Постанова

від 18.12.2006 по справі 25/433-06-11168#

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/433-06-11168#

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" грудня 2006 р. Справа  № 25/433-06-11168#

За позовом: Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Одеса

до відповідача:  ТОВ «Саражинка», Одеська область, Балтський район, с. Саражинка

про стягнення 6227,83грн.

 Суддя: Малярчук І.А.

В  судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Гаврюшенко О.Ю.,довіреність № 01-1/454 від 13.03.06р., Молокова С.А., довіреність №04-1/457 від 28.12.05р.

Від відповідача: Жуков В.І., довіреність від 30.03.06р.

В судовому засіданні  від 18.12.06р. приймали участь представники:

Від позивача: Гаврюшенко О.Ю.,довіреність № 01-1/454 від 13.03.06р.,

Від відповідача: Жуков В.І., довіреність від 30.03.06р.

Суть спору: про стягнення  з ТОВ «Саражинка» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів  у 2005р.  в сумі 5915,49грн. та пені  за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських  санкцій в сумі 312,34грн.

Представник позивача на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду супровідним листом від 29.11.06р. вх. № 27108 витребувані документи,

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає,  надав суду заперечення від 29.11.06р. вх. № 27005, від 30.11.06р. вх. № 27138, в яких зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні”  обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів покладено на державну службу зайнятості, а не на  підприємства, установи та організації.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 150 КАСУ, судом оголошувалась перерва з 15.12.06р. до 18.12.06р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до поданого ТОВ «Саражинка»  до Одеського обласного відділення фонду України соціального захисту інвалідів звіту  про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства складає 71 чоловік,  норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 3 чоловіка, фактично було працевлаштовано 2 інваліда за 2005 р.

Звідси, кількість незайнятих робочих місць для інвалідів  на підприємстві становить 1 місця, за не створення якого позивачем нараховано  адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів  у 2005р.  в сумі 5915,49грн. та пеню  за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських  санкцій в сумі 312,34грн.  

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” від 21 березня 1991 року  №  875-XII  для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій  незалежно  від  форми  власності   і   господарювання встановлюється    норматив    робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від середньооблікової   чисельності   штатних  працівників  облікового складу  за  рік,  а  якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця. Підприємства, установи,    організації,  у тому  числі підприємства,  організації  громадських організацій   інвалідів, фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість робочих   місць  для   працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї  статті,  і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів.   При розрахунках   кількість   робочих  місць  округлюється  до  цілого значення.

       Частинами 1, 2, 4  ст.20 вищезазначеного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні    особи,    які    використовують   найману   працю,   де середньооблікова   чисельність   працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом,  передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів  адміністративно-господарські   санкції,   сума   яких визначається  в  розмірі  середньої  річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві,   організації  громадських  організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не зайняте інвалідом... Порушення термінів сплати    адміністративно-господарських санкцій  тягне за  собою  нарахування  пені.  Пеня   обчислюється виходячи  з  120  відсотків  річних облікової ставки Національного банку України,  що діяла на момент сплати,  нарахованої  на  повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються  підприємствами,  установами,  організаціями,  у  тому числі  підприємствами,   організаціями   громадських   організацій інвалідів,  фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому  відбулося  порушення  нормативу,  встановленого частиною першою статті 19 цього  Закону.  При  цьому  до  правовідносин  із стягнення адміністративно-господарських санкцій,  передбачених цим Законом,  не  застосовуються   строки,   визначені   статтею   250 Господарського кодексу України.

Пунктом 5 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування  інвалідів”, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві  органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної    нозології,    атестоване    спеціальною    комісією підприємства     за    участю    представників    МСЕК,    органів Держнаглядохоронпраці,   громадських   організацій   інвалідів,  і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда ( п. 3 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування  інвалідів”, затверджене Постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314).

Відповідно до наданих  позивачем до матеріалів справи  звітів Балтського районного  центру зайнятості за січень-червень 2005р. та листа  Балтського  районного центру зайнятості   №486/04 від 16.06.06р., інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), у тому числі про потребу робочих місць для інвалідів від ТОВ «Саражинка»   не надходила.

Згідно з ч. 3. ст. 19, ч.3, 4 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” керівники підприємств  (об'єднань),  установ  і   організацій незалежно   від  форми   власності   і   господарювання   у  разі незабезпечення зазначених  нормативів  несуть відповідальність  у встановленому законом порядку. Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону  за  рахунок  прибутку, який  залишається  в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).     У разі  відсутності  коштів  штрафні  санкції   можуть   бути застосовані  шляхом  звернення  стягнення  на  майно  підприємства (об'єднання),  установи і  організації  в  порядку,  передбаченому законом.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем не належним чином проведені заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів  на підприємстві, у зв'язку з чим  заявлені позивачем позовні вимоги про  стягнення  з ТОВ «Саражинка» адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів  у 2005р.  в сумі 5915,49грн. та пені  за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських  санкцій в сумі 312,34грн., підлягають задоволенню в повній мірі.

Згідно ч. 1 ст.69 КАСУ доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань   свідків,   письмових   і   речових  доказів,  висновків експертів.

Частиною 1 ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному,повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд  задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,           

                                                                 ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

         2.Стягнути з ТОВ «Саражинка»(66123, Одеська область, Балтський район, с. Саражинка,  код ЄДРПОУ 33258370)  на користь Одеського обласного віділення Фонду соціального захисту інвалідів (УДК в Одеській області, одержувач Балтське РВДК, МФО 828011, р/р 31213230600057, код ЕДРПОУ 23214749) 5915  (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 49 коп. адміністративно-господарських санкцій, 312 (триста дванадцять) грн. 34 коп. пені.

   Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

   Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 ######## #.#.