Постанова

від 18.12.2006 по справі 22/358-06-10796а 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/358-06-10796А 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" грудня 2006 р. Справа  № 22/358-06-10796#

о 11 год. 30 хв.

господарський суд Одеської області у складі судді Торчинської Л.О.

при секретарі судового засідання Кіріяк Н.В.,

за участю представників від позивача: Ткач С.А. - за довіреністю;

від відповідачів: 1) Виконавчого комітету Одеської міської ради - не з'явився;

2) Одеської міської ради - не з'явився;

3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області - Реуцой О.С. - за довіреністю №6 від 16.01.2006р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 господарського суду Одеської області в м. Одесі адміністративну справу № 22/358-06-10796А за позовом Закритого акціонерного товариства "XXI століття" до відповідачів: 1) Виконавчого комітету Одеської міської ради; 2) Одеської міської ради; 3) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області; про визнання незаконними дій та визнання нечинними рішень  

Закритим акціонерним товариством СТОЛІТТЯ»(далі –Позивач) подано позов до: - Виконкому Одеської міської ради про визнання не чинним рішення виконкому Одеської міської ради від 31.10.2005 р. №721 «Про створення комісії з питань прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади м.Одеси ТП-3848, що розташована за адресою: м.Одеса, вул.Новікова,2-А»;

- Одеської міської ради - про визнання не чинним рішення Визнати не чинними  рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 р. №4417-IV «Про надання згоди на передачу з державної до комунальної власності територіальної громади м.Одеси трансформаторної підстанції ТП-3848, розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Новікова,2-А»;   

- Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеської області про визнання незаконними дій Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області, які виразилися в участі його представника 12.12.2005 р. в переданні трансформаторної підстанції ТП-3848, розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Новікова,2-А, з державної до комунальної власності територіальної громади м.Одеси.

Відповідач - Виконком Одеської міської ради надав відзив, в якому просить в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач не є власником ТП-3848; вказана трансформаторна підстанція ніколи не знаходилась на земельній балансі позивача; позивач приватизував майно, яке знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Новікова,2, а в оскаржуваних рішеннях йдеться про ТП-3848, яка знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Новікова,2а.

Відповідач - Одеська міська рада  надала відзив, в якому просить в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач не є власником ТП-3848; вказана трансформаторна підстанція ніколи не знаходилась на балансі позивача; позивач приватизував майно, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.Новікова,2, а в оскаржуваних рішеннях йдеться про ТП-3848, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.Новікова,2а.

Відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеської області надало відзив, в якому просить в позові відмовити, посилаючись на те, що позивач не є власником ТП-3848; вказана трансформаторна підстанція ніколи не знаходилась на   балансі позивача; позивач приватизував майно, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.Новікова,2, а в оскаржуваних рішеннях йдеться про ТП-3848, яка знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Новікова,2а; ТП-3848 є об'єктом соціальної сфери, а тому повинно бити передано безкоштовно у комунальну власність.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представників відповідачів, суд встановив:

30 листопада 1993 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеської області та Організацією орендарів орендного підприємства «Пересувна механізована колона №6»було укладено договір купівлі-продажу державного майна №32. Відповідно до п.1.1. вказаного договору, Організацією орендарів орендного підприємства «Пересувна механізована колона №6»придбано у власність державне майно, яке знаходилось у орендного підприємства  «Пересувна механізована колона №6», в тому числі, цілісний майновий комплекс промислової бази, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул.Новікова,2-А.

29.03.1994 року вказане майно було передано Організації орендарів орендного підприємства «Пересувна механізована колона №6», що підтверджується актом передання проданого майна від 29.03.1994 року.

В подальшому, у зв'язку з приватизацією державного майна орендного малого підприємства  «Пересувна механізована колона №6», було створено ____ «Валерікомпані», яке стало правонаступником вказаного орендного підприємства.

23.09.1997 року ЗАТ «Валерікомпані»було перетворено в ЗАТ  СТОЛІТТЯ», яке відповідно до п.1.1. статуту є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ «Валерікомпані».

Відповідно до абзацу другого п.1.2. договору купівлі-продажу державного майна від 30 листопада 1993 року №32, укладеному між регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеської області та Організацією орендарів орендного підприємства «Пересувна механізована колона №6», правонаступником якого є позивач, майно підприємства включає в себе всі його активи та пасиви, інвентар, обладнання та інше майно відповідно до акту інвентаризації, який додається до цього договору.

Судом було зобов'язано відповідача - регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеської області надати оригінали та належним чином засвідчені копії договору купівлі-продажу державного майна №32 від 30.11.1993 року та додатків до нього, однак відповідач не надав суду додатки до договору, а саме акт інвентаризації, пояснивши в судовому засіданні, що такий акт у приватизаційній справі відсутній.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеської області в обгунтування своїх заперечень на позов надало суду копії інвентаризаційної відомості №1 від 01.09.2003 р. та відомості розрахунку відновлюваної вартості. Однак суд не може прийняти ці документи, як належні докази, оскільки в договорі купівлі-продажу від 30.11.1993 р. №32 не має посилання на ці документи. Крім того, надані копії належним чином не завіренні, а копія відомості розрахунку відновлюваної вартості не містить даних про дату її складання.

Безпідставним є посилання відповідача - регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеської області на те, що ТП-3848 не увійшла до складу приватизованих будівель, оскільки ТП-3848 є спорудою, а не будівлею.        

В судовому засіданні позивачем було надано копію листа СПМК №512 тресту «Укрсельенергомонтаж»№02-95 від 01.02.1974 року, та копію листа ПМК-199 тресту «Одессельстрой»від 12.02.1974 р. на адресу «Одесаенерго», з яких вбачається, що КТП №4848 була розташована за адресою: м.Одеса, вул..Новікова, 2 на балансі СПМК-512 тресту «Укрсельенергомонтаж»та  у зв'язку з ліквідацією вказаного підприємства її було передано до ПМК-199 тресту «Одессельстрой», який є правопопередником ПМК-6 та позивача.

Крім того, позивачем було надано перелік основних засобів, які знаходяться на його балансі за станом на 01.07.2005р., акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком №7 до  договору №385, укладеного 30.06.2004 р. між позивачем та Електропостачальною організацією ВАТ «Одесаобленерго», з яких вбачається, що ТП-3848 на час прийняття оскаржуваних рішень знаходилася на балансі позивача.     

Відповідно до пункту 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачі в порушення ст.71 КАС України не надали суду доказів, що ТП-3848 не увійшла до складу майна, яке було приватизовано позивачем відповідно до договору купівлі-продажу державного майна №32 від 30.11.1993 року.

З відповіді регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеської області від 23.10.2006 р. №1/6114, який надано на запит адвоката Ткача С.А., з листа регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеської області від 03.06.2005 р. №1/2873, з листа Фонду державного майна України від 16.05.2005 р. №20-2-55, з листа ВАТ «Робітниче постачання»від 28.04.2005 р. №33 вбачається, що цілісний майновий комплекс позивача на час прийняття оскаржуваних рішень знаходився на земельній ділянці за адресою: м.Одеса, вул.Новікова,2-А.

Відповідно до плану земельної ділянки, який було складено та підписано сторонами угоди про розподіл земельної ділянки, а саме між ВКФ «Одін»Лтд та ЗАТ СТОЛІТТЯ», ТП-3848 розташована на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні позивача. Таким чином, на думку суду, посилання відповідачів на те, що ТП-3848 знаходиться за іншою адресою ніж майно, яке було приватизовано позивачем,  не є обгунтованними.  

Позивачем в судовому засіданні на підтвердження своїх позовних вимог надані документи (копія листа ПМК-6 №35 на адресу виконкому Одеської міської ради, висновок Обласної СЕС №45 від 17.02.1994 р., висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища по Одеської області №23-91 від 28.03.1994 р. ), з яких вбачається, що після приватизації позивач звертався до відповідача –виконкому Одеської міської ради з проханням проведення інвентаризації земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вул.Новікова,2-А та підготовки землевпорядної організації для отримання цієї ділянки в оренду, та відносно цієї земельної ділянки проводилася робота по оформленню землекористування.   

Відповідно до ст.49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не встановлено судом, третейським судом.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача відносно того, що відповідачі порушили вимоги Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».   

Так, відповідно до абзацу третього п.1 ст.2 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», об'єктами передачі згідно з цим законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення).

Відповідно до  абзацу другого п.1 ст.4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету міністрів України –відносно об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої ст.2 цього Закону.

Згідно з п.3 ст.4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», пропозиції щодо передачі об'єктів з державної у комунальну власність, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджується в тому числі, з трудовим колективом підприємства –щодо майна, закріпленого за таким підприємством.

Суд доходить до висновку, що відповідачами в будь якому разі порушено права позивача та вимоги Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», оскільки передання ТП-3848 відбувалося без участі позивача, в володінні якого вона знаходиться.

Відповідно до абзацу дев'ятого п.1 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», безоплатно можуть передаватися також інші об'єкти права державної власності, визначені в ст.2 цього Закону, якщо такі об'єкти не менше двох разів пропонувалися до продажу конкурентними способами приватизації, але не були реалізовані.

Відповідно до абзацу третього п.2 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», у разі коли об'єктами передачі є нерухоме майно, його вартість визначається шляхом проведення незалежної оцінки майна.

З оскаржуваних рішень, акту приймання-передачі від 12.12.2005 року, відзивів відповідачів та пояснень їх представників, які були надані в судовому засіданні,  вбачається, що відповідачі в порушення п.2 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»не забезпечили проведення незалежної експертної оцінки ТП-3848 та здійснили її безоплатну передачу у комунальну власність.

Суд не приймає доводи відповідача - регіонального відділення ФДМУ в Одеської області відносно того, що ТП-3848 відноситься до об'єктів соціальної сфери.

Відповідно до листів Фонду державного майна України від 16.05.2005 р. №20-2-55, 03.06.2005 р., регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області №1/2873,  ТП-3848 є не від'ємною частиною забезпечувало виробничу діяльність позивача.

Відповідно до п.2 ст.24 Закону України «Про приватизацію державного майна», до комунальної власності можуть за рішенням органу приватизації можуть передаватися об'єкти соціально-культурного призначення у тому разі, якщо трудовий колектив підприємства, яке приватизується, відмовився від приватизації цього об'єкту.

Відповідачі не надали суду будь якого правового обґрунтування тому, що ТП-3848  віднесено ними до категорії об'єктів соціально-культурного призначення, які можна відповідно до п.1 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності»передавати в комунальну власність безкоштовно.

Крім того, з наданих відповідачами документів та з пояснень їх представників випливає, що орган приватизації не приймав будь яких рішень стосовно передання ТП-3848 в комунальну власність та не отримував згоди на це трудового колективу позивача, як того вимагає п.2 ст.24 Закону України «Про приватизацію державного майна» та п.3 ст.4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Суд доходить до висновку, що оскільки ТП-3848 не є об'єктом соціально-культурного призначення,  органи приватизації, при наявності підстав вважати вказане майно державною власністю, зобов'язані були організувати продаж ТП-3848.

Однак, регіональне відділенням ФДМУ в Одеської області не надало суду доказів того, що ТП-3848 на час прийняття оскаржуваних рішень було державною власністю, а також докази того, що ним було організовано проведення незалежної оцінки та продажу ТП-3848, тому у відповідачів не було ні яких законних підстав для безоплатного передання та приймання ТП у комунальну власність.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти в порядку та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.   

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги ЗАТ СТОЛІТТЯ»обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.   

Враховуючи викладене, керуючись п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»ст.ст.ст.158, 162, 163, 167, 254, п.6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати нечинним  рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 р. №4417-IV «Про надання згоди на передачу з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси трансформаторної підстанції ТП-3848, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 2-А».

3.Визнати нечинним  рішення виконкому Одеської міської ради від 31.10.2005 р. №721 «Про створення комісії з питань прийняття з державної у комунальну власність територіальної громади м. Одеси ТП-3848, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Новікова, 2-А».

4.Визнати незаконними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області, які виразилося в участі його представника 12.12.2005 р. в переданні трансформаторної підстанції ТП-3848, розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Новікова, 2-А, з державної до комунальної власності територіальної громади м.Одеси.

Сторонам надано право ст.185 КАС України подати апеляційну заяву на постанову господарського суду Одеської області протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі.

Згідно п.1 ст.254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого п. 3 ст. 186 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 21.12.2006 р.

Суддя                                                                                            Торчинська Л.О.