Ухвала

від 17.09.2013 по справі 805/7136/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Спасова Н.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №805/7136/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Варчук О.М.,

з участю представника відповідача Поліщука С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Содіс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 805/7136/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Содіс» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Содіс» (далі ТОВ «Содіс») звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ), в якому просив: визнати протиправними дії відповідача та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001691502 від 28.02.2013 року (а. с. 3-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у задоволені позову ТОВ «Содіс» до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області про визнання дій відповідача протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення № 0001691502 від 28.02.2013 року у сумі 132500,00 грн. відмовлено (а. с. 134-138).

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду через порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а. с. 143-147).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2013 року первісного відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби в зв'язку з проведеною реорганізацією замінено на належного відповідача Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просиви постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду у зв'язку з його відпусткою. Суд відмовив у задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи за відсутності такої необхідності: явка сторін не визнавалася обов'язковою, підтверджуючі документи про перебування представника відповідача у відпустці не надані та з огляду на строки розгляду справи.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Содіс", ідентифікаційний код 30628157, зареєстрований в якості юридичної особи, перебуває на обліку у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька з 11.11.1999 року за №95, є платником податку на додану вартість (а. с. 57, 118, 119).

28 лютого 2013 року ДПІ у Калінінському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення рішення № 0001691502, яким у зв'язку з порушенням п.4.2 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, ТОВ "Содіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 132500,00 грн., з яких: 106000,00 грн. - основний платіж та 26500,00 грн. - штрафні санкції (а. с.34).Податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі акту № 727/22-4/30628157 від 15.02.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Содіс" з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ( далі ПДВ) та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Стайлінгбуд Компані» за період з 01.05.2010 року по 30.09.2012 року.

Висновками зазначеного акту встановлені наступні порушення ТОВ "Содіс":

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228, 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правочинів та мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність отримання послуг з інформатизації, які полягають в інформатизаційному та консультаційному обслуговуванні та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди надання послуг є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

- п.4.2 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР підприємством ТОВ «Содіс» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 106000,00 грн., в тому числі по податковим періодам травень 2010 року в сумі 106000,00 грн.

Позивач оскаржував результати перевірки в адміністративному порядку, але його скарги залишені без змін (а. с. 29-31, 37-43).

Спірним питанням, що підлягає вирішенню в межах даної справи, є правомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі шляхом перевірки обгрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності угоди, укладеної між ТОВ «Содіс» та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» та встановлення наявності у позивача належних документів, що підтверджують право на формування податкового кредиту за договором з зазначеним контрагентом.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).( п.2. ст.215 ЦК України).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ( ч.5 ст.203 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору визнаються умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Отже, істотними умовами договору є, у тому числі, умови визначені законодавством. Недодержання цих умов є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлений договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Із змісту договору про надання послуг з реклами, укладеного 03.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані»,, що предметом даного договору є: «За завданням Замовника (позивача по справі) Виконавець (ТОВ «Стайлінгбуд Компані») надає Замовнику послуги з реклами в обсязі та на умовах, визначених даним Договором. Згідно даного Договору, Виконавець надає Замовнику наступні послуги : розробка та проведення рекламної компанії будівельних матеріалів.» (п.п. 1.1. та 1.2. Договору) (а. с. 43,44).

Вартість рекламних послуг за цим договором сторони визначили у пункті 4.1, згідно якому : «Вартість рекламних послуг складає 518150,00грн., у тому числі податок на рекламу 0,5%.» Відповідно до п.4.3. Договору: «Замовник зобов'язаний сплатити надані послуги згідно виставленим рахункам».

Відповідно до п.5.3. досліджуваного договору : « за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п.4.2. даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки». Разом з тим, п.4.2. Договору визначено: «Виконавець разом із актом зобов'язаний надати фото звіт про надані рекламні послуги». (а. с.43-44)

Аналізуючи зміст зазначеного договору, укладеного 03.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» на предмет його відповідності законодавству, судом встановлено, що він не містить істотних умов щодо опису об'єкту реклами; найменування виду, переліку, кількості рекламних послуг; не вказане місце надання рекламних послуг чи адреса розміщення рекламної продукції та тривалість її знаходження у певному місці; не визначений порядок узгодження змісту реклами за цим договором. Також, всупереч положенням ст. 903 ЦК України в договорі не зазначені такі істотні умови як строки та порядок розрахунків за надані послуги. Пункти 5.3. та 4.2. договору не узгоджуються між собою.

Отже, укладений між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» договір з надання рекламних послуг є таким, що не відповідає вимогам ч. 1,5 ст. 203 ЦК України, оскільки не містить істотних умов, які є обов'язковими для певного виду договору та не спрямований на настання реальних правових наслідків.

З акту перевірки № 727/22-4/30628157 від 15.02.2013 року встановлено, що висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання ТОВ «Содіс» рекламних послуг від постачальника ТОВ «Стайлінгбуд Компані» відповідач пов'язує з відсутністю належних документів, які підтверджують факт отримання послуг по розробці та проведення рекламної компанії будівельних товарів, недоліками документів, які мають назву «акт здання- приймання виконаних робіт (надання послуг)» від 31.05.2010 року, з відсутністю документів, які б свідчили про кількість, об'єм, номенклатуру наданих послуг, місце проведення робіт та інше, а також не підтвердження належними документами проведених розрахунків за даним договором.

На спростування зазначених висновків відповідача позивачем суду надані фото біг-бордів, копії банківських виписок, податкові накладні, акти здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передавання векселя, акти пред'явлення векселя до сплати. При цьому розрахунки, обов'язковість яких визначена у договорі як підстава для оплати послуг, не були надані податковому органу під час перевірки і суду під час розгляду справи.

З наданих позивачем фото неможливо встановити зміст рекламних бордів (яка продукція рекламується, який суб'єкт господарювання надає послуги чи продає товари, що рекламуються), їх місце розташування, час встановлення та знаходження у певному місці тощо (а. с. 8-12).

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв зазначені фото в якості належних доказів виконання договору з надання рекламних послуг, укладеному між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані».

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (далі Закон №996) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений вищенаведеним Законом №996.

З досліджених у судом актів здавання - приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 31.05.2010 року судом встановлено, що вони складені без дотримання вищенаведених вимог діючого законодавства. Зокрема, в акті не зазначено місце його складання, назва господарської операції викладена узагальнено («проведення рекламної компанії в м. Донецьку, Краматорську») (а. с. 123). Інший акт здавання - приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 31.05.2010 року взагалі містить відомості щодо господарської операції, яка не має жодного відношення до договору з надання рекламних послуг. Зокрема, в даному акті зазначено: «навантажувально-розвантажувальні послуги за травень 2010 року морепродукти, продукти харчування, будівельні матеріали» (а. с. 124).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не підтвердження первинними бухгалтерськими документами факту виконання договору з надання рекламних послуг, укладеному між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані».

Щодо документів, наданих позивачем на підтвердження проведених розрахунків за договором з надання рекламних послуг встановлено наступне.

З копій банківських виписок та актів приймання-передавання векселя, актів пред'явлення векселя до сплати встановлено, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Стайлінгбуд Компані» проводились у безготівковій та у вексельній формі.

Відповідно до наданих суду копій банківських виписок позивачем на рахунок ТОВ «Стайлінгбуд Компані» було сплачено 02.09.2010 року - 28000,00 грн. (а. с. 13), 03.09. 2010 року - 28000,00 грн. (а. с. 14), 22.09.2010 року - 15000,00 грн. (а. с. 16). При цьому, 14845,00 грн. з сплачених позивачем 15000,00 грн. ТОВ «Стайлінгбуд Компані» були повернуті на рахунок позивача як помилково сплачені (а. с. 15).

За даними акту перевірки позивач перерахував ТОВ «Стайлінгбуд Компані» 88155,00 грн. (а. с. 63). Ззазначені суми були позивачем перераховані ТОВ «Стайлінгбуд Компані» з призначенням платежу «за навантажувально-розвантажувальні роботи згідно договору б/н від 03.05.2010 року».

Проте навантажувально-розвантажувальні роботи предметом договору з надання рекламних послуг від 03.05.2010 року не були.

Крім того, з актів приймання передачі векселя від 18.10.2010 року (а. с. 125), від 20.09.2010 року (а. с. 127) та з відомостей, що містяться в акті перевірки, судом встановлено, що позивачем були передані ТОВ «Стайлінгбуд Компані» прості векселя: від 20.09.2010 року АА№1739556 на суму 15000,00 грн., від 18.10.2010 року АА №1739557 на суму 25000,00 грн., від 22.11.2010 року АА №1270039 на суму 25000,00 грн. (а. с. 63).

При цьому, вексель АА№1739556 від 20.09.2010 року, виписаний на суму 15000,00 грн., а погашений згідно банківської виписки 22.11.2010 року на суму 25000,00 грн.(а. с. 22). Крім того, відповідно до акту приймання-передачі погашеного векселя від 22.09.2010 року, і вексель АА№1739556 від 20.09.2010 року погашений 22.09.2010 року (а. с. 128).

