Рішення

від 20.09.2013 по справі 910/15705/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15705/13 20.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Атлас-Україна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Лайф» простягнення 20 815,34 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Медвецький О.Ю. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас-України» (надалі - ТОВ «Атлас-Україна») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Лайф» (надалі - ТОВ «Стиль Лайф») про стягнення 20 815,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем набуто грошові кошти позивача на загальну суму 20 000,00 грн. без достатньої правової підстави. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 815,34 грн. за прострочення повернення безпідставно отриманих позивачем коштів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.09.2013 р.

30.08.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано не можливістю забезпечення його явки у судове засідання призначене на 04.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи призначено на 20.09.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується вповідомленням про вручення поштового відправлення №0103024948432, яке отримане відповідачем 09.09.2013 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2012 р. з метою укладання договору про надання ремонтних послуг, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн. на оплату ремонтних послу згідно рахунку №45 від 02.04.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням №322 від 03.04.2012 р. та наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р.

Як зазначає позивач, договір про надання ремонтних послуг між ТОВ «Стиль Лайф» та ТОВ «Атлас-Україна» укладено не було та ніякі ремонтні послуги відповідачем позивачу не надавались.

27.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №б/н, за змістом якої, просив останнього повернути безпідставно отримані кошти у розмірі 20 000,00 грн., проте відповідач відповіді не направив та грошові кошти на вимогу претензії не перерахував.

Спір у справі виник у зв'язку із набуттям, на думку позивача, відповідачем грошових коштів на загальну суму 20 000,00 грн. без достатньої правової підстави.

Підставою звернення позивача до суду з позовом до відповідача, стало набуття останнім майна без достатньої правової підстави, а тому позивач посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України просить стягнути кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 177 Цивільного кодексу України унормовано, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим об'єктом згідно зі статтею 190 цього Кодексу вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.

Матеріалами справи (платіжне доручення №322 від 03.04.2012 р. та банківська виписка по рахунку позивача за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р.) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн.

В той же час, відповідачем не надано доказів надання позивачу послуг або виконання робіт та існування правовідносин з позивачем, за якими би вбачалось існування грошового зобов'язання позивача на користь відповідача.

Відтак, в силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави у володільця згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України виникає зобов'язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача (претензія №б/н від 27.12.2012 р., опис вкладення у цінний лист Ф107 та фіскальний чек №8444 від 27.12.2012 р.) до відповідача з вимогою здійснити повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 20 000,00 грн.

Відтак, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та направлення позивачем листа претензії №б/н від 27.12.2012 р. строк щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів на момент розгляду справи настав.

Таким чином, оскільки доказів повернення отриманих грошових коштів відповідачем не надано, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено порядок повернення безпідставно отриманого майна, у відповідача виникло зобов'язання по поверненню позивачу грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн., які отримані відповідачем без достатніх правових підстав.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 815,34 грн. за прострочення повернення безпідставно отриманих позивачем коштів.

Предметом позовних вимог позивача у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, набутих ним без достатніх правових підстав на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст..536 цього кодексу).

Згідно із ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України , згідно якої у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Адже, статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.

Стаття 1214 Цивільного кодексу України є спеціальною нормою по відношенню до загальних положень щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які визначені ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому нарахування інфляційних втрат та процентів за цією нормою безпідставне.

В свою чергу, зобов'язання, які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави, виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем безпідставно набутих грошових коштів законної сили, оскільки саме суд встановлює факт безпідставного отримання коштів. Крім того, положеннями глави 83 ЦК України , якою врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), тобто, позадоговірні зобов'язання, не передбачена можливість застосування до спірних правовідносин норми ст.625 ЦК України , яка передбачає обов'язкову наявність у боржника простроченого грошового зобов'язання, що виникає у відповідача в даному випадку тільки після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином на безпідставно отримані грошові кошти не можуть нараховуватись 3% річних, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 815,34 грн. задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн., що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас-Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Лайф» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 31869444) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас-Україна» (07300, м. Вишгород, вул. Шлюзова, буд. 1; ідентифікаційний код 34508881) грошові кошти у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 11 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний тест рішення складено та підписано 20.09.2013 р.