Рішення

від 19.09.2013 по справі 914/2646/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 р. Справа № 914/2646/13

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» (м. Харків) до відповідача 1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда» (м.Львів) до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМВ-Трейд» (с. Солонка) про:стягнення 154731 (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн. 69 коп. (з яких: 71767,92 грн. - основний борг за договором поставки; 76996,07 грн. - основний борг за договором про переведення боргу; 4970,81 грн. - пеня; 996,89 грн. - 3% річних)

Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Тарасенко О. В. - представник (довіреність від 13.05.2013 р. № 163) Відповідача 1:не з'явився Відповідача 2:не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

08.07.2013 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 3186 поступила позовна заява від Українсько-болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда», відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМВ-Трейд» про стягнення 154731 (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн. 69 коп. (з яких: 71767,92 грн. - основний борг за договором поставки; 76996,07 грн. - основний борг за договором про переведення боргу; 4970,81 грн. - пеня; 996,89 грн. - 3% річних).

Ухвалою суду від 10.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.09.2013 р.

03.09.2013 р. до суду за вх. № 35695/13 від представника позивача поступило клопотання, в якому він просить суд долучити до матеріалів справи наступні документи: довіреність від 18.07.2013 р. № 278, розрахунок ціни позову, пояснення щодо наявності заборгованості, пояснення щодо однорідних вимог, об'єднаних у позовній заяві, довідка банку, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, акт звірки взаєморозрахунків з ТзОВ «Тіміда» за період з 01.10.2012 р. по 05.07.2013 р., банківські виписки, копію договору поставки № ДП 009/09 від 26.03.2009 р., копію договору про переведення боргу № 24-10/12 від 24.10.2012 р. копію видаткової накладної, копію акту звірки взаєморозрахунків з ТзОВ «Тіміда» за період з 01.01.2012 р. по 26.10.2012 р.

Ухвалою суду від 03.09.2013 р., у зв'язку з неявкою представників відповідачів, було продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 19.09.2013 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 10.07.2013 р. та про відкладення розгляду справи від 03.09.2013 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач 1 вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 10.07.2013 р. та про відкладення розгляду справи від 03.09.2013 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

Відповідач 2 вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 10.07.2013 р. та про відкладення розгляду справи від 03.09.2013 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідачі відзивів на позов не представили, проти позову не заперечили, не забезпечили явку своїх повноважних представників в судове засідання, не представили доказів сплати заборгованості, не скористались наданим їм правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представників відповідачів за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

26.03.2009 р. між Українсько-болгарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіміда» (відповідач 1) був укладений договір поставки № ДП009/09 (надалі - Договір поставки; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 Договору поставки, постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач 1) зобов'язується прийняти та оплатити товари побутової хімії, товари споживчого попиту, санітарно-гігієнічної групи та інші товари, на умовах, викладених в даному договорі та додаткових умовах до нього, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. Договору поставки, асортимент та ціна кожної партії товару узгоджується сторонами, відповідно до діючого прейскуранту цін (прас-листа) на момент поставки.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставки, оплата продукції здійснюється покупцем не пізніше ніж 33 календарних днів з дати постачання товару. Датою постачання товарів розуміється дата відвантаження товарів покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки, позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 1346955 грн. 00 коп. Відповідач 1 частково здійснив оплату позивачу за отриманий товар. Станом на 24.10.2012 р. заборгованість відповідача 1 перед позивачем за отриманий товар становила 201636 грн. 10 коп.

24.10.2012 р. між Українсько-болгарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана» (позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіміда» (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМВ-Трейд» (відповідач 2) був укладений договір про переведення боргу № 24-10/12 (надалі - Договір про переведення боргу; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 Договору про переведення боргу, цим договором регулюються відносини, пов'язанні із заміною зобов'язаної сторони - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда» (первісний боржник; відповідач 1) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки № ДП009/09 від 26.03.2009 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіміда» та Українсько-болгарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана» (кредитором; позивачем).

Згідно з п. 2 Договору про переведення боргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіміда» переводить на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМВ-Трейд» (новий боржник; відповідач 2) борг (грошове зобов'язання) у розмірі 201636 грн. 10 коп., що виник на підставі п.п. 2.1., 3.10., 5.4., договору поставки № ДП009/09 від 26.03.2009 р., а Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМВ-Трейд» погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Відповідно до п. 3 Договору про переведення боргу, за цим договором Товариство з обмеженою відповідальністю «ТМВ-Трейд» стає зобов'язаним замість Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда» сплатити Українсько-болгарському товариству з обмеженою відповідальністю «Пірана» вартість поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю «Тіміда» товару за договором поставки № ДП009/09 від 26.03.2009 р. в розмірі 201636 грн. 10 коп. протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання цього договору.

