Ухвала

від 30.05.2013 по справі 9101/52688/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р.справа № 1170/2а-4827/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі №1170/2а-4827/11 за адміністративним позовом приватного підприємства „Бур-Сервіс? до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011 року №0001212310, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Бур-Сервіс? (далі за текстом - ПП „Бур-Сервіс?) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі за текстом - Кіровоградська ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001212310 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55631,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 44505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11126,00 грн..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001212310 від 03.11.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 55 631,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 44 505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11126,00 грн..

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, 14 жовтня 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП „Бур-Сервіс? з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість із ПП „Гімалая" за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 18 жовтня 2011 року №122/231/33520206, відповідно до висновків якого позивачем, на думку податкового органу, порушено вимоги: пункт 1, пункт 5 статті 203, пункт 1, пункт 2 статті 215, пункт 1 статті 216, статті 228, статті 626, статті 629, статті 650, статті 655, статті 658, статті 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини; пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року всього в розмірі 44 505,00 грн., в т.ч.: квітень 2011 року в сумі 24 225,00 грн., травень 2011 року в сумі 20 280,00 грн..

Не погодившись з вищевказаними висновками, позивачем подано заперечення від 24.10.2011 року, яке за результатами розгляду визнане відповідачем необґрунтованим, а висновки викладені в акті від 18.10.2011 року №122/231/33520206 правомірні в повному обсязі, про що повідомлено позивача в листі „Про надання інформації" від 31.10.2011 року за №39817/10/2310.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001212310 від 03 листопада 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 55 631,00 грн., в тому числі основний платіж - 44 505,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11 126,00 грн.

Так, відповідно до ака перевірки встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі нікчемних правочинів, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, та податкових накладних виписаних ПП „Гімалая", в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року на суму 44 505,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 24 225,00 грн., за травень 2011 року на суму 20 280,00 грн.

Позиція податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ПП „Гімалая" ґрунтується на довідці від 12.07.2011 року №66/231/37384055 „Про результати невиїзної документальної перевірки ПП „Гімалая" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року та за травень 2011 року", якою встановлено, що ПП „Гімалая" порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 ПК України (із змінами та доповненнями) та частину 1 статті 203, статті 215, частину 1 статті 216, статті 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП „Гімалая" при придбанні товарів (послуг) у ТОВ „Євросвіт?. Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення статтей 655, 656 та статті 662 ЦК України, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до „вигодо набувача" на загальну суму 267 030,00 грн., в т.ч. ПДВ 44 505,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на загальну суму 145 350,00 грн. (ПДВ - 24 225,00 грн.), за травень 2011 року на загальну суму грн. 121 680,00 грн. (ПДВ - 20 280,00 грн.) (а.с.10).

Відповідно до підпунку 198.1. статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

У відповідності до підпункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ПП „Гімалая" (постачальник) та позивачем укладено договір поставки №15 від 30.03.2011 року.

Позивачем включено до податкових кредитів за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року суму ПДВ у розмірі 44 505,00 грн. на підставі податкових накладних: №81 від 04.04.2011 р. на суму ПДВ - 6 333,34 грн.; №82 від 15.04.2011 р. на суму ПДВ - 9 391,66 грн.; №83 від 27.04.2011 р. на суму ПДВ - 8 499,99 грн.; №99 від 06.05.2011 р. на суму ПДВ - 5 314,99 грн.; №171 від 16.05.2011 р. на суму ПДВ - 7 516,67 грн.; №172 від 27.05.2011 р. на суму ПДВ - 7 448,33 грн., виписаних ПП „Гімалая".

На дату складання податкових накладних ПП „Гімалая" було зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку та як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 01.12.2010 №100309980. Крім того, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого до суду державним реєстратором Білоусовою Т.В. на підставі запиту Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.12.2011 року встановлено, що станом на 06.01.2012 року стан юридичної особи - ПП „Гімалая", код 37384055, зареєстровано.

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується рахунками-фактури, виписками з банківського рахунку, платіжними дорученнями, видатковими накладними, прибутковими ордерами, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними.

Крім того, відповідно до звітів про використання ТМЦ (сировини, матеріалів), переданих на об'єкти проведення бурових робіт №6, №7 від 26.04.2011 року, №1 від 04.05.2011 року, №2 від 16.05.2011 року, №3 від 17.05.2011 року, №4 від 20.05.2011 року, №5 від 27.05.2011 року, №6 від 30.05.2011 року вбачається, що придбаний у ПП „Гімалая" товар (бурові коронки, пневмоударники, штанги бутові, заточні ковпачки) було безпосередньо використано позивачем в своїй господарській діяльності, а саме в розвідувальному бурінні, інших спеціалізованих будівельних роботах.

Відповідно до пояснень позивача, товар він отримував від ПП „Гімалая" та перевозив власним автотранспортом, свідоцтво про реєстрацію якого с. РСА № 560287, додано до матеріалів справи. Наказ позивача від 06.01.2009 року № 47-к про прийняття на постійну роботу водія та наявність транспортного засобу свідчить про можливість перевезення придбаного товару та підтверджує реальність здійснення господарської операції. Надані позивачем креслення штанги бурильної та бурової коронки із зазначенням їх розмірів та ваги також свідчать про можливість їх перевезення власним транспортом позивача.

Згідно даних ЄДРПОУ зареєстрованим видом діяльності позивача є, в тому числі: розвідувальне буріння, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням.

Допитаний в судовому засіданні свідок -директор ПП „Гімалая" ОСОБА_2 підтвердив реалізацію позивачу товару, зазначивши, що придбаний товар позивач отримував та перевозив власним автотранспортом (а.с.98). Станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договору та його виконання, дана юридична особа були зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та овноваження директора ПП „Гімалая" ОСОБА_2 підтверджені витягом з ЄДРПОУ.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України „Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам статті 203, статті 215, статті 216, статті 228 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011р.) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним; у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що передбачені ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що правочини, вчинені позивачем і його контрагентами, кваліфікуються як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів статті 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми права в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про недоведеність висновків перевірки.

Враховуючи наведене, оцінивши всі докази у справі в їх сукупності, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит та формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, є законною та обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі №1170/2а-4827/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров