Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 2а-13623/12/0170/7
16.09.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Цикуренка А.С.
секретар судового засідання Бондаренко К.С.
за участю сторін:
представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд"- Матяш Руслан Вікторович, довіреність № 03/540 від 06.08.13
представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 25.06.13 у справі № 2а-13623/12/0170/7
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2013 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.11.2012 №0010862204: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.11.2012 №0010872204; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.11.2012 №0010902204; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.11.2012 №0010912204, вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з даним рішенням суду, рішення Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Південшляхбуд" (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012: №0010862204 про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 11710556,25 грн.; №0010872204 про збільшення суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 10479407,25 грн.; №0010902204 про зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на прибуток; №0010912204 про зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на додану вартість на суму 969314,00грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012: №0010862204, №0010872204,№0010902204, №0010912204 є необґрунтованими, оскільки відповідач не надав суду доказів та не довів суду, що приймаючи податкові повідомлення-рішення про збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток, зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на прибуток, він діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством та Конституцією України. Спірні податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Законів України: «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи 26.11.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0010862204 про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 11710556,25 грн.; №0010872204 про збільшення суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 10479407,25 грн.; №0010902204 про зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на прибуток; №0010912204 про зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на додану вартість на суму 969314,00грн.
Передумовою збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на прибуток та зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на додану вартість став акт від 25.04.2012 №1496/22-8/034506203 позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з:ТОВ БВП "Строитель-плюс", ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит-груп", ПП "Гранд-М",ПП "Райс-М",ПП "Грандпродукт", ТОВ "ВТК "Окнополь",ТОВ "Бренд Строй", ПП "Сіті Буд", ПП "Скіпер",ПП "Добре місто",ПП "Комманд"ПП "Мобкримторг", ПП "Визит Торг", ПП "Нантехімідж", ПП "Кримторг",ТОВ "БК "Акрополь", ПП "Базис Торг",ПП "Укрторгпартнер", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Тонар-Крим", ТОВ "Кримстройиндустрия" , ТОВ "Аквамарин", ПП "Евроградстрой", ПП "Прима Торг", ТОВ "ТМ-Компані", Фірма "Капітель плюс" , КП "Альянс", ПП "Пан Буд", ПП "Беллатрикс", ПП "Севелітстрой" , ПП "Мастерторг", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Тонар-Крим" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.
Перевіркою встановлені порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, пункту138.2, пункту138.6, пункту138.8, підпункту138.8.1 пункту138.8 статті 138, підпункту139.1.9. пункту 139.1.статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2009року у сумі 17000491,00грн., 3 квартали 2009року у сумі 17111232,00грн., рік 2009- у сумі 18506217,00 грн., 1 квартал 2010року у сумі 17255330,00грн., рік 2010 - у сумі 28528289,00грн., 1 квартал 2011року у сумі 43333263,00грн.; та заниження податок на прибуток за період з 01.01.2009 по 31.03.2012у загальній сумі 11376782,00грн.; підпункту 3.1.1 пункту3.1 статті 3, підпункту7.4.1, підпункту7.4.5 пункту7.4, підпункту7.7.1 пункту7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також порушення пункту185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту198.3, пункту198.6 статті198, пункту200.1 статті200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення у сумі 4389020,00грн. та заниження податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 7833821,00грн.
Листом від 26.11.2012 вих. №56696/10/22-1 відповідач повідомив позивача про внесення змін до акту перевірки від 25.04.2012 №1496/22-8/034506203, серед яких також вказано, що висновки акту перевірки замість викладених слід читати в іншій редакції.
Внесеними до акту змінами збільшений числовий показник податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, за результатами порушень встановлених перевіркою.
Відповідно до внесених змін у висновках акту перевірки встановлено, що позивачем порушено: пункт 5.1, підпункт 5.2.1, пункту 5.2, підпункт5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 44.1 статті 44, пункту138.1, пункту138.2, пункту138.6, пункту138.8, підпункту138.8.1 пункту138.8 статті 138, підпункту139.1.9. пункту 139.1.статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2009року у сумі 17000491,00грн., 3 квартали 2009року у сумі 17111232,00грн., рік 2009- у сумі 18506217,00грн., 1 квартал 2010року у сумі 17255330,00грн., рік 2010- у сумі 28528289,00грн.,1 квартал 2011року у сумі 43333263,00грн.; та заниження податок на прибуток за період з 01.01.2009по 31.03.2012 у загальній сумі 11376782,00грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , а також в порушення пункту185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту198.3, пункту198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення за лютий 2012року у сумі 969314,00грн., та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 8815384грн.
Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо неправомірного віднесенням позивачем до складу матеріальних витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням встановлення перевіркою фактів відсутності фактичного постачання позивачу товарів, робіт (послуг) контрагентами: ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; КП "Альянс" та ПП "Визит Торг", відсутністю реального виконання господарських операцій через наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.
У період, що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закон України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до приписів підпункту 134.1.1. пункту134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" .
Статтею 185 Податкового кодексу України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у перевіряємий період позивач придбав товарно-матеріальні цінності, послуги (роботи) у контрагентів: ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; КП "Альянс", з якими позивачем були укладені відповідні договори: договір № 14/606 від 27.04.2009 на виконання додаткових робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Красноперекопськ-Сімферополь км 40+500-км 43+500; договір №15/607 від 30.04.2009 на виконання додаткових робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги Красноперекопськ-Сімферополь км 40+500-км 43+500;договір №20/816 від 29.05.2009 на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708-200 (додаткові роботи); договір №19/815 від 29.05.2009 на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+720-км 709+135 (додаткові роботи); договір № 21/818 від 29.05.2009 на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+200; договір №24/819 від 01.06.2009 на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+200; договір №25/814 від 01.06.2009 на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+500- км 708+200; договір № 26/818 від 01.06.2009 на виконання робіт по інженерному захисту автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта км 708+720-км 709+135; договір №44 від 02.11.2009 на виконання робіт по будівництву автодороги Сімферополь-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000-км 0+700; договір №50/2480 від 23.12.2009 на виконання послуг по поточному ремонту автомобільних доріг Автономної Республіки Крим (організація дорожнього руху на автомобільних дорогах місцевого значення);договір № 79/1322 від 01.09.2010на виконання робіт по ремонту гуртожитку в п. Шкільне;договір № 25/1002 від 01.09.2010 на виконання робіт по реконструкції пр. Перемоги від вул. Титова до вул. Кечкеметської в місті Сімферополі (2 черга);договір № 31/1196 від 13.08.2010 на виконання робіт по будівництву автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+700-км 2 + 200 (завершення робіт); договір №50/1576 від 01.12.2010 на виконання робіт по будівництву автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+000-км 0+700;договір №61/1574 від 21.12.2010 на виконання робіт по будівництву автодороги від автодороги Сімферополь-Євпаторія-Мирне-Дубки на ділянці км 0+700- км 2 + 200 (завершення робіт).
Також позивач придбав у цей період у ТОВ БВП "Строитель - плюс" паливно- мастильні матеріали та будівельні матеріали. Між позивачем (покупець) та ПП "Альянс" (продавець) укладений договір купівлі-продажу №29 від 28.02.2009, позивач здійснював господарські операції з: ПП "Скипер", ПП "Комманд" та ПП "Визит Торг", у яких придбав товарно-матеріальні цінності без укладення договорів.
Слід зазначити, що висновком проведеної по справі судово-економічної експертизи №87 від 21.05.2013 підтверджено, що первинними бухгалтерськими і податковими документами позивача висновки, викладені в акті перевірки №1496/22-8/03450620 від 25.04.2012 і викладені в листі №56696/10/22-1 від 26.11.2012 про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 11376782,00грн., заниження податку на додану вартість в сумі 8815384,00грн., завищення негативного значення податку на прибуток в сумі 43333263,00грн., завищення негативного значення податку на додану вартість в сумі 969314,00грн., не підтверджується.
Судова колегія, дослідивши висновок експерту №87 від 21.05.2013, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що операції позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у контрагентів: ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; ПП "Визит Торг"; КП "Альянс" оформлені видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними документами. Представлені документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, та є підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт оплати придбаних товарі (робіт, послуг) від контрагентів: ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; ПП "Визит Торг"; КП "Альянс", вказані операції позивача відображені у бухгалтерському у обліку. На підставі представлених первинних бухгалтерських документів позивача встановлено, що подальше використання придбаних товарів, робіт, послуг в господарській діяльності позивача здійснювалося шляхом списання на різні об'єкти, а також для використання в поточній операційній діяльності підприємства, у тому числі шляхом подальшої реалізації контрагентам.
Судова колегія зазначає, що актом перевірки відповідача також підтверджується факт оформлення первинних документів між позивачем та його контрагентами на виконання укладених договорів, поряд з цим, акт перевірки не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів.
Обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.
Судом першої інстанції безперечно встановлено наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентами документів, що є підставою для формування на основі таких документів матеріальних витрат. Ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Судом першої інстанції безспірно встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.
Ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не ставлять право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод.
Колегія суддів звертає увагу на те, що надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
При апеляційному перегляді встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2012 по справі №2а-5381/12/0170/19, яка набрала законної сили, задоволений адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання дій протиправними. Даною постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби по оформленню акту позапланової виїзної перевірки № 1496/22-8/03450620 від 25.04.2012 відносно Публічного акціонерного товариства "Південшляхбуд"
Заявником апеляційної скарги не враховано, що з постанови суду по справі №2а-5381/12/0170/19 вбачається, що судом досліджені та оцінені ті ж самі операції між позивачем та: ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; ПП "Визит Торг"; КП "Альянс" за період, який перевірявся відповідачем (з 01.01.2009по 31.03.2012), які є предметом дослідження по даній справі, а також обґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки №1496/22-8/03450620 від 25.04.2012, на підставі якого відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення по цій справі.
Слід зазначити, що судом у постанові по справі №2а-5381/12/0170/19 встановлено, що операції позивача з: ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Скипер"; ПП "Комманд"; ПП "Визит Торг"; КП "Альянс" мали реальний характер, вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані ТМЦ (роботи, послуги), використовувалися у господарській діяльності позивача. Позивачем правомірно сформовані матеріальні витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за результатом таких операцій. Необґрунтовані висновки Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, які зроблені в акті №1496/22-8/03450620 від 25.04.2012 про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, в результаті чого завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, а також висновків про порушення Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, в частині завищення залишку від'ємного значення.
Неспроможними визнаються посилання в апеляційній скарзі на данні досудового слідства по кримінальних справах, порушених стосовно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків, оскільки встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема, показання посадових осіб контрагентів позивача, допитаних у ході досудового слідства, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, тому що наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.
Слід зазначити, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина четверта статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України). На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про нікчемність правочинів через наступне.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Згідно частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів відповідачем в акті перевірки не наведено.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі К/9991/50772/12, відповідно до якої суд касаційної інстанції наголошує на тому, що жодний закон не надає права органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та данні, вказані платником у податкових деклараціях, доки інше не буде встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки необхідно дотримуватись принципу презумпції правомірності правочину, визначеного в частині першої статті 204 Господарського кодексу України.
Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані статтею 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша статті 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228).
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Акт перевірки не містить таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.
У висновках акту відповідач посилається на приписи норм частини п'ятої статті 203, частини першої, другої статті 215, частини першої, другої статті 228 Цивільного Кодексу України та декларують, що у цьому випадку правочини мають ознаки нікчемності у силу припису закону через наступне.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що недійсність правочину за підставою, передбаченою статтею 228 Цивільного кодексу України (недодержанням інтересам держави та моральним засадам суспільства), визнається у судовому порядку та лише за наявності доведеної вини (у формі умислу) сторін правочину.
Судова колегія зазначає, що неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій, оскільки проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок регламентується пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України та відповідним порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232. Вказаний порядок та Податковий кодекс України не містить відомостей про такий вид акту як акт про неможливість проведення зустрічної звірки.
Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Аналогічні норми містяться у пункті 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.
Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зустрічна звірка не може містити висновки щодо порушення платником податків діючого законодавства, особливо цивільного.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагенти позивача на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, первинні та бухгалтерські документи за господарськими операціями свідчать про реальне виконання правочинів, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 про збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток, зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на прибуток, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 щодо збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток, зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення оподаткування податком на прибуток діяв неправомірно.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.
Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2013 у справі № 2а-13623/12/0170/7 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
Суд | Севастопольський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.09.2013 |
Оприлюднено | 24.09.2013 |
Номер документу | 33645423 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Іщенко Галина Михайлівна
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Іщенко Галина Михайлівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Маргарітов М.В.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Маргарітов М.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні