Рішення

від 16.09.2013 по справі 905/5923/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2013 Справа № 905/5923/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», м. Донецьк, ідентифікаційний код 20319867

про: стягнення за договором оренди №26665/2006 від 10.05.2006р. неустойки у розмірі 10415,97 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Попов К.Г. (за довіреністю №53 від 31.05.2013р.);

від Відповідача - Лукіна Л.М (за довіреністю від 03.09.2013р.);

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання було відкладено з 03.09.2013р. на 16.09.2013р.

У судовому засіданні 16.09.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором оренди №26665/2006 від 10.05.2006р. неустойки у розмірі 13 415,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди №26665/2006 від 10.05.2006р. у зв'язку із спливом строку дії договору 08.04.2012р., нездійснення своєчасного повернення об'єкту оренди, внаслідок чого була нарахована стягувана неустойка за період з 14.05.2012р. по 31.10.2012р. у розмірі - 13415,97 грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №26665/2006 від 10.05.2006р. з додатками та додатковими угодами до нього, заяву № 11-06-05-03954 від 08.05.2012р. про припинення дії договору оренди; лист №11-06-05-02210 від 26.02.2013р., акти приймання передачі майна від 10.05.2006р. та від 31.10.2012р., право установчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 9, 10, 18, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 526, 638, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 284 Господарського кодексу України та надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.52-54, 62-64), у тому числі - заяву від 16.09.2013р., якою у зв'язку з частковим погашенням заборгованості, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшені вимоги щодо стягуваної суми неустойки до 10415,97 грн.

Відповідач надав право установчі документи та письмові пояснення №03/09 від 03.09.2013р. (а.с.а.с. 67-81), яким позовні вимоги визнав з урахуванням їх зменшення.

У судовому засіданні 16.09.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення (а.с.а.с.82-83), а представник Відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №26665/2006 (а.с.а.с. 9-12), згідно п.п.1.1, 1.2. та 10.1 якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлове вбудовані приміщення на цокольному поверсі гуртожитку №4, загальною площею 114,4 кв.м, за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 36, що знаходиться на балансі Донецького вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 28.02.2006р. і становить за незалежною оцінкою 147063,00 грн., для розташування офісу, зі строком дії з 10.05.2006р. до 05.05.2007р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання зі сплати орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України (базовий місяць розрахунку становить - 1243,92 грн., без ПДВ), до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% і 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 2.4 договору на Орендаря, серед іншого, покладений обов'язок у разі припинення або розірвання договору повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та вважається здійсненним з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі. При цьому, п.2.5. договору покладає обов'язок зі складання акту на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Пунктом 10.6 договір вважається продовженим у разі відсутності заяви про припинення або заміни договору протягам одного місяця на той самий термін і на тих самих умовах.

Відповідно до умов п. 2.4 договору 10.05.2006р. об'єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с. 14).

Додатковими угодами №1 від 24.09.2007р. (а.с. 15), №2 від 20.072009р. (а.с.17), №3 від 22.06.2010р. (а.с.19), №4 від 01.12.2011р. (а.с. 20) змінювався розмір орендної плати, в останнє - до 4354,55 грн. на місяць.

08.05.2012р. Позивачем була складена заява №11-06-05-03954 про припинення дії договору оренди (а.с.а.с.29-30) та надіслана на адресу Відповідача з вимогами повернути орендне майно.

Відповідно до умов п. 2.4 договору 31.10.2012р. об'єкт оренди був повернуто балансоутримувачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с. 28).

Листом №11-06-05-02210 від 26.02.2013р. Позивач звернувся до Відповідача з повідомленням про необхідність сплати нарахованої неустойки (а.с.32), який був отримано Відповідачем (а.с.33).

У зв'язку із невиконанням цієї вимоги щодо сплати неустойки Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, зменшивши в перебігу розгляду справи заявою від 16.09.2013р. розмір вимог до 10415,97 грн. у зв'язку із врахуванням здійсненого Відповідачем платежу.

Поясненнями №03/09 від 03.09.2013р. (а.с.66) Відповідач визнав остаточні позовні вимоги, надавши квитанцію №02-1202724 від 02.09.2013р. (а.с.81) про здійснення оплати в розмірі 3000грн., які згідно довідки Позивача (а.с.а.с.84, 85) та виписки Головного управління державної казначейської служби України (а.с.86) зараховані в рахунок погашення суми неустойки.

Суд розглядає справу в контексті вимог, заяви від 16.09.2013р. (а.с.а.с.82, 83), адже згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог, і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено врахуванням здійсненного в перебігу розгляду справи платежу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період прострочення повернення об'єкта оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №26665/2006 від 10.05.2006р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, а ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України встановлює право орендодавця у разі прострочення виконання обов'язку з повернення вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Отже, в контексті зазначених припинення укладеного між Позивачем та Відповідачем договору оренди №26665/2006 від 10.05.2006р. та прострочення виконання Орендарем обов'язку з повернення майна є належною підставою для нарахування за час прострочення неустойки.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі - користуватися об'єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Виходячи зі змісту ст.764 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та положень п.10.6. договору, і наявних матеріалів справи, після спливу первісно визначеного строку оренди договірні правовідносини між сторонами неодноразово продовжувалися, востаннє - до 08.04.2012р.

В свою чергу, надсилання (а.с.31) Позивачем заяву від 08.05.2012р. №11-06-05-03954 (а.с.а.с.29, 30) про відмову від договору із запереченнями щодо його подальшого автоматичного продовження за змістом наведених норм унеможливило таке продовження та зумовило припинення орендних правовідносини між сторонами за договором №26665/2006 від 10.05.2006р. з 09.04.2012р. згідно ч.2 ст.291 Господарського кодексу України через сплив строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.

Таким чином, Відповідач на мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням. Втім, як вбачається з наявного в матеріалах справи орендоване майно було повернуто лише 31.10.2012р. Таке неналежне виконання зобов'язання щодо строків повернення майна є його порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - вважається таким, що прострочив виконання обов'язку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає настання передбачених законом або договором наслідків порушення зобов'язань. В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 785 цього Кодексу у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за визначений час прострочення з 14.05.2012р. по 31.10.2012р.

Здійснивши перевірку заявленої суми (а.с.а.с. 84-86), суд, враховуючи останній платіж в розмірі 3000грн. (а.с.81), встановив її відповідність умовам договору та обставинами справи, з огляду на що задовольняє вимоги про стягнення неустойки у повному обсягу - в розмірі 10415,97грн., сприймаючи визнання позовних вимог Відповідачем в порядку ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у якості додаткової підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають стягненню з Відповідача у повному обсягу, оскільки спір виник внаслідок порушень останнього, які частково були усунуті вже в перебігу розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 78, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 20319867) про стягнення за договором оренди №26665/2006 від 10.05.2006р. неустойки у розмірі 10415,97 грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 20319867) на користь державного бюджету (р/р 31117093700002, код бюджетної класифікації 22080200 УДК у м. Донецьку ГУДКУ у Донецькій області ЄДРПОУ 34686537, МФО 83416) неустойку у розмірі 10415,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросервіс», м. Донецьк (ідентифікаційний код 20319867) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) компенсацію судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2013р.

Суддя Д.О. Попков