Рішення

від 19.09.2013 по справі 906/1139/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" вересня 2013 р. Справа № 906/1139/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Матяш О.В., представника за довіреністю від 05.11.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" (с.Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс" (м. Житомир)

про стягнення 18278,73 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс" про стягнення 18278,73грн., із яких 15710,00грн. основного боргу, 369,33грн. пені та 2199,40грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.08.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 05.09.2013р.

У зв'язку із неявкою представника відповідача, ухвалою від 05.09.2013р. господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи відклав розгляд справи на 19.09.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000212437860 про вручення 09.09.2013р. уповноваженій особі відповідача рекомендованого листа.

Неявка представника відповідача в судове засідання та неподання письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №194213 (далі - договір, а.с.9-13), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві автошини, диски та інші автомобільні аксесуари (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку встановленому цим договором (п.1.1. договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах EXW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.П.П. Борщагівка, вул.Велика Кільцева, 4-Б (адреса складу постачальника) згідно із замовленням покупця.

Відповідно до п.2.2. договору, поставка товару здійснюється на підставі цього договору, а також видаткових накладних, які складаються на кожну партію товару окремо.

Підписана сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за цим договором (п.2.5 договору).

Згідно з п.3.1 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці визначається видатковими накладними за згодою сторін.

В пункті 4.5. договору обумовлено, що товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних. Повноваження фізичної особи покупця, яка отримує товар, підтверджуються довіреністю, оформленою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96p. №99).

Ціна товару, його кількість та асортимент наведені у видаткових накладних (п.7.1 договору).

Пунктами 7.2 та 7.3 договору сторони передбачили, що рахунок на оплату є попереднім документом стосовно погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки товару, строків та умов оплати. Вартість товару, який постачається за цим договором вказується у відповідній видатковій накладній, підписаній сторонами та обчислюється, виходячи з ціни одиниці товару. За домовленістю, рахунок на оплату може передаватися (надсилатися) покупцю (або його представнику), факсимільним зв'язком або електронною поштою.

У розділі 8 договору сторонами визначено порядок розрахунків. Зокрема, згідно з п.8.1. договору, розрахунки за товар за цим договором здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі протягом 14 банківських днів з моменту поставки партії товару у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами та виставленим рахунком-фактурою.

У разі наявності між сторонами незавершених розрахунків за раніше укладеними договорами або за цим договором поставки товару, сторони дають згоду на першочергове зарахування коштів в погашення такої заборгованості, незалежно від призначення платежу. Сума такої заборгованості не може перевищувати 100000,00грн. включаючи ПДВ (п.8.3 договору).

В пункті 9.2 договору зазначено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та штраф у розмірі 14% від суми порушення договору.

Пунктом 9.3 договору сторони також обумовили, що за порушення строків розрахунків, передбачених розділом 8 цього договору, покупець сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Оплата пені не звільняє замовника від зобов'язань оплати простроченого платежу.

Згідно п.11.1., п.11.2., п.11.3 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1 цього договору та до 31.12.2013 року, але не раніше, ніж до повного виконання сторонами умов даного договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного 19.04.2013р. між сторонами договору поставки №194213, позивач за замовленнями покупця №8338 від 13.05.2013р., №10124 від 03.06.2013р. поставив відповідачу товар на загальну суму 20100,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №9252 від 13.05.2013р. на суму 11600,00грн., №11285 від 04.06.2013р. на суму 8500,00грн. (а.с.57,59) та довіреностями №18 від 13.05.2013р., №21 від 04.06.2013р. (а.с.58,60).

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до узгоджених сторонами в п.8.1 договору поставки №194213 від 19.04.2013р. строків оплати товару на умовах відстрочки платежу - 14 банківських днів, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №9252 від 13.05.2013р. - у строк до 31.05.2013р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №11285 від 04.06.2013р. - у строк до 24.06.2013р.

Для проведення оплати за поставлений товар позивачем виставлявся відповідачу рахунок на оплату товару (а.с.56).

Проте, відповідач розрахунки за отриманий від позивача товар належним чином та у повному обсязі не провів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар виконав частково, перерахувавши позивачу грошові кошти: 17.05.2013р. в сумі 4000,00грн. (банківська виписка за 17.05.2013р., за шини згідно рах. №8338 від 13.05.2013р.), 22.05.2013р. в сумі 4000,00грн. (банківська виписка за 22.05.2013р., за шини згідно рах. №8338 від 13.05.2013р.), 30.05.2013р. в сумі 3990,00грн. (банківська виписка за 30.05.2013р., за шини згідно рах. №8338 від 13.05.2013р.), 02.07.2013р. в сумі 4000,00грн. (банківська виписка за 02.07.2013р., за шини згідно рах. №8338 від 13.05.2013р.) (а.с.16-19).

При цьому, судом приймаються до уваги пояснення позивача від 09.09.2013р. щодо зарахування сплачених відповідачем вищезазначених сум (а.с.65-66), відповідно до яких позивач керуючись п.8.3 договору поставки №194213 від 19.04.2013р., зарахував сплачені відповідачем 4000,00грн. (сплачені 17.05.2013р.), 4000,00грн. (сплачені 22.05.2013р.), 3600,00грн. (із сплаченої 30.05.2013р. суми 3990,00грн.) в рахунок оплати товару за видатковою накладною №8954 від 07.05.2013р. (а.с.67), заборгованість за якою виникла раніше та вимоги по якій позивачем у даній справі не заявлялись. Решту коштів, а саме - 390,00грн. із сплаченої 30.05.2013р. відповідачем суми 3990,00грн., а також 4000,00грн. сплачені 02.07.2013р. позивач зарахував в рахунок часткової оплати товару переданого за видатковою накладною №9252 від 13.05.2013р. Залишок боргу за вказаною видатковою накладною склав 7210,00грн. (11600,00грн. - 390,00грн. - 4000,00грн.).

Отже, враховуючи здійснені відповідачем проплати та проведені позивачем зарахування, неоплаченим станом на час звернення позивача з позовом залишився товар, отриманий відповідачем за видатковою накладною №11285 від 04.06.2013р. на суму 8500,00грн. та частково за видатковою накладною №9252 від 13.05.2013р. на суму 7210,00грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 15710,00грн. (20100,00грн. - 390,00грн. - 4000,00грн.).

Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до довідки позивача, станом на 19.09.2013р. сума боргу ТОВ "Житомиртранссервіс" перед ТОВ "Шинна Компанія" складає 15710,00грн. (а.с.72).

Станом на час прийняття рішення у даній справі, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 15710,00грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 15710,00грн. заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №194213 від 19.04.2013р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як уже зазначалось, договором (п.9.3) встановлено, що за порушення строків розрахунків, передбачених розділом 8 цього договору (14 банківських днів від дати поставки товару), покупець сплачує за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Крім того, п.9.2 договору передбачає, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 14% від суми порушення договору.

Згідно приписів ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 369,33грн., штрафу - 2199,40грн. (розрахунок а.с.4).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, господарський суд встановив, що правомірним, з урахуванням встановлених судом строків оплати товару, здійснених відповідачем проплат та проведених позивачем зарахувань, є нарахування пені в сумі 369,78грн. Проте, зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму пені, ніж правомірно нарахована, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 369,33грн. підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання за договором поставки №194213 від 19.04.2013р., господарський суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2199,40грн. у розмірі 14% від суми боргу (15710,00грн. х 14%).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.173, 175, 193, 230 ГК України та керуючись ст.ст.32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиртранссервіс" (10031, м.Житомир, вул.Маршала Рибалка, 25, ідентифікаційний код 32699083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Велика Кільцева, 4-Б, ідентифікаційний код 30367798)

- 15710,00грн. основного боргу,

- 369,33грн. пені,

- 2199,40грн. штрафу,

- 1720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.09.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек. з пов.) на адресу 03680, м.Київ, вул.Пшенична, 9;

3 - відповідачу (рек. з пов.)