Рішення

від 19.09.2013 по справі 917/1510/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 р. Справа №917/1510/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд", вул. Кременецька 38, м.Луцьк, Волинська область, 43010

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь", вул.Калинова, 1В, с.Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744

про стягнення грошових коштів в сумі 116 140,47 грн.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники сторін:

від позивача: Савчук П.К., дов. №312 від 06.08.13,

від відповідача: Головач О.П., дов. б/н від 03.09.13.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів в сумі 116 140,47 грн., з яких: 111 915, 28 грн. - сума основного боргу, 2 238,31 грн. - штраф, 1 986,88 грн. - 3 % річних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву, подану раніше, про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, вказавши вірну суму 31 200 грн.

Представник відповідача не заперечував проти задоволення заяви.

Ухвалоюсуду від 04.09.2013 сторони було зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків, відповідний акт надати суду. Сторони вимог ухвали суду не виконали, акту звірки суду не надали.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

28.12.2009 року між TOB «Континент Нафто Трейд» (надалі Позивач) та TOB «Вітязь» (надалі Відповідач) було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №52 (надалі Договір).

При цьому сторони узгодили наступне:

- Позивач зобов'язався поставити та передати у власність Відповідачу нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в Додатках до Договору, а Відповідач прийняти та оплатити його (п.1.1 та 1.3 Договору);

- датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної (п.2.1 Договору);

- розрахунки здійснюються на умовах 100% попередньої оплати, якщо інше не передбачено в Додатках до Договору (п.4.2 Договору).

15.12.2010 сторнами було підписано Додаток до Договору №2/636, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв у власніть партію дизельного палива кількістю 30 000 літрів за ціною 7,27 грн. за літр, а всього товару на 218 000 грн. Розрахунки за дану партію товарів Відповідач мав провести протягом 14 днів у формі відтермінування платежу.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується підписаною видатковою накладною №2776 від 15.12.2010 .

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині сплати отриманого товару у повному обсязі не виконав.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі зобов'язання виникли з договору поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.2.2 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 2% від загальної вартості Договору.

За розрахунком, складеним Позивачем та перевіреним судом, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 2 238,31 грн. штрафу.

Відповідно до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. Посилаючись на положення статті 625 ЦК України, Позивач, враховуючи періоди виникнення заборгованості за Договором, правомірно нарахував Відповідачу 1 986,88 грн. 3% річних за період 06.12.2012 по 09.07.2013. Дана сума підлягає стягненню з Відповідача в повному обсязі.

Що стосується заяви Позивача про припинення провадження у частині стягнення основного боргу у сумі 31 200 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Згідно довідки про розрахунки між контрагентами, наданої Позивачем, до 24.07.2013 (дата порушення провадження у справі), Відповідачем було сплачено 13 000 грн., після порушення провадження у справі було сплачено 18 200 грн. Дані обставини Позивачем у судовому засіданні не заперечувались.

Відтак суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 18 200 грн. У частині стягнення основного боргу у сумі 13 000 грн. суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 4 3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем визнано обставини, які зазначені у позові. Відтак суд вважає вимоги Позивача в частині стягнення 80 715,28 грн. основного боргу, 2 238,15 грн. штрафу, 1 986,88 грн. 3% річних доведеними, обгрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Статтею 49 ГПК України встановлено правила розподілу судових витрат за результатами вирішення спору, відповідно до яких у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

В разі якщо зазначені дії є наслідком дій відповідача (погашення боргу після звернення позивача з позовом до суду), то припиняючи провадження у справі, згідно з положеннями частини третьої статті 80 ГПК України суд має вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами (покладення таких на позивача або на відповідача у справі).

Звернення позивача до суду обумовлено порушеннями умов договору саме з боку відповідача, припинення існування спору по стягненню частини основного боргу відбулось через погашення його відповідачем вже після порушення провадження у справі за поданим позовом.

Зважаючи на викладене, суд покладає витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам та в частині припинення провадження на Відповідача. Судові витрати в частині відмови у позові покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" (вул.Калинова, 1В, с.Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, код ЄДРПОУ 30296759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" (вул. Кременецька 38, м.Луцьк, Волинська область, 43010, код ЄДРПОУ 33681103) 80 715,28 грн. основного боргу, 2 238,15 грн. штрафу, 1 986,88 грн. 3% річних.

3. У частнині стягнення основного боргу в сумі 17 200 грн. провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітязь" (вул.Калинова, 1В, с.Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, код ЄДРПОУ 30296759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Нафто Трейд" (вул. Кременецька 38, м.Луцьк, Волинська область, 43010, код ЄДРПОУ 33681103) судовий збір у розмірі 2 042,97 грн.

5. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 23.09.2013.

Суддя Плотницька Н.Б.