21395,14грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ №1144441 станом на 05.08.2013р. вбачається зміна типу акціонерного товариства з відкритого на публічне акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», у зв'язку із чим суд дійшов висновку замінити ВАТ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» на ПАТ «Маріупольський дослідно-експериментальний завод».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір №26/08/12 від 01.12.2012р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст.978 ЦК України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором 07/2010 про надання послуг охорони виробничих (господарських) об'єктів, належним чином не виконав, оплату наданих послух охорони у період з 08.08.2011р. по 15.08.2011р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 21395,14грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 21395,14грн. відповідач повністю визнав в акті звірки взаєморозрахунків станом на 15.11.2011р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 21395,14грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1222,20грн. за період прострочення сплати орендного платежу суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 1222,20грн. є обґрунтованими, однак арифметично невірними та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1220,53грн.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в сумі 17006,40грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також, відшкодування збитків передбачено і вимогами ст.224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Приписами статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов п.4.3. договору №07/2010 про надання послуг охорони виробничих (господарських) об'єктів від 17.11.2010р. сторони встановили, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою однієї із сторін з письмовим повідомлення другої сторони за один місяць до передбачуваного строку припинення договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач повідомив позивача про дострокове розірвання договору листом №09/142 від 12.08.2011р. та фактично договір був розірваний з 15.08.2011р, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та актом звірки взаєморозрахунків, які складені по 15.08.2011р.

Таким чином відповідач порушив умови укладеного договору щодо попередження позивача про розірвання договору за один місяць. Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди у розмірі місячної плати в сумі 17006,40грн. підлягають задоволенню частково в сумі 14812,03грн., які розраховані за 27 днів з 15.08.2011р. - день розірвання договору по 12.09.2011р. - день передбачуваного строку припинення договірних зобов'язань, які розраховані від дня письмового повідомлення позивача (лист №09/142 від 12.08.2011р.).

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги викладені у позовній заяві.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11 - 16, 22, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 598, 599, 610-612, 623, 625, 626, 627, 629, 632, 651, 901, 903, 978 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 224, 225, 230 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Замінити Відкрите акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» на Публічне акціонерне товариство «Маріупольський дослідно-експериментальний завод».

Позовні вимоги Приватного підприємства «СКІФ-І», м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод», м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 21395,14грн., 3% річних в сумі 1222,20грн. та збитків в сумі 17006,40грн., задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський дослідно-експериментальний завод» (87528, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 105, код ЄДРПОУ 00645211) на користь Приватного підприємства «СКІФ-І» (87515, м. Маріуполь, пр-т Металургів, 53, код ЄДРПОУ 36151622) заборгованість в сумі 21395,14грн., 3% річних в сумі 1220,53грн. та збитки в сумі 14812,03грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1625,18грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 20.09.2013р.

Суддя С.В. Тоцький