Згідно з п. 4 Договору про переведення боргу, Українсько-болгарське товариство з обмеженою відповідальністю «Пірана» не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному зобов'язанні (договір поставки № ДП009/09 від 26.03.2009 р.) і, підписуючи цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Порушуючи умови Договору про переведення боргу, відповідач 2 лише частково оплатив борг позивачу.

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує сам позивач, станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача 2 перед позивачем за договором про переведення боргу становить 76996 грн. 07 коп.

Станом на час розгляду справи, відповідач 2 доказі погашення заборгованості суду не представив.

Відповідно до п. 7 Договору про переведення боргу, переведення боргу за цим договором не тягне за собою жодних інших змін умов договору поставки № ДП009/09 від 26.03.2009 р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіміда» та Українсько-болгарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана», окрім тих, що пов'язанні із зміною первісного боржника новим боржником.

05.11.2012 р., відповідно до умов Договору поставки № ДП009/09 від 26.03.2009 р., позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 71767 грн. 92 коп., що підтверджується видатковою накладною № РсН3805 від 05.11.2012р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Порушуючи умови Договору поставки, відповідач 1 не оплатив позивачу за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РсН3805 від 05.11.2012 р.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда» (відповідача 1) перед Українсько-болгарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана» (позивачем) за поставлений товар, згідно видаткової накладної № РсН3805 від 05.11.2012 р., становить 71767 грн. 92 коп.

Станом на час розгляду справи, відповідач 1 доказі погашення заборгованості суду не представив.

Відповідно до п. 6.3. Договору поставки, у разі порушення встановлених договором строків оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за поставлений товар за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня після закінчення терміну оплати.

За неналежне виконання умов Договору поставки, позивачем правомірно, відповідно до ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Договору поставки, нараховано відповідачу 1 пеню на суму 4970,81 грн. та 3% річних на суму 996,89 грн.

Станом на день розгляду справи, відповідачі доказів сплати заборгованості не надали, відзивів на позов не представили, проти позову не заперечили, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, не скористались наданим їм правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з п. 4 Договору про переведення боргу, кредитор надав згоду на переведення боргу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором поставки № ДП009/09 від 26.03.2009 р. передбачено забезпечення виконання зобов'язань по оплаті за товар у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п. 6.3. Договору поставки).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із наступними змінами та доповненнями), розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідачі відзивів на позов не представили, проти позову не заперечили, не забезпечили явку повноважних представників в судові засідання, не представили доказів сплати боргу, не скористались наданим їм правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачі проти позову не заперечили, доказів сплати заборгованості не представили, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» до відповідача1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда», відповідача2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМВ-Трейд» про стягнення 154731 (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн. 69 коп. (з яких: 71767,92 грн.- основний борг за договором поставки; 76996,07 грн.- основний борг за договором про переведення боргу; 4970,81 грн. - пеня; 996,89 грн. - 3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3094 (три тисячі дев'яносто чотири) грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 17.05.2013 р. № 1519 на суму 2976 грн. 00 коп. (долучено до матеріалів справи) та платіжним дорученням від 20.06.2013 р. № 1903 на суму 118 грн. 63 коп. (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідачів пропорційно заявлених до них вимог, оскільки спір виник з їх вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 509, 510, 511, 520, 526, 530, 546, 549, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230 ГК України, ст. ст. 4 1 , 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Українсько-болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда», відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМВ-Трейд» про стягнення 154731 (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять одна) грн. 69 коп. (з яких: 71767,92 грн. - основний борг за договором поставки; 76996,07 грн. - основний борг за договором про переведення боргу; 4970,81 грн. - пеня; 996,89 грн. - 3% річних) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда» (вул. Північна, буд. 1, м. Львів, 79020; код ЄДРПОУ 36361702) на користь Українсько-болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» (В'їзд Естакадний, буд. 3-А, м. Харків, 61080; код ЄДРПОУ 22699101) - 77735 (сімдесят сім тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 62 коп. (з яких: 71767,92 грн. - основний борг за договором поставки; 4970,81 грн. - пеня; 996,89 грн. - 3% річних) та 1554 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 74 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМВ-Трейд» (вул. Стуса, буд. 13, с. Солонка, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; код ЄДРПОУ 38231380) на користь Українсько-болгарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» (В'їзд Естакадний, буд. 3-А, м. Харків, 61080; код ЄДРПОУ 22699101) - 76996 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 07 коп. - заборгованості за договором про переведення боргу та 1539 (одна тисяча п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 89 коп. судового збору.

4. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 вересня 2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.