Ухвала

від 19.09.2013 по справі 927/1189/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"19" вересня 2013 р. № 927/1189/13

Суддя Кушнір І.В., розглянувши матеріали позовної заяви № б/н від 10.09.13

За позовом: Приватного підприємства "ОПТ.КАНЦЕЛЯРІЯ",

вул. Белова, 7, оф. 99, м. Чернігів, 14037

До Відповідача: TongZhou Chemical Co., Ltd. (Тунчжоу кемікал Ко. Лтд),

No. 199 Zhongshan Road, Shijiazhuang City, Hebey Province, China (вул. Чжуншань, буд. 199, м. Шицзячжуан, провінція Хебей, Китай)

Предмет спору: про стягнення 25502,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підстави повернення позовної заяви можна додавати натисканням Ctrl+Alt+[1...0], де [1...0] - відповідні п.п.1...10 статті 63 ГПК України.

Приватним підприємством "ОПТ.КАНЦЕЛЯРІЯ" подано позов до TongZhou Chemical Co., Ltd. (Тунчжоу кемікал Ко. Лтд) про стягнення 25502,88 грн. сплаченого авансу.

Згідно п.п.2,3,4,5 ч.ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України:

«Позовна заява повинна містити:

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.»

Згідно п.4 ст.55 Господарського процесуального кодексу України:

«Ціна позову визначається:

4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.»

Відповідно до ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України:

«Позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.»

Згідно п.п.2, 4 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України:

«До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.»

В якості адреси місцезнаходження Відповідача у вступній частині позову зазначено No. 199 Zhongshan Road, Shijiazhuang City, Hebey Province, China (вул. Чжуншань, буд. 199, м. Шицзячжуан, провінція Хебей, Китай).

В якості доказу направлення позову Відповідачу Позивачем представлені фіскальні чеки та митні декларації з відмітками пошти про направлення позову з додатками за двома адресами:

1. Tianjing, Jinan Jingji Kaitaqu (dongqu) district, Juyinglu str., No. 1, 105-11.

2. No. 199 Zhongshan Road, Shijiazhuang City, Hebey Province, China.

Перша адреса Район Цзіннань Цзінцзі Кайфа (східний район), вул. Цзюй Ін, 1, 105-11, вказана в наданому Позивачем перекладі ліцензії на право здійснення діяльності підприємства в якості юридичної особи, виданої 27.11.06р. Управлінням промислово-торгівельної адміністрації міста Тянцзін, відділ Цзіннань.

Таким чином, дана ліцензія видана уповноваженим органом держави Китай.

Згідно ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року N2709-IV:

«Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.»

Згідно абз.1-4 п.7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України N04-5/608 від 31.05.2002р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»:

«Господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України.

Консули України легалізують іноземні документи, що подаються до офіційних органів України, відповідно до статті 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.94 N127/94.

Посвідчення консулами зазначених документів означає встановлення і засвідчення справжності підписів на цих документах і відповідності їх законам держави перебування.

Легалізація іноземного документа є необхідною умовою для подання його як доказу у судовому процесі, але не виключає у разі необхідності перевірки з боку суду з метою встановлення правильності вміщених у ньому відомостей по суті.»

31.10.1992 між Україною і Китайською Народною Республікою був укладений Договір про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, ратифікований постановою Верховної Ради України від 5 лютого 1993 року N2996-XII, та який набрав чинності 19.01.1994р.

Згідно п.3 ст.1 даного Договору:

«Термін "цивільні справи", що вживається в цьому Договорі, містить також торговельні, господарські, шлюбно-сімейні і трудові справи.»

Відповідно до п.1 ст.29 даного Договору:

«Документи, які були складені або засвідчені судом чи іншою компетентною установою однієї Договірної Сторони, дійсні при наявності підпису та офіційної печатки.

У такому вигляді вони можуть прийматися судом або іншою компетентною установою другої Договірної Сторони без легалізації.»

Таким чином, суд може, проте, не зобов'язаний приймати документи, складені уповноваженими органами іншої держави, без їх легалізації.

При цьому, дані документи дійсні лише при наявності підпису та офіційної печатки.

Разом з тим, безпосередньо сама копія ліцензії взагалі ніким не завірена і наявності підпису посадової особи на ній не вбачається. Є лише відбиток печатки.

За викладених обставин, суд не може прийняти копію даної ліцензії без її легалізації в установленому порядку в якості доказу, який підтверджує, зокрема, і адресу реєстрації чи місцезнаходження Відповідача.

Крім того, переклад даної ліцензії, як і переклад ряду інших документів, засвідчений лише підписом та печаткою перекладача.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України:

«Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.36 Господарського процесуального кодексу України:

«Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.»

Згідно ст.3 зазначеного Кодексу:

«Мова господарського судочинства визначається статтею 14 Закону України "Про засади державної мовної політики".»

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року:

«1. Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами).

3. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.»

Згідно ст.79 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року N3425-XII:

«Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.»

Згідно абз.8 п.7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України N04-5/608 від 31.05.2002р. «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»:

«Господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог статті 21 Закону України "Про мови в Українській РСР".»

Разом з тим, жодний з перекладів, в тому числі і вищевказаної ліцензії, не завірені нотаріусом, що давало б змогу визнати дані переклади з оригіналами цих документів належними та допустимими доказами по справі.

За викладених обставин, суд не може прийняти копію даної ліцензії без її легалізації в установленому порядку та переклад даної ліцензії без його завірення нотаріусом в якості доказу, який підтверджує, зокрема, і адресу реєстрації чи місцезнаходження Відповідача, а отже і підтверджує виконання Позивачем вимоги Господарського процесуального кодексу України про направлення Відповідачу позову з додатками за адресою його реєстрації чи місцезнаходження.

Крім того, суд відмічає, що взагалі не переведена та не завірена належним чином копія інвойсу та не переведені зазначені на конвертах підстави повернення претензій, направлених Позивачем Відповідачу.

Копія Контракту не завірена Відповідачем належним чином. При цьому, дана копія містить незрозумілу відмітку про переклад контракту з англійської на українську мову, хоча фактично представлена копія складена російської та англійською мовами, як це передбачено п.10.6. Контракту, що, на ряду з наявними на копії відбитками печаток, наводить на думку, що дана копія фактично знята з оригіналу Контракту, проте не завірена.

З приводу другої адреси: No. 199 Zhongshan Road, Shijiazhuang City, Hebey Province, China, суд відмічає наступне.

В позові Позивачем зазначено про направлення претензії за двома адресами. При цьому, щодо адреси No. 199 Zhongshan Road, Shijiazhuang City, Hebey Province, China, зазначено, що дана адреса є другою поштовою адресою, де фактично знаходиться офіс, та яка зазначалася Відповідачем у документах.

Друга адреса, за якою направлялася претензія No. 139 Weiming Road, QiaoXi District, Shijiazhuang City, Hebey, Китай. З приводу цієї адреси Позивачем зазначено, що вона вказана на сайті організації як контактна адреса.

При цьому, за адресою реєстрації, зазначеною у вищевказаній ліцензії, претензія взагалі не направлялася.

Разом з тим, саме адреса по No. 199 Zhongshan Road, Shijiazhuang City, Hebey Province, China, а не No. 139 Weiming Road, QiaoXi District, Shijiazhuang City, Hebey, Китай, зазначена Відповідачем в якості контактної на сайті Відповідача.

Проте, чинний Господарський процесуальний кодекс України не передбачає визначення адрес Відповідачів, особливо тих, що знаходяться за кордоном, за даними сайтів, тим більше викладених іноземною мовою.

Тому, суд не може визнати належним доказом виконання Позивачем вимоги Господарського процесуального кодексу України про направлення Відповідачу позову з додатками за адресою його реєстрації чи місцезнаходження, направлення позову з додатками за адресою No. 199 Zhongshan Road, Shijiazhuang City, Hebey Province, China.

Одночасно саме адреса No. 139 Weiming Road, QiaoXi District, Hebey, China, зазначена безпосередньо в Контракті №1/2013 від 28.05.13р., на підставі якого між сторонами і виникли спірні правовідносини, в якості адреси місцезнаходження Відповідача.

Тому саме цю адресу суд вважає належною та об'єктивною адресою Відповідача.

Проте, без будь-яких обґрунтувань дана адреса не зазначена у вступній частині позову в якості адреси Відповідача та за цією адресою Відповідачу не направлений Позивачем позов з додатками.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що Відповідачем не виконано вищевказані вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо зазначення в позові належної та об'єктивної адреси Відповідача та направлення за цією адресою позову з додатками.

З приводу викладення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, наведення обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, та законодавства, на підставі якого подається позов, суд відмічає наступне.

З позову та контракту не вбачається місце (держава) його укладення.

Позивач в резолютивній частині позову просить стягнути з Відповідача саме 25502,88 грн.

Разом з тим, валютою контракту згідно позову є долар США і саме в цій валюті Позивачем перераховувався аванс Відповідачу.

Проте, будь-якого нормативно-правового обґрунтування стягнення з Відповідача суми авансу саме у гривнях, а не доларах США, позов не містить.

Аналогічно не містить позов і посилання на норми чинного господарського чи цивільного законодавства України, які передбачають повернення авансу у спірній ситуації.

Крім того, як на основну договірну підставу повернення авансу Позивач посилається на п.5.4. Контракту, який в позові викладений як цитата наступним чином: «Якщо продавець не може поставити Товар Покупцю протягом 20 днів з моменту передоплати, то Продавець повинен повернути на банківський рахунок Покупця отриману грошову суму протягом 3 днів.»

Разом з тим, з п.5.4. представленого перекладу Контракту вбачається, що ні про які 20 днів з моменту передоплати в даному пункті не йдеться.

Крім того, п.1.2. Контракту передбачено строк поставки Товару - 15 днів, а не 20, і початок перебігу даного строку визначений не датою перерахування передоплати Позивачем Відповідачу, а датою отримання Відповідачем замовлення від Позивача на поставку окремої партії Товару в межах загальної суми Контракту.

Про визначення кількості Товару, який поставляється в кожній окремій партії, саме письмовим замовленням Покупця (Позивача) з визначенням назви, характеристик та кількості Товару, очікуваних строків поставки та пакування, зазначено і в п.п.2.1.,3.2. Контракту.

Разом з тим, ні позов, ні його додатки не містять ні викладу обставин, ні належних та допустимих письмових доказів, які б підтверджували факт направлення та вручення Позивачем Відповідачу замовлення на поставку окремої партії Товару, дату вручення замовлення Відповідачу та обсяг замовленої партії Товару, що підтверджувало б факт прострочення поставки Товару з боку Відповідача, а отже і порушення відповідних прав Позивача, які б вимагали судового захисту.

Відповідно до п.п.2,3,6 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України:

«Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.»

З урахуванням вищевикладеного, позовна заява підлягає поверненню Позивачу без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви.

З огляду на повернення позовної заяви без розгляду судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп., перерахований платіжним дорученням №99 від 16.09.2013р., підлягає поверненню.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. п. 2,3,6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути Позивачу без розгляду.

Відповідно до п.2. ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп., перерахований платіжним дорученням №99 від 16.09.2013р., повернути Позивачу - Приватному підприємству "ОПТ.КАНЦЕЛЯРІЯ" (14037, м. Чернігів, вул. Бєлова, 7, ідентифікаційний код 38509721).

Додаток на 36 арк.

Дана ухвала набирає законної сили з 19 вересня 2013 року та є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору заявник має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Суддя Кушнір І.В.