Рішення

від 11.09.2013 по справі 5011-73/17518-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/17518-2012 11.09.13

за позовомЗаступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до 1. Департаменту комунальної власності м. Києва, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамат Садів", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Марос", 4. Голосіївської районної у м. Києві ради провизнання недійсними позиції №3 додатку до рішення, договору купівлі-продажу нежилих приміщень, зобов'язання повернути нежилі приміщення Судді: Баранов Д.О. (головуючий)

Бондарчук В.В.

Ониськів О.М.

за участю представників:

Від позивачаДорошенко О.С. (довіреність від 08.07.2013 р.) Від відповідача-1Семенюк Н.М. (довіреність від 08.01.2013 р.) Від відповідача-2Криштоф Р.С. (довіреність від 02.09.2013 р.) Від відповідача-3Криштоф Р.С. (довіреність від 02.09.2013 р.) Від відповідача-4не з'явився Від прокуратуриДіброва В.С. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 34/12 від 19.04.2012 р., укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамат Садів" та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамат Садів" повернути нежилі приміщення загальною площею 67,50 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Маршала Якубовського, 2 А, територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2012 р. № 5011-73/17518-2012, яку призначено до розгляду на 16.01.2013 р.

21.12.2012 р. позивачем було уточнено позовні вимоги в частині вартості майна, що є предметом вказаного договору купівлі-продажу, та становить 198 649,00 грн.

16.01.2013 р. відповідачем-2 було подано до суду відзив на позов, в якому він просив відмовити у його задоволенні з мотивів необґрунтованості нормами чинного законодавства підстав для визнання недійсності договору.

У лютому 2012 року заперечення проти задоволення позову заступника прокурора було отримано судом від відповідача-1.

Ухвалами суду 16.01.2013 р., 30.01.2013 р. та 06.02.2013 р. розгляд справи відкладався відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, зважаючи на неявку учасників провадження та неподання ними витребуваних доказів.

Відповідно до ухвали від 15.02.2013 р. справу № 5011-73/17518-2012 було призначено до колегіального розгляду.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 р. колегію для розгляду справи №5011-73/17518-2012 було визначено у складі: Баранова Д.О. (головуючий), Бондарчук В.В., Стасюка С.В.

Ухвалою від 19.02.2013 р. вказану справу було прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів, її розгляд призначено на 15.03.2013 р.

15.03.2013 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2013 р.

22.03.2013 р. від позивача у справі судом отримано заяву про зміну предмету та підстав позову, в якій він просить суд про наступне: визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 67,50 кв.м., що розташовані за адресою: вул. Маршала Якубовського, б. 2 А у м. Києві, від 19.04.2012 р., укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамат Садів", а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Марос" повернути вказані нежилі приміщення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Ухвалою від 22.03.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Марос" було залучено судом до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розгляд справи відкладено на 05.04.2013 р.

04.04.2013 р. від позивача до суду надійшла заява про зміну предмета позову, у якій окрім попередньо заявлених вимог він також просив суд визнати недійсною позицію № 3 додатку до рішення Голосіївської районної у м. Києві ради № 39/10 "Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації шляхом "викупу" від 02.09.2010 р.

За клопотанням відповідача-2 05.04.2013 р. розгляд справи було відкладено на 19.04.2013 р.

19.04.2013 р. судом було залучено до участі у справі відповідачем-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Марос", відкладено розгляд справи на 22.05.2013 р.

22.05.2013 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 24.05.2013 р., а 24.05.2013 р. розгляд справи відкладено на 12.06.2013 р. з метою отримання додаткових доказів від позивача.

23.05.2013 р. відповідачем-3 подано до суду відзив на позовну заяву.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 р. у зв'язку із завантаженістю судді Стасюка С.В. та перебуванням судді Бондарчук В.В. на лікарняному було визначено нову колегію для розгляду даної справи у складі суддів: Баранова Д.О. (головуючий), Спичака О.М., Марченко О.В.

Ухвалою суду від 12.06.2013 р. до участі у справі відповідачем-4 залучено Голосіївську районну у м. Києві раду, розгляд справи відкладено на 10.07.2013 р.

10.07.2013 р. голова Господарського суду міста Києва через завантаженість судді Спичака О.М. розпорядився передати справу № 5011-73/17518-2012 колегії суддів у складі: Баранова Д.О. (головуючий), Бондарчук В.В., Марченко О.В.

Відповідно до ухвали від 10.07.2013 р. розгляд справи було відкладено на 31.07.2013 р.

31.07.2013 р. головою Господарського суду міста Києва через перебування судді Марченко О.В. у відпустці для розгляду даної справи розпорядженням було визначено колегію у складі суддів: Баранова Д.О. (головуючий), Бондарчук В.В., Курдельчука І.Д.

31.07.2013 р. судом було оголошено перерву в судовому засіданні на 14.08.2013 р.

У зв'язку з перебуванням суддів Баранова Д.О. та Курдельчука І.Д. у відпустці розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 р. в черговий раз було змінено колегію суддів для розгляду справи № 5011-73/17518-2012 - суддя Івченко А.М. (головуючий), суддя Бондарчук В.В. та суддя Ониськів О.М.

14.08.2013 р. вказаною колегією суддів дану справу було прийнято до свого провадження, її розгляд призначено на 06.09.2013 р.

06.09.2013 р. в судовому засіданні судом було заслухано представників сторін по суті спору, а також оголошено перерву до 11.09.2013 р.

В судовому засіданні 11.09.2013 р. прокурор та позивач підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов, визнавши недійсною позицію № 3 додатку до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради № 39/10 "Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації шляхом "викупу" від 02.09.2010 р., договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею, що розташовані за адресою: вул. Маршала Якубовського, б. 2 А у м. Києві, від 19.04.2012 р., укладений між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамат Садів", а також зобов'язавши Товариство з обмеженою відповідальністю "Марос" повернути вказані нежилі приміщення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Представники відповідачів проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2010 р. між Голосіївською районною у м. Києві радою ("Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамат садів" ("Орендар") укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 51-10, за умовами якого на підставі розпорядження Голосіївської районної у м. Києві ради № 91 від 28.07.2010 р. орендодавець передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення площею 60,0 кв.м., яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Якубовського, 2 (п. 1.1. договору).

Рішенням 39 сесії V скликання Голосіївської районної у м. Києві ради від 02.09.2010 р. № 39/10 "Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації шляхом "викупу" було затверджено перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку, до якого включено підвальне приміщення площею 60,0 кв.м. по вул. Якубовського, 2, дозвіл на приватизацію якого надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Арамат садів".

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арамат садів" про приватизацію було зареєстровано та присвоєно їй реєстраційний номер № 31 відповідно до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 42-ПР від 28.04.2011 р.

В подальшому Головним управлінням комунальної власності м. Києва № 53-ПР від 29.04.2011 р. було видано наказ про прийняття рішення про приватизацію шляхом викупу нежилих приміщень площею 67,5 кв.м., які орендуються Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамат садів" та перебувають на балансі комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району", за адресою: м. Київ, вул. Якубовського, 2 А.

На виконання вказаного наказу суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна фірма "Полінформ" було проведено незалежну оцінку зазначеного вище об'єкту нерухомості станом на 30.04.2011 р., за наслідками чого складено звіт з оцінки нерухомого майна, відповідно до якого його ринкова вартість становить 198 649,00 грн.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва № 135-ПР від 30.06.2011 р. було затверджено висновок про вартість нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Якубовського, 2 А. Дію вказаного висновку було продовжено до 30.06.2012 р. наказом Головного управління комунальної власності м. Києва № 460-ПР від 29.12.2011 р.

19.04.2012 р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамат садів" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 34/12, відповідно до п.1.1 якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 290) загальною площею 67,50 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Якубовського Маршала, 2 А.

17.05.2012 р. було проведено передачу вказаного нерухомого майна шляхом підписання сторонами договору № 34/12 від 19.04.2012 р. відповідного акту приймання- передачі.

Як слідує з матеріалів справи, шляхом здійснення публікації у газеті Київської міської ради "Хрещатик" 22.05.2012 р. Головне управління комунальної власності м. Києва повідомило про продаж об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва шляхом викупу, з-поміж яких - нежилі приміщення (підвал) площею 67,50 кв.м. по вул. Якубовського, 2.

Надалі за умовами договору купівлі-продажу від 07.03.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Арамат садів" (продавець) передало нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 290) загальною площею 67,50 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Якубовського Маршала, 2, у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Марос" (покупець).

В обґрунтування позовних вимог прокурор стверджує, що Київська міська рада як компетентний орган не приймала жодних рішень про включення нерухомого майна по вул. Якубовського, 2 А, в м. Києві, до переліку об'єктів приватизації, натомість таке рішення всупереч чинному законодавству було прийнято Голосіївською районною у м. Києві радою, яка не мала правових підстав для відчуження комунального майна, що не перебуває у власності територіальної громади міста Києва. Поряд з цим, Голосіївська районна у місті Києві рада також невірно визначила способом приватизації вказаних нежилих приміщень викуп, який може бути застосовано лише у випадку здійснення орендарем поліпшення орендованого майна за рахунок власних коштів, чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамат садів" зроблено не було. За твердженнями прокурора, такі дії вказаного органу місцевого самоврядування суперечать інтересам та порушують майнові права дійсного власника нерухомості (територіальної громади міста Києва), внаслідок чого оспорюваний договір купівлі-продажу є таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства і, як наслідок, підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з огляду на приписи статті 16 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 143 Конституції України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішення та наказу), територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частинами 1, 5, 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішення та наказу) визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення та наказу), від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 2 статті 41 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішення та наказу), районні у містах ради (у разі їх створення) та їх виконавчі органи відповідно до Конституції України та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об'єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах.

Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи (стаття 6 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішення та наказу).

Як вбачається з поданих до суду доказів, право комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на нежилі приміщення з № 1 по № 4 (групи приміщень № 290) загальною площею 67,50 кв.м., які розташовані в м. Київ по вул. Якубовського, 2 А, виникло з моменту його державної реєстрації 06.02.2012 р., коли було зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в реєстровій книзі під реєстровим номером 8478-П на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ № 553099 від 12.12.2011 р. З встановленого факту та наведених положень законодавства слідує, що на час винесення рішення 39 сесії V скликання Голосіївської районної у м. Києві ради від 02.09.2010 р. № 39/10 "Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації шляхом "викупу" та наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 53-ПР від 29.04.2011 р. власником нерухомого майна загальною площею 67,5 кв.м., яке розташоване в м. Києві по вул. Якубовського, 2 А, була територіальна громада Голосіївського району міста Києва, а тому особою, наділеною правом визначення доцільності, порядку та умов приватизації спірного майна, була саме Голосіївська районна в місті Києві Рада.

При вирішенні питання щодо чинності вказаного рішення Голосіївської районної у м. Києві ради станом на даний час суд враховує рішення VI сесії VI скликання Київської міської ради від 02.12.2010 р. № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста" ( п. 5. Установити, що прийняті, але не виконані рішення районних у м. Києві рад у зв'язку з ліквідацією відповідних рад щодо розпорядження об'єктами комунальної власності територіальних громад у місті Києві, є чинними та підлягають виконанню згідно з вимогами законодавства України відповідним уповноваженим органом) та рішення VI сесії VI скликання Київської міської ради від 31.03.2011 р. № 100/5487 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки" (п. 4. З метою реалізації завдань цієї Програми уповноважити Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати організацію та проведення приватизації майна, передбаченого Програмою та рішеннями районних у м. Києві рад).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішення та наказу), приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.

Частинами 1 та 3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних Рішення та Наказу) визначено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу, а обрання способу здійснюється шляхом затвердження уповноваженим органом відповідних переліків об'єктів із визначенням конкретного способу приватизації.

За змістом п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 р. №14-рп/2000 доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Згідно норм ст. 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу ; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".

Вказана стаття кореспондується з диспозитивними приписами п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 р.р. затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", відповідно до якої у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25% залишкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України (в даному випадку - Голосіївською районною у м. Києві радою) рішення про приватизацію орендованого майна способом викупу орендарем з включенням до відповідного переліку, як це передбачено ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)".

Вищевикладеними положеннями норм чинного законодавства стверджується факт наявності у Голосіївської районної в м. Києві ради на момент прийняття рішення від 02.09.2010 р. № 39/10 правомочності самостійно на власний розсуд обирати той чи інший спосіб продажу спірного майна (в т.ч. включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу).

Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду України викладена в його постанові від 12.08.2013 р. у справі № 5011-72/11403-2012.

Таким чином, твердження прокурора щодо неправомірного характеру обрання Голосіївською районною у м. Києві радою способу приватизації шляхом викупу нерухомого майна по вул. Якубовського, 2 А, у м. Києві, у зв'язку з відсутністю невід'ємних його поліпшень, як того вимагає 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 року, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації", спростовується приписами законодавства та встановленими обставинами справи, оскільки об'єктом приватизації, що включений до відповідного переліку оспорюваним рішенням є майно комунальної власності, а тому вказане положення закону на дані правовідносини не поширюється.

Отже, встановлені судом обставини справи у своїй сукупності та наведені вище приписи чинного законодавства вказують на відсутність правових підстав для задоволення вимоги заступника прокурора Голосіївського району міста Києва щодо визнання недійсною позицію № 3 додатку до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради № 39/10 "Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації шляхом "викупу" від 02.09.2010 р., відповідно до якої до переліку об'єктів, що належать до комунальної власності Голосіївського району м. Києва та підлягають приватизації Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамат садів" шляхом "викупу" включено підвальне приміщення за адресою: м. Київ, вул. Якубовського, 2.

Окрім того, посилання прокурора щодо належності вказаних нежилих приміщень як підсобних (допоміжних) на праві спільної сумісної власності власникам квартир багатоквартирного нежитлового будинку по вул. Якубовського, 2, в м. Києві, не визнаються судом обґрунтованими, оскільки спростовуються положеннями договору оренди нежитлового приміщення № 51-10 від 09.08.2010 р. (п.1.1), згідно з якими останнє є власністю територіальної громади Голосіївського району м. Києва, що в подальшому перейшло у власність територіальної громади міста Києва відповідно до свідоцтва про право власності серії САЕ № 553099 від 12.12.2011 р.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою для визнання спірних правочинів недійсними позивач вбачає в положеннях ч.1 ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.

Постановою пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року зазначено, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205- 210, 640 ЦК тощо).

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що прокурор необґрунтовано стверджує про протиправність укладання спірного договору договір купівлі - продажу нежилих приміщень від 19.04.2012 р., оскільки за його змістом вбачається, що він укладений на підставі вільного волевиявлення, не суперечить законодавству, не порушує права і охоронювальні законом інтереси громадян або суб'єктів господарювання, сторони досягли істотних його умов, а тому, в розумінні вимог ст. 638, 655 - 697 ЦК України, та вимог ст. ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу нежилих приміщень загальною площею 67,50 кв.м., які розташовані по вул. Якубовського Маршала, 2 А у м. Києві, від 19.04.2012 р., укладеного між Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арамат садів".

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на встановлену судом відсутність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійним оспорюваного договору купівлі-продажу нежилих приміщень з наведених вище мотивів, наслідки недійсності правочину в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду мають право звертатися підприємства та організації за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заступником прокурора та позивачем не доведено суду факт порушення охоронюваних законом прав та інтересів територіальної громади міста Києва зі сторони відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, тобто на Київську міську раду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Д.О. Баранов (головуючий) В.В. Бондарчук О.М. Ониськів

Повний текст рішення складено: 13.09.2013 р.