Рішення

від 18.09.2013 по справі 905/5706/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.09.2013 Справа № 905/5706/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мозговій Н.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Курутіна Н.І. за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Неведомий Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного вищого навчального закладу "Приазовський державний технічний університет", м.Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Андрос", м.Маріуполь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 20703,78грн., з яких основна сума боргу - 19021,36 грн., 1682,42 грн. - пеня ,-

Державний вищий навчальний заклад "Приазовський державний технічний університет", м. Маріуполь (далі-Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Андрос", м. Маріуполь (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 20703,78грн., з яких основна сума боргу - 19021,36 грн., 1682,42грн. - пеня.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору оренди №877 від 07.12.2010р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 526, 611, 762, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 16, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 09.08.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/5706/13 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Донецькій області.

У судовому засіданні 18.09.2013р. представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, через канцелярію суду надав письмові пояснення по суті справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.41-42).

На адресу суду надійшло поштове повернення, надіслане на адресу Відповідача, з відміткою органу поштового зв'язку «за зазначеною адресою не проживає». До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні представників Позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2001р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Орендодавець) та Відповідачем ( далі - Орендар) укладений договір оренди №877 (далі-Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення загальною площею 204,50 кв.м., які знаходяться на балансі Індустріального технікуму Приазовського Державного технічного університету (далі - Балансоутримувач) розташовані за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 31, вартість якого визначена згідно з експертною оцінкою станом на 01.10.2001р. - 70 103,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення 68,5 кв.м. - інтернет-кафе; 136,0 кв.м. -підсобні приміщенні.

12 травня 2006р. між Орендарем та Орендодавцем укладений договір №4 ( далі-Додатковий договір) про внесення змін до Договору, який є невід'ємною його частиною.

Згідно п.3.1. Додаткового договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2001р.) - 624,57грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2001р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2001р. (п.3.1).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2).

При цьому, пунктом 3.3 договору оренди встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному п.3.3 розмірі, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Розділом 5 Додаткового договору сторони визначили обов'язки орендаря.

Так, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2). Щомісяця, до 25 числа місяця надавати орендавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку) (п.5.6 Додаткового договору)

Договір укладено строком на 9 місяців та діє з 07.12.2001р. до 05.09.2001р. (п.10.1 Договору).

Пунктом 10.1 Додаткового договору визначено, що цей договір продовжує дію попереднього Договору оренди до 01.09.2006р.

У відповідності до п.10.2 договору оренди, умови договору в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати зберігають силу до повного виконання зобов'язань.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.6).

07.12.2001р. за актом приймання -передачі, підписаного сторонами, об'єкт оренди був переданий Орендарю (а.с.13).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. розірвано договір оренди №877 від 07.12.2001р. та зобов'язано Відповідача повернути орендоване майно Баласоутримувачу.

Позивачем на адресу Відповідача надіслано претензію від 21.02.2012 року 71/52-591 з вимогою терміново сплатити борг в сумі 4 942,18грн.

21.02.2013р. повторно надіслано претензію від 19.02.2013 року №71/59-523 з вимогою терміново сплатити борг в сумі 19021,36грн. та пеню в сумі 1176,31грн.

Претензією №71/59-1048 від 23.04.2013р. Позивач вимагав сплати Відповідачем боргу в сумі 19 021,36грн. та пені в сумі 1682,42 грн.

Між тим, як зазначає Позивач, Відповідач свої грошові зобов'язання за договором оренди №877 від 23.04.2013р. не виконав належним чином, у зв'язку з чим у нього перед Позивачем виникла заборгованість за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. у розмірі 19 021,36грн., у тому числі з орендної плати - 14 230,87грн., земельного податку - 2190,14грн., ПДВ від орендної плати - 2 600,35грн., на яку нарахована пеня - 1682,42грн., на примусовому стягненні яких наполягає Позивач.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди та застосуванні наслідків його невиконання у вигляді стягнення нарахованої пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №877 від 07.12.2001р. зі змінами є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених їх умовами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі здійснення не пізніше 25 числа місяця платежу з орендної плати щомісячно відповідно до умов п. 3.3. Договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та з довідки про детальний розрахунок заявленого до стягнення боргу за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. у розмірі 19 021,36грн. заборгованість відповідача складається із суми боргу за оренду плату у розмірі 14 230,87грн., ПДВ від орендної плати на 01.01.2013р. - 2 600,35грн. та земельного податку у розмірі 2 190,14грн.

Що стосується вимог в частині стягнення податку на землю, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів.

Між тим, умови наданого до матеріалів справи договору оренди не містять положень щодо можливості нарахування земельного податку, а будь-яких інших угод щодо погодження сторонами обов'язку відповідача з відшкодування податку на землю до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

В розглядуваному випадку суд дійшов висновку про відсутність у Позивача суб'єктивного права вимагати сплати земельного податку, а у Відповідача - обов'язку задовольняти таку вимогу.

Посилання позивача на приписи ст. 797 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для стягнення земельного податку, не приймаються судом до уваги, оскільки вказана стаття передбачає, що за договором оренди будівлі або іншої капітальної споруди до складу орендної плати включається плата за користування земельною ділянкою, в разі якщо за договором наймачеві передається також земельна ділянка, проте як вбачається з матеріалів справи та підтверджено усними поясненнями Позивача, до складу орендних платежів плата за користування землею не включена.

Крім того, зі змісту договору оренди нежитлового приміщення №877 від 07.12.2011р. не вбачається, що майно передавалось у користування разом з земельною ділянкою.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення земельного податку в розмірі 2 190,14грн.

Як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем доказів іншого всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано, внаслідок невиконання грошових зобов'язань заборгованість Відповідача з орендної плати складає 16831,22 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Орендар вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення з Відповідача боргу у сумі 16831,22 грн., з яких 14 230,87грн. - заборгованість по орендній платі, 2 600,35грн. - витрати на утримання нежитлового приміщення, підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 3.5 договору оренди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд вважає правомірним застосування Позивачем при розрахунку пені розміру подвійної облікової ставки НБУ, оскільки це узгоджується з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» щодо обмежень розміру пені.

Перевіривши розрахунок пені за період з 15.12.2011р. по 15.07.2013р. (а.с.49) станом на 16.04.2013р., суд дійшов висновку, що її розмір є арифметично не вірним та не обґрунтованим, враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні вимог про відшкодування земельного податку, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 1 322,98грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного навчального закладу "Приазовський державний технічний університет", м.Маріуполь до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Андрос", м.Маріуполь за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області, м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 20703,78грн., з яких основна сума боргу - 19021,36 грн., 1682,42 грн. - пеня задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Андрос", м.Маріуполь (87500, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Енгельса, 33, ідентифікаційний код 20339491) на користь Державного навчального закладу "Приазовський державний технічний університет", м.Маріуполь (87500, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Університетська, 7, ЄДРПОУ 02070812) заборгованість за договором оренди у розмірі 18 154,20грн., з яких основна сума боргу - 16831,22 грн., 1322,98 грн. - пеня.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Андрос", м.Маріуполь (87500, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Енгельса, 33, ідентифікаційний код 20339491) на користь Державного навчального закладу "Приазовський державний технічний університет", м.Маріуполь (87500, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Університетська, 7, ЄДРПОУ 02070812) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 508,63грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2013р.