Постанова

від 17.09.2013 по справі 911/494/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа№ 911/494/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Коршун Н.М.

Синиці О.Ф.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - ОСОБА_2

представників сторін: від відповідача -не з'явився.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "Торговий дім "Металпромпостач"

на рішення

господарського суду Київської області

від 12.06.2013 року

у справі № 911/494/13-г (суддя Бацуца В. М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім"Металпромпостач"

про стягнення 59 044,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 12.06.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Металпромпостач" (ідентифікаційний код 38265513) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 59044 (п'ятдесят дев'ять тисяч сорок чотири) грн. 18 (вісімнадцять) коп. попередньої оплати та судові витрати 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 (п'ятдесят) коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 17.09.2013 року представник відповідача в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 20.11.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № М121132, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат (далі по тексту „товар"), асортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях, оформлених як додатки до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно п. 2.1. договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у специфікаціях та супровідних документах на товар.

Відповідно до п. 2.2. договору кількість кожної партії товару узгоджується між сторонами в рахунках-фактурах та специфікаціях до договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100 % передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах вказаних у специфікаціях до даного договору поставки. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100 % передоплати. Інші строки поставки та оплати окремих партій товару узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана в видатковій накладній.

Згідно п. 5.1. договору товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу товару, яка виникла після передачі товару.

Відповідно до п. 5.2. договору покупець та постачальник дають згоду на здійснення приймання товару:

за кількістю - в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 05.06.1965 р. № П-6, в частині, що не суперечить умовам даного договору:

за якістю - в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 05.04.1966 р. № П-7, в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що у разі отримання покупцем товару, який не відповідає специфікації, покупець зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання і негайно сповістити про це постачальника. Якщо такий товар реалізований третім особам, прийнятий до виробництва (переробки, використання, порізки) або якщо належне зберігання такого товару покупцем не забезпечено, то такий товар зараховується до виконання зобов'язань по договору.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

26.11.2012 р. між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 1, якою визначено якість, кількість та ціна товару на загальну суму 137311,70 грн.

На виконання умов договору позивачем 26-27.11.2012 р. було виконано свій обов'язок по здійсненню передоплати за товар та перераховано відповідачу грошові кошти у якості авансу у розмірі 137332,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 363 від 26.11.2012 р. на суму 89000,00 грн., платіжним дорученням № 364 від 27.11.2012 р. на суму 48332,01 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по поставці товару та 03.12.2012 р. було передано у власність (продано) позивачу товар на загальну суму 78287,83 грн., що підтверджується актом б/н від 03.12.2012 р., складеним та підписаним позивачем, посвідченням № 1 від 04.12.2012 р., посвідченням № 2 від 04.12.2012 р., актом б/н від 04.12.2012 р., видатковою накладною № ТД-0000287 від 03.12.2012 р., підписаною лише відповідачем із зауваженнями позивача, рекламаційним листом № 1 від 04.12.2012 р. ФОП ОСОБА_3, наявними в матеріалах справи.

06.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією б/н від 06.12.2012 р., у якій він вимагав розірвати договір поставки № М121132 від 20.11.2012 р. та повернути сплачені грошові кошти у зв'язку із недопоставкою товару.

У відповідь на претензію б/н від 06.12.2012 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 612/1юр від 06.12.2012 р., у якій він зазначив, що за відсутності жодних оригіналів документів на товар не має змоги а ні відхилити, а ні визнати повністю або частково будь-які вимоги позивача.

28.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою б/н від 28.12.2012 р., у якому зазначив, що відмовляється від товару, поставку якого здійснено 04.12.2012 р., асортимент якого не відповідає умовам договору поставки № М121132 від 20.11.2012 р., та вимагав від відповідача здійснити у семиденний строк з моменту отримання вимоги допоставку продукції у відповідності до умов договору поставки № М121132 від 20.11.2012 р. на загальну суму 59044,18 грн. Факт направлення позивачем листа-вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 0538 від 28.12.2012 р. про відправлення рекомендованого листа.

28.01.2013 р. позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою б/н від 28.01.2013 р., у якому зазначив, що відмовляється від товару, поставку якого здійснено 04.12.2012 р., асортимент якого не відповідає умовам договору поставки № М121132 від 20.11.2012 р., та у зв'язку із недопоставкою товару на загальну суму 59044, 18 грн. вимагав розірвання договору поставки № М121132 від 20.11.2012 р. та повернення грошових коштів у розмірі 59044,18 грн. Факт направлення позивачем листа-вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 0171 від 28.01.2013 р. про відправлення рекомендованого листа.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу у повному обсязі не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаними уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних та переданої позивачу документації. У зв'язку із тим, що відповідач у встановлений договором поставки строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У процесі розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку по поставці у повному обсязі товару за договором поставки № М121132 від 20.11.2012 р.

Доказ, наданий відповідачем у процесі розгляду справи на підтвердження виконання обов'язку по поставці у повному обсязі товару за договором, а саме факсокопія видаткової накладної № ТД-0000287 від 03.12.2012 р., підписана обома сторонами, не є допустимим доказом, що підтверджує факт виконання відповідачем обов'язку по поставці у повному обсязі товару за договором, оскільки такий доказ не підтверджений відповідним оригіналом видаткової накладної № ТД-0000287 від 03.12.2012 р., підписаною обома сторонами. Крім того, у процесі розгляду справи відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували направлення позивачем видаткової накладної № ТД-0000287 від 03.12.2012 р., підписаної зі своєї сторони, відповідачу за допомогою засобів факсимільного зв'язку.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення із відповідача попередньої оплати у розмірі 59044,18 грн. за договором поставки № М121132 від 20.11.2012 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі..

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 12.06.2013 року у справі № 911/494/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/494/13-г повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Коршун Н.М.

Синиця О.Ф.

Повний текст постанови складено 19.09.2013 року.