З урахуванням зазначених недоліків платіжних документів (щодо призначення платежу, дат пред'явлення та погашення векселів, розбіжностей сум, сплачених за векселями) суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про не підтвердження позивачем належними документами здійснення розрахунків за договором з надання рекламних послуг від 03.05.2010 року.

З акту від 31.12. 2010 року № 5379/234/34632785 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Стайлінгбуд Компані» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, проведеної Харківською ОДПІ, вбачається, що даний контрагент позивача не здійснював господарську діяльність у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства, а лише укладав нікчемні угоди, пов'язані з наданням податкової вигоди третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Такого висновку податковий орган дійшов на підставі встановлення фактів відсутності у ТОВ «Стайлінгбуд Компані» матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, відсутності за місцезнаходженням та використанням юридичного адресу виключно для отримання поштової кореспонденції. В ході перевірки, проведеної Харківською ОДПІ була встановлена відсутність керівного органу ТОВ «Стайлінгбуд Компані», про що складено акт від 12.05.2010 рлек. За результатами виходу на позапланову перевірку складено акт про неможливість вручення направлення та копії Наказу на проведення перевірки посадовим особам №104/180-36429629 від 12.05.2010 року. Встановлено, що за адресою реєстрації підприємства - Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, в-зд. Набережний 7, знаходиться супермаркет «СДА». Директор магазину повідомив, що ним було підписано договір оренди офісного приміщення з ТОВ «Стайлінгбуд Компані», даний договір було подовжено до кінця 2010 року. Директор магазину також повідомив, що фактично ні підприємство ТОВ «Стайлінгбуд Компані», ні його адміністративний чи керівний орган за адресою Харківська обл., Харківський р- н, с Пісочин, в-зд. Набережний, 7 жодного дня не знаходився та не здійснював жодної фінансово - господарської діяльності. Адреса використовувалась лише для отримання поштової кореспонденції. На підставі встановленого, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Стайлінгбуд Компані» було анульовано 09.07.2010 року Відповідно до судового рішення по справі № Б-27/248-10 від 27.09.2010 року підприємство ТОВ „Стайлінгбуд Компані" визнано банкрутом 07.10.2010 року за ст.52 „відсутність за місцезнаходженням". Головою ліквідаційної комісії було призначено Брус Ростислава Анатолійовича (а. с. 76-90).

З огляду на встановлені обставини, що акт приймання - передачі векселя від 18.10.2010 року (а. с. 125) не мав права підписувати директор ТОВ «Стайлінгбуд Компані» ОСОБА_5 Отже, зазначений акт у зв'язку з його підписанням не уповноваженою особою, не може бути визнаний належним доказом, що підтверджує факт розрахунків за спірним договором.

На підставі встановлених обставин та виходячи з оцінки досліджених доказів в їх сукупності, приймаючи до уваги, що надані позивачем документи не можуть вважатися первинними та виконувати функцію засвідчення реального виконання договору з надання рекламних послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність реального характеру операцій позивача по взаємовідносинах з ТОВ „Стайлінгбуд Компані", тобто, про відсутність економічного змісту даного договору та настання будь-яких правових наслідків.

Висновок відповідача про нікчемність договору з надання рекламних послуг, укладеного між позивачем та ТОВ „Стайлінгбуд Компані" 03.05.2010 року є обґрунтованим і таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Правомірність формування податкового кредиту повинна підтверджуватися не тільки податковою накладною, але і реальним здійсненням господарських операцій, за результатами яких він сформований. Наявність у платника податків податкової накладної, за відсутності інших документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту. Податкові накладні, надані позивачем, містять ті ж самі недоліки, що і акти здавання-прийняття робіт, оскільки виписані на навантажувально-розвантажувальні роботи, морепродукти та продукти харчування, які предметом договору з надання рекламних послуг не були.

В даному випадку податковий кредит сформовано підприємством ТОВ «Содіс» при відносинах з підприємством ТОВ Стайлінгбуд Комапані" за період травень 2010 року в сумі 106000,00 грн. за нікчемною угодою, яка в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, то такі суми ПДВ не є податковим кредитом в розумінні пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Отже, нарахування позивачу ПДВ у сумі 132500,00 грн., відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001691502 від 28.02.2013 року відповідають обставинам проведеної відповідачем перевірки та підтверджуються матеріалами справи. При цьому нараховані зазначеними рішеннями штрафні санкції відповідно до п.п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України відповідають суті порушення та є правомірними.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального та процесуального законів, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Ухвала складена в повному обсязі 20 серпня 2013 року.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст.196, ст. 198 ч.1 п.1, ст.200 ч.1, ст.205 ч.1, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Содіс» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі № 805/7136/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Содіс» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дії, скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова