Постанова

від 16.09.2013 по справі 810/4394/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року 810/4394/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будмет» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Будмет» (далі - позивач, Підприємство) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0002832301 від 22.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19095,00 грн., у тому числі за основним платежем 15276,00 грн., штрафні санкції - 3819,00 грн.

Усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2013 відповідача Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби замінено на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Податковий орган) в порядку процесуального правонаступництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство не погоджується із висновками Акту Податкового органу №427/22-2/32611779 від 10.07.2013 «Про результати документальної не виїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Будмет» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за жовтень 2012 року», (далі - Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає такі висновки безпідставними та необгрунтованими, у зв'язку з тим, що господарська діяльність між ПП «Будмет» та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» здійснювалась виключно відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач зазначає, що зафіксовані в акті перевірки фактори діяльності ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» не можуть переноситись на господарську діяльність ПП «Будмет». Крім того, позивач вважає, що податкові органи не наділені законом повноваженнями визнавати правочини недійсними.

Відповідач проти позову заперечив, пославшись у своїх запереченнях на обставини, викладені в Акті перевірки.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №435560 від 05.09.2013 Приватне підприємство «Будмет», код за ЄДРПОУ 32611779, зареєстроване як суб'єкт господарювання 03.09.2003, види діяльності за КВЕД є - виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у. (25.99).

На підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до наказу від 10.07.2013 №603 та повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.07.2013 №4939/10/22-219, з урахуванням акту від 04.04.2013 №221/22-50/37675706 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.11.2012, отриманого від ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, посадовою особою Податкового органу проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «Будмет» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за жовтень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №427/22-2/32611779 від 10.07.2013, за висновками якого встановлено порушення Підприємством п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету за IV квартал 2012 року на загальну суму 15276,00 грн.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки позивача обставинами, які відображені в Акті перевірки:

В ході опрацювання встановлено, що ПП «Будмет» за період, що перевіряється, перебувало в господарських відносинах з ТОВ «Альтаір Альфа плюс» на загальну суму 91655,22 грн., в т. ч. ПДВ - 15275,87 грн. По даним взаємовідносинам рахуються розбіжності у складі податкового кредиту ПП «Будмет» за рахунок встановлення по ТОВ «Альтаір Альфа плюс» ознак фіктивності та як наслідок нереальності здійснення зазначених фінансово-господарських відносин.

Від ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС надійшов акт від 04.04.2013 №221/22-50/37675706 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.11.2012. За результатами вищезазначеної перевірки виявлено ознаки фіктивності та не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за періоди, що перевірялися, а отже правочини укладені між ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та контрагентами-покупцями і постачальниками, мають ознаки нереальності їх здійснення. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - анульовано 14.05.2013. Стан платника 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Таким чином, встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» має «вигодотранспортуючі» ознаки. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, серед яких є ПП «Будмет». Крім того, встановлено, що ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» сформовано податковий кредит від постачальників з ознаками фіктивності. З урахуванням вищенаведеного, з'ясовано, що операції, здійснені ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за жовтень 2012 року, не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання. Оскільки вищезазначеним не підтверджено здійснення ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» операцій з реалізації та придбання ТМЦ контрагентами-покупцями та продавцями, то ПП «Будмет» не здійснювало операцій з придбання ТМЦ у ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за жовтень 2012 року.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, 18.07.2013 Підприємством на адресу Податкового органу направлено заперечення на даний акт, за результатами розгляду яких листом Податкового органу № 196/10/22-322 від 19.07.2013 висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002832301 від 22.07.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19095,00 грн., у тому числі за основним платежем 15276,00 грн., штрафні санкції - 3819,00 грн.

На підтвердження реальності фінансово-господарських відносин між Підприємством та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» позивачем надано: рахунок-фактуру №СФ-0008983 від 05.10.2012; банківську виписку; видаткову накладну №РН-0001812 від 08.10.2012; податкову накладну №24 від 05.10.2012 на суму 91655,22 грн., у т.ч. ПДВ 15275,87 грн.; витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №1 на запит від 19.10.2012; заяву ПП «Будмет» №12/10-01 від 12.10.2012 на адресу ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» про повернення коштів у сумі 1027,00 грн.

На підтвердження наявності умов для здійснення господарської діяльності, наявності відносин, що обумовили замовлення виробів (труби металеві) у ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», а також умов транспортування відповідних виробів Позивачем надано належним чином завірені копії наступних первинних на інших документів:

- договір оренди виробничого приміщення №ОП-04/12 від 01.10.2012, укладений між ТОВ «Компанія «Бімет» (орендодавець) та ПП «Будмет» щодо приміщення площею 555,0 кв. м.;

- штатний розклад ПП «Будмет», затверджений наказом №01/08-01 від 01.08.2011;

- договір поставки №5/713 від 10.01.12, укладений між КП з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд - УКБ» (замовник) та ПП «Будмет» (постачальник) та специфікації №1 та №2 до даного договору; рахунки-фактури №СФ-0000042 від 13.09.2012 та №СФ-0000046 від 01.10.2012; банківські виписки; видаткові накладні №РН-0000068 від 17.10.2012 та №РН-0000069 від 17.10.2012;

- договір №10/10-1 від 10.10.2012 про надання послуг, укладений між ТОВ «Команія «Метал-Інвест» (виконавець) та ПП «Будмет» (замовник), предметом якого є надання послуг з проведення антикорозійного покриття металевих конструкцій, належних замовнику, методом гарячого цинкування; банківські виписки; накладна №11/10-01 від 11.10.2012; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №791 від 17.10.2012; видаткова накладна №791 від 17.10.2012; податкові накладні №44 від 17.10.2012 та №43 від 16.10.2012;

- в рамках надання Підприємству транспортних та експедиційних послуг ТОВ «БізнесТранс»: рахунок-фактура №СФ-0001796 від 17.10.2012; банківська виписка; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001796 від 17.10.2012; податкова накладна №146 від 17.10.2012.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є, зокрема, встановлення наявності правових підстав для формування ПП «Будмет» податкових зобов'язань за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Альтаір Альфа Плюс».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В той же час, враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 04.04.2013 №221/22-50/37675706 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 30.11.2012» не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер правочину, укладеного між ПП «Будмет» та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс».

Також суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку Податкового органу факт невідповідності правочинів між ПП «Будмет» та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Відповідач повинен надати суду докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між Позивачем і ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» , правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» підтверджується зазначеними вище: правочинами, актами приймання-здачі виконаних робіт, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками тощо.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому невизнання Податковим органом права на податковий кредит є безпідставними.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у Позивача належним чином оформленої податкової накладної, отриманої у межах взаємовідносин з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у Позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій ПП «Будмет» щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за жовтень 2012 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не надано, посилання у Акті перевірки на акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 04.04.2013 №221/22-50/37675706 суд вважає неналежним та недопустимим доказом, а отже не доведено належними та достатніми доказами факти безпідставного чи неправомірного формування Позивачем податкового кредиту за жовтень 2012 року у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ПП «Будмет» та ТОВ «Альтаір Альфа Плюс»; доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагенту первинних документах сум ПДВ; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 22 липня 2013 року №0002832301.

Стягнути на користь приватного підприємства «Будмет» (код за ЄДРПОУ 32611779) судовий збір у розмірі 190 (сто дев'яносто) грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.