Постанова

від 18.09.2013 по справі 811/2283/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року Справа № 811/2283/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого - судді Хилько Л.І.,

при секретарі - Дегтярьов Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Квашук О.М.,

відповідача - Бобух С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» (далі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 01 липня 2013 року №0001432250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток розмірі 389,00 грн. за основним платежем та 195,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення Форми «П» від 01 липня 2013 року №0001442250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 29155,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Форми «Р» від 01 липня 2013 року №0001452250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 2972,00 грн. за основним платежем та 1486,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 03 червня 2013 року співробітниками Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС складено акт за №91/22-5/3444536 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Онікс-СГ» за листопад 2012 року». В акті перевірки зроблено висновок про порушення: - ст.203, п.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; - п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 29155 грн. та занижено податок на прибуток всього у сумі 389 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року у сумі 389 грн.; - п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додатну вартість на загальну суму 2972 грн. в тому числі: за листопад 2012 року на суму 2972 грн..

На підставі цих висновків відповідачем прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, з якими позивач не погоджується та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем подано заперечення на заявлені позивачем вимоги, згідно якого зазначено, що в ході проведення перевірки встановлені взаємовідносини позивача з ПП «Онікс-СГ». Встановлено, що на порушення п.138.2 ст.138, п.п.39.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) позивачем завищено витрати на загальну суму 31005 грн. у т.ч.: за 4 квартал у сумі 31005 грн.. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.11.12 по 30.11.12 було встановлено його заниження всього у сумі 389 грн., в т.ч.: за 4 квартал у сумі 389 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування у сумі 29155 грн..

Крім того встановлено, що на порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) позивач до податкового кредиту включив суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищив суму податкового кредиту на 6201 грн., в тому числі: за листопад 2012 року у сумі 6201 грн..

Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позову /а.с.120-123/.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечення підтримав, просив суд їх врахувати та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 20.09.2013 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, з урахуванням вимог частини четвертої статті 167 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач, зареєстрований 30.06.2006 року як юридична особа, з 04.07.2006 року перебуває на податковому обліку за №8226, станом на 03.06.2013 р. (дату закінчення перевірки) перебував на обліку в Кіровоградській ОДПІ.

У період, що перевірявся, позивач був платником:

- податку на прибуток приватних підприємств;

- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

- податку з доходів найманих працівників.

Судом встановлено, що посадовою особою відповідача, згідно наказу Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №1187 від 29.05.2013 року та на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Онікс-СГ» (код ЄДРПОУ - 37427046) за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт №91/22-5/34448536 від 03.06.2013 року /а.с.11-23/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ст.203, п.1, п.2, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Господарські операції, відображені у податковій звітності за листопад 2012 року щодо реалізації та придбання товарів позивачем, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, тобто відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання, реалізації та здійснення діяльності позивачем. Відомості, викладені у поданих до Кіровоградської ОДПІ податкових деклараціях за вищевказаний період щодо придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), не відповідають дійсності;

- п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 29155 грн. та занижено податок на прибуток всього в сумі 389 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року в сумі 389 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 2972 грн., в тому числі: за листопад 2012 року в сумі 2972 грн..

На підставі вказаних вище висновків перевірки, 01 липня 2013 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення Форми «П» за №0001442250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 29155,00 грн. /а.с.24/;

- податкове повідомлення-рішення Форми «Р» за №0001432250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток розмірі 389 грн. за основним платежем та 195 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с.25/;

- податкове повідомлення-рішення Форми «Р» за №0001452250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 2972 грн. за основним платежем та 1486 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с.26/.

В адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржено.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р. №2. З огляду на зазначену вище норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Надаючи оцінку податкових повідомлень-рішень, суд виходить із наступних обставин справи.

1. Щодо порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим збільшено грошове зобов'язання з ПДВ.

З позиції відповідача, на порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України су України позивачем до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту на 6201 грн., в тому числі: за листопад 2012 року у сумі 6201 грн.. У зв'язку з цим, занижено податок на додану вартість в сумі 2972 грн., в тому числі: за листопад 2012 року в сумі 2972 грн..

Розглянувши акт перевірки та подані відповідачем заперечення проти позову встановлено, що фактично вказана вище позиція відповідача ґрунтується на акті Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 08.04.13 №295/1520/37427046 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Онікс-СГ» (код ЄДРПОУ 37427046) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень-грудень 2012 р. та січень 2013 р.» та актах перевірок СГ, що мали взаємовідносини з ПП «Онікс-СГ», зокрема:

- акті ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС від 15.03.2013 р. №998/22-4/37955905 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Вендо» (код за ЄДРПОУ - 37955905) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-грудень 2012 року».

Відтак, відповідач стверджує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість по операціях з ПП «Онікс-СГ» за листопад 2012 року, так як проведені на підставі нікчемного правочину.

Суд не погоджується з даною позицією.

З акту перевірки позивача та акту перевірки контрагента - ПП «Онікс-СГ» /а.с.128-135/ не зазначено жодного порушення, допущеного саме з вини позивача. Із сказаного слідує, що до позивача застосовано відповідальність за порушення норм податкового законодавства, допущеного не ним, як платником податків, а ПП «Онікс-СГ» по господарських взаємовідносинах з іншим платником - ТОВ «Вендо» (код за ЄДРПОУ - 37955905). Слід зазначити, що чинне податкове законодавство не ставило і не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, при цьому перебування позивача у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «Вендо» (код за ЄДРПОУ - 37955905) не встановлено.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності (або подальшої реалізації).

Згідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлено, що між позивачем та ПП «Онікс-СГ» були укладені:

- договір про надання послуг механізмів від 19.11.2012 р. №1/19-11 /а.с.51/, виконання якого підтверджено: актом виконаних робіт від 20.11.2012 р. /а.с.52/, актом виконаних робіт від 21.11.2012 р. /а.с.55/.

- договір поставки від 20.11.2012 р. №6/10-11 /а.с.56-58/, виконання якого підтверджується: видатковою накладною №40/11 від 20.11.2012 р. /а.с.59/, рахунком на оплату №6/20 від 20.11.2012 р. /а.с.60/.

Відповідно вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

ПП «Онікс-СГ» виписало позивачу податкові накладні: №41 від 20.11.2012 р. /а.с.53/, №44 від 21.11.2012 р. /а.с.54/, №40 від 20.11.2012 р. /а.с.61/. Вказані податкові накладні мають всі необхідне реквізити, а отже складені належним чином, внесені позивачем до «Реєстру виданих та отриманих податкових накладних», ПДВ задекларовано належним чином /а.с.83-93/.

ПП «Онікс-СГ» зареєстроване як юридична особа /а.с.67-69/, доказів того, що даний суб'єкт господарювання не є платником ПДВ відповідачем не надано.

Отримання, оприбуткування, подальше використання товару підтверджено: карками рахунку 631, договорами підряду (з додатками на 18 арк.), ТТН за листопад 2012 р. /а.с.95-118/.

Також суд не погоджується з позицією відповідача в частині недодержання позивачем вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів.

Згідно до вимог ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Складений відповідачем акт не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України. Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання позивачем в момент укладення правочинів вимог, встановлених ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності фактів того, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, суд приходить до висновку про спростування тверджень відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2012 року в сумі 6201 грн. по взаємовідносинам з ПП «Онікс-СГ» та його заниження за період з 01.11.2012 по 30.11.2012 р. всього в сумі 2972 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 р. №0001452250 є протиправним та підлягає скасуванню.

2. Щодо порушення п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток та зменшено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р. встановлено його заниження всього в сумі 389,00 грн., в тому числі: за 4 квартал у сумі 389,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 29 155,00 грн..

На думку відповідача, відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки було встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Отже, правочини укладені позивачем з ПП «Онікс-СГ» (код 37427046) за листопад 2012 р. не пов'язані з веденням господарської діяльності, так як діяльність вказаного контрагента полягала в проведені безтоварних операцій.

Суд не погоджується з відповідачем з огляду на таке.

Згідно до вимог п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, господарські операції між позивачем та ПП «Онікс-СГ» в листопаді 2012р. мали реальний фінансово-господарський характер, а саме: підтвердженні відповідними первинними документами; товар оприбутковано та використано у власній господарській діяльності, а тому суд вважає безпідставними доводи відповідача в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 29155 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 389 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року в сумі 389 грн..

Відтак, податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2013 р. №0001442250 та №0001432250 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також враховуючи відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї правової позиції, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій, здійснених позивачем.

Відповідачем не доведено наявності фактів допущення позивачем, як платником податків, порушень податкового законодавства, зміст яких викладено в акті перевірки.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 01 липня 2013 року №0001432250.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 01 липня 2013 року №0001442250.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 01 липня 2013 року №0001452250

5.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша будівельна компанія 2006» (код 34448536), судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 341,97 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 20.09.2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько