Рішення

від 18.09.2013 по справі 914/3174/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2013 р. Справа № 914/3174/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство офіцерів запасу «Щит», с. Ключарки, Закарпатська область;

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів;

про: стягнення 54 855 грн. 33 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Куцак В.Л. - представник на підставі довіреності № 57 від 09.01.2013 року;

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 19.08.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство офіцерів запасу «Щит» до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення 54 855 грн. 33 коп. Розгляд справи призначено на 04.09.2013 року.

У судовому засіданні 04.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом оглянуто оригінали поданих позивачем документів та відкладено розгляд справи на 18.09.2013 року.

У судове засідання 18.09.2013 року представник позивача не з'явився. Представник відповідача погодився із позовною вимогою в частині стягнення 34613,64 грн., та подав заяву про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник сторони відмовився.

У судовому засіданні 18.09.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство офіцерів запасу «Щит» звернулося до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення заборгованості в сумі 54855 грн. 33 коп.

Позивач у позовній заяві вказує, що 11.02.2013 року між ним та відповідачем було укладено договір № 1 про надання послуг, на підставі якого він надавав відповідачу послуги по охороні військового містечка за адресою: вул. С.Бандери, 6, м. Щирець Пустомитівського району Львівської області.

Оскільки відповідач не розрахувався за виконані роботи, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованої суми, що складає 54551 грн. 64 коп. за період з лютого 2013 року по 31 липня 2013 року.

Сума позову з врахуванням 3% річних становить 54855 грн. 33 коп.

Відповідач вважає, що його борг перед позивачем складає 34613 грн. 64 коп., про що він зазначив в підписаному сторонами акті звірки розрахунків, який долучено сторонами до матеріалів справи, доказів здійснення оплати не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 11 лютого 2013 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова (замовником згідно з договором, відповідачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство офіцерів запасу «Щит» (виконавцем згідно з договором, позивачем у справі) було укладено договір № 1 про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язався за завданням замовника надати охоронні послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. виконавець здійснює організацію охорони нерухомого майна та забезпечення перепускного режиму на територію військового містечка № 400 за адресою: вул. С.Бандери, 6, м. Щирець Пустомитівського району Львівської області.

Договір набуває чинності з 11.02.2013 року (з моменту підписання сторонами акту прийому об'єкта під охорону) і закінчує свою дію 10.07.2013 року. З 10.07.2013 року договірні зобов'язання здійснюється шляхом щомісячного підписання додаткових угод до даного договору до повного закінчення зобов'язань сторін (п. 6.1 договору, додаткова угода б/н від 10.07.2013 року).

Виконання договірних зобов'язань позивачем підтверджується актами прийому - виконання послуг за лютий 2013 року на суму 4706,64 грн., березень 2013 року на суму 9969 грн. 00 коп., квітень 2013 року на суму 9969 грн. 00 коп., травень 2013 року на суму 9969 грн. 00 коп., червень 2012 року на суму 9969 грн. 00 коп., липень 2013 року на суму 3105 грн. 15 коп., 11-31 липня 2013 року на суму 6863 грн. 85 коп.

Акти прийому-виконання послуг підписані представниками обох сторін та скріплені відтисками печаток сторін.

Вартість послуг за період складає 9969,00 грн. Розрахунковим періодом є 1 (один) місяць. Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в акті про надані послуги. Замовник зобов'язаний перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги, протягом 10 (десяти) діб з моменту підписання такого акту (розділ 3 договору).

Додатковою угодою № 1 від 11.07.2013 року внесено зміни щодо вартості послуг з 11.07.2013 року по 31.07.2013 року, що становить 6863 грн. 85 коп.

Загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 54551 грн. 64 коп.

Докази зауважень щодо виконаних робіт та оплати вище встановленого боргу в матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Як обумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, 11 лютого 2013 року сторони уклали договір № 1 про надання послуг, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Правовою природою укладеної сторонами угоди від 11.02.2013 року є договір підряду. Істотні та звичайні умови підрядних договорів визначаються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено Господарським кодексом України. Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона - підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони - замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було підписано акти здавання-приймання виконаних робіт за період з лютого по липень 2013 року, які свідчать про виконання обов'язків підрядником та прийняття робіт замовником.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Із врахуванням викладеного, суд встановив, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на спірну суму. Із матеріалів справи також вбачається, що вмотивованої відмови, як і заперечень, до прийняття виконаних робіт відповідачем не заявлялось. Також судом встановлено, що відповідачем не надано і відповідно матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про проведення ним розрахунків за виконані позивачем роботи.

Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. Частинами 1, 2 статі 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлений судом факт порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, суд вважає правомірним застосування позивачем наслідків, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2 договору замовник зобов'язався перерахувати суму, зазначену в акті про надані послуги протягом 10 (десяти) діб з моменту підписання такого акту. (розділ 3 договору).

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем математично правильно.

Із врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задоволити позовну вимогу про стягнення 54551 грн. 64 коп. основного боргу та 303 грн. 69 коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3А код ЄДР 07638027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичне агентство офіцерів запасу «Щит» (89626, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 4, с. Ключарки, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДР 33379240) 54551 грн. 64 коп. основного боргу, 303 грн. 69 коп. 3% річних та 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат, понесених на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 20.09.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв