Постанова

від 10.09.2013 по справі 801/7772/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2013 р. Справа №801/7772/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом"

до Державної податкової інспекції у м.Ялті Головного управління Міністерства доходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з`явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001124002/0 від 20.07.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.08.2012 року по справі №2а-9766/10/9/0170 адміністративний позов задовольно, визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 20.07.2010 року № 0001124002/0.

Ухвалою Севастопольського апеляційного суду від 16.10.2012 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.08.2012 року по справі №2а-9766/10/9/0170 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.08.2012 року по справі №2а-9766/10/9/0170 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.07.2013року у справі К/9991/68675/12 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим задоволено частково, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.08.2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного суду від 16.10.2012 року по справі №2а-9766/10/9/0170 скасовано.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.08.2013 року справа №801/7772/13-а прийнята до провадження суддею Окружного адміністративного суду АР Крим Петренко В.В.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.3,а.с.169), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (т.3,а.с.170).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (т.3,а.с.168), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 13.03.2007 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 145629 від 16.10.2008 року (т.1, а.с.113).

Позивач 14.03.2007 року взятий на облік як платник податків за № 59962, про що свідчить довідка Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі № 26/29-0 від 19.03.2010 року (т.1, а.с.115).

Станом на день розгляду справи позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м. Ялта, про що свідчить довідка № 7852 від 24.01.2012 року (т.2, а.с.84).

Посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі в період з 13.07.2010 року по 14.07.2010 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Еколого-туристичний центр в Парковом" (ЄДРПОУ 35003031) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за січень, лютий 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у грудні 2009 року, січні 2010 року з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 238/07-00/35003031 від 15.07.2010 року (т.1, а.с.12-16), в якому зафіксовано порушення позивачем.1.8 ст. 1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.10, п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що виявилось у завищенні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів: за січень 2010 року - 1626829,00 грн., за лютий 2010 року - 1414755,00 грн.

Висновки перевірки обґрунтовуютья тим, що до складу бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2010 року включено від'ємне значення податку за грудень 2009 року. До складу бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2010 року включено від'ємне значення податку за січень 2010 року. Від'ємне значення склалося за рахунок операцій, які було здійснено з ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" (ЄДРПОУ 33340669).

З метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту було спрямовано запит до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька щодо проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин ТОВ "Еколого-туристичний центр в Парковом" (ЄДРПОУ 35003031) з ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" (ЄДРПОУ 33340669).

Згідно відповіді, отриманої від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" є посередником, постачальником ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" є ТОВ "Імпульс" (ЄДРПОУ 31762583).

Були спрямовані запити по ланцюгу постачання до ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька щодо проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин ТОВ "Імпульс" з ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг".

Згідно отриманої відповіді на запит ТОВ "Імпульс" (ЄДРПОУ 31762583) за юридичною адресою не знаходиться, про що складений відповідний акт.

На підставі зазначеного податковою інспекцією зроблено висновок про те, що податкові накладні, видані від імені ТОВ "Імпульс" на постачання товарів ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг", які були в подальшому реалізовані на адресу ТОВ "Еколого-туристичний центр в Парковом", не можуть бути прийняті у підтвердження права ТОВ "Еколого-туристичний центр в Парковом" на отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, неправомірно заявлена сума бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року становить 1626829,00 грн., за лютий 2010 року - 1414755,00 грн.

Висновки акту перевірки № 238/07-00/35003031 від 15.07.2010 року були оскаржені позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі (т.1, а.с.130-133).

За результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки № 238/07-00/35003031 від 15.07.2010 року було підтверджено (т.1, а.с.134-138).

На підставі даних акту перевірки податковим органом 20.07.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001124002/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість на 3041584,00 грн. (т.1, а.с.9), у тому числі:

за січень 2010 року на 1626829,00 грн. по податковій декларації № 514 від 22.01.2010 року,

за лютий 2010 року на 1414755,00 грн. по податковій декларації № 933 від 19.03.2010 року.

Вирішуючи питання про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

З метою з'ясування обставин щодо наявності у позивача документального підтвердження розміру податкового кредиту грудня 2009 року та січня 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" судом по справі було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено ТОВ "Інститут обліку та аудиту".

Згідно з висновком експертизи №128 від 30.04.2012 року (т.2, а.с.2-11) наданими на дослідження документами підтверджується:

- отримання ТОВ "Еколого-туристичний центр в Парковом" товарно-матеріальних цінностей (послуг) від ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" за грудень 2009 року в сумі 28289379,87 грн. та за січень 2010 року в сумі 14440841,73 грн.;

- оплата ТОВ "Еколого-туристичний центр в Парковом" товару (послуг), отриманих від ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг", за грудень 2009 року в сумі 17437210,83 грн. та за січень 2010 року в сумі 8488532,02 грн.;

- подальше використання ТОВ "Еколого-туристичний центр в Парковом" товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг", у своїй господарській діяльності.

Висновки експертизи зроблені на підставі дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, зокрема, видаткових накладних, податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, журналів-ордерів по відповідних рахунках тощо.

Зведені дані щодо проведеного експертного дослідження первинних документів наведені у додатках до висновку №128 від 30.04.2012 року (т.2, а.с.12-69).

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача, для чого потребувалися спеціальні знання, суд враховує висновок експерта з метою всебічного розгляду справи.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

Позивачем було прийнято рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року в розмірі 1626829,00 грн., яка в свою чергу виникла за рахунок від'ємного значення податку грудня 2009 року, у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Вказані дані відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року та додатків до неї (т.1, а.с.103-108).

Крім того, у відповідності до даних податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року та додатків до неї (т.1, а.с.91-96) позивачем прийнято рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 1414755,00 грн., яка в свою чергу виникла за рахунок від'ємного значення податку січня 2010 року, у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Як вбачається з акту перевірки № 238/07-00/35003031 від 15.07.2010 року, позивачем необґрунтовано вказані вище суми було включено до бюджетного відшкодування січня та лютого 2010 року.

Висновки податкового органу засновані на даних зустрічних перевірок контрагентів позивача. Так, згідно цих даних позивачем у грудні 2009 року та січні 2010 року були отримані товари (послуги) від ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг".

Судом досліджені документи надані позивачем та встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом" та ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" укладено контракт підряду №12/04-08 (т.3, а.с.122).

На виконання зазначеного контракту контрагентами складені, підписані та видані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податкові накладні (т.3, а.с.27-31,38), видаткові накладні (т.2, а.с.180-197, 225-236), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (т.2, а.с.198-216, 237-238, 240), акти виконаних робіт (т.2, а.с.217-222, 239, 241-247), лист ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" (т.2, а.с.248), акт про надання послуг (т.2, а.с.249-250), банківські виписки та платіжні доручення (т.3, а.с.108-121).

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про наявність у позивача всіх необхідних документів для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" за грудень 2009 року в сумі 1626829,00 грн. та за січень 2010 року в сумі 1414755,00 грн.

За таких умов, враховуючи від'ємне значення податку на додану вартість попередніх звітних періодів, позивачем правомірно визначено бюджетне відшкодування січня 2010 року у розмірі 1626829,00 грн. та лютого 2010 у розмірі 1414755,00 грн.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168 об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону № 168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків було визначено п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, згідно з п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (п.п.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону № 168).

У відповідності до п.п.7.7.3 п.7.7. ст. 7 платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Висновки податкового органу засновані на даних зустрічних перевірок контрагентів позивача. Так, згідно цих даних позивачем у грудні 2009 року та січні 2010 року були отримані товари (послуги) від ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг".

Посилання податкового органу на відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування по взаємовідносинам з ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" у зв'язку з тим, що контрагент останнього відсутній за юридичною адресою, суд вважає безпідставним.

Відсутність підприємства за юридичною адресою не впливає на цивільну правоздатність юридичної особи, оскільки правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (п.4 ст.91 ЦКУ).

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (п.2 ст.33 Закону №755).

Відомостей про те, що ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" на час виписки податкових накладних не було зареєстровано платником ПДВ та не мало права оформлювати ці документи відповідачем не надано.

ВАСУ в Ухвалі від 24.01.2013 р. по справі №К-20928/10 викладає наступну думку: «Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди».

В Ухвалі ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом" не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ТОВ "Сінтезіс Інжиніринг" були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується податковими (т.3, а.с.27-31,38) та видатковими накладними (т.2, а.с.180-197, 225-236), актами виконаних робіт (т.2, а.с.217-222, 239, 241-247), довідками про вартість виконаних підрядних робіт (т.2, а.с.198-216, 237-238, 240), актом про надання послуг (т.2, а.с.249-250), платіжними документами (т.3, а.с.108-121).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001124002/0 від 20.07.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень та лютий 2010 року у сумі 3041584,00грн. не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001124002/0 від 20.07.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього у розмірі 3041584,00грн.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-Туристичний центр в Парковом" (98683, АР Крим, м. Ялта, смт.Паркове, Паркове шосе, буд.39, код ЄДРПОУ 35003031) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три гривні 40 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялта Головного управління Міністерства доходів в АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко