Рішення

від 16.09.2013 по справі 910/13624/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13624/13 16.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Ліцею № 293 1-3 ступенів Деснянського району міста Києва

про стягнення 464 480, 65 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Кузьміна Т.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Ліцею № 293 1-3 ступенів Деснянського району міста Києва про стягнення заборгованості за договором № 1630369 від 06.02.2012 р. у розмірі 444 516, 66 грн. за спожиту теплову енергію, а також 8 265, 79 грн. - пені та 11 698, 20 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/13624/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник відповідача в усному порядку визнав позов та подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що зобов'язання Ліцею № 293 1-3 ступенів Деснянського району міста Києва перед позивачем не виконані своєчасно у зв'язку з тим, що фінансування діяльності відповідача здійснюється фінансовим управлінням Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації через управління освіти Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації та Ліцей № 293 1-3 ступенів Деснянського району міста Києва не має повноважень щодо вирішення питань юридичної долі бюджетних коштів.

Представник позивача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає прийняттю рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.09.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Ліцеєм № 293 1-3 ступенів Деснянського району міста Києва укладено договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 1630639, за умовами якого позивач зобов'язався постачати гарячу воду та водяну пару за допомогою технічних засобів передачі та розподілу.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач підтримує середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та погодженим Київською міською державною адміністрацією.

Відповідно до п. 3.1. договору його ціна становить 1 614 935, 00 грн. та 322 987, 00 грн. - податок на додану вартість та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії.

Згідно з п. 4.2. договору розрахунку проводяться щомісячно шляхом оплати відповідачем вартості спожити теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення позивачем рахунку на оплату послуг або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітний період.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. поставка теплової енергії здійснюється протягом 2012 року на межу балансової вартості.

Договір, відповідно до п.п. 10.1., 10.2., набирає чинності з дати йог підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладення договору з 01.01.2012 р.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що він укладається на виконання вимог Закону України «Про здійснення деревних закупівель» та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії сторони дійшли згоди вважати договір новою редакцією договору від 01.05.2003 р. № 1630639 і у зв'язку з цим додатки до договору № 1630639 передбачені п. 12.1. вважати додатками до даного договору.

Пунктом 12.1. визначено, що сторони дійшли згоди щодо переліку додатків до даного договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 1630369 від 06.02.2012 р. щодо оплати за теплову енергію за період з 01.01.2012 р. до 01.06.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 444 516, 66 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 1630369 від 06.02.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Стверджуючи про постачання гарячої води та водяної пари за договором № 1630369 від 06.02.2012 р., позивачем надано суду відомості обліку споживання теплової енергії, якими підтверджується факт користування відповідачем тепловою енергію, її обсяги та загальна вартість спожитої енергії за період з 01.01.2012 р. до 01.06.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Тож, зважаючи, що матеріалами справи підтверджується постачання позивачем гарячої води та водяної пари за договором № 1630369 від 06.02.2012 р. та споживання їх відповідачем, приймаючи до уваги, що присутній у судовому засіданні представник відповідача визнав позов, враховуючи, що такі дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 444 516, 66 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 8 265, 79 грн. - пені за час прострочення виконання грошового зобов'язання та 11 698, 20 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3 % річних, суд дійшов висновку, що розрахунок Публічного акціонерного товариства «Київенерго» здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України та не перевищує розрахунок суду.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 01.12.2012 р. до 31.05.2013 р. (в межах граничного строку, встановленого ст. 232 Господарського кодексу України) становить 8 265, 79 грн.; розмір 3 % річних - за період з 01.04.2012 р. до 31.05.2013 р. становить 11 698, 20 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та задовольняє його у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити задовольнити.

2. Стягнути з Ліцею № 293 1-3 ступенів Деснянського району міста Києва (02232, м. Київ, вул. Милославська, 7, код ЄДРПОУ 01489291), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 444 516, 66 (чотириста сорок чотири тисячі п'ятсот шістнадцять грн. 66 коп.) грн., 8 265, 79 (вісім тисяч двісті шістдесят п'ять грн. 79 коп.) грн. - пені 11 698, 20 (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім грн. 20 коп.) грн. - 3 % та 9 289, 61 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 61 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.09.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.