Рішення

від 17.09.2013 по справі 911/3171/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 911/3171/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро Сергія Іванюка "Берчиллз Україна",

01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 11, приміщення 39,

01054, м. Київ, вул. Гончара, 79/4 (А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод ЛТД",

08701, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9

про стягнення 21 338,77 грн.

за участю представників:

позивача - Щербак С.О. (довіреність від 09.08.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро Сергія Іванюка "Берчиллз Україна" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 21 338,77 грн., з яких: 19 200,00 грн. - основний борг, 438,91 грн. - 3% річних, 714,08 грн. - пеня та 985,78 грн. - плата за користування чужими грошима.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору про надання юридичних консультативних послуг від 01.03.2010 № 03/10-ОВЗ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.08.2013.

У судове засідання 29.08.2013 представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 14.08.2013 не виконали, розгляд справи відкладено на 17.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19485 від 13.09.2013) позивачем подано роз'яснення та уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 17.09.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.09.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро Сергія Іванюка "Берчиллз Україна" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" (далі - замовник) укладено договір про надання юридичних консультативних послуг від 01.03.2010 № 03/10-ОВЗ (далі - Договір), на умовах якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати юридичні консультаційні послуги в обсягах та на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.3. Договору, передача та приймання виконаних юридичних робіт за Договором відбувається шляхом підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт, які додаються до Договору та є його невід'ємними частинами.

Вартість юридичних послуг, що надається за Договором, визначається у рахунках виконавця. Рахунки виставляються помісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітним (пункти 2.1., 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 4.2. Договору, оплата рахунків здійснюється замовником упродовж 5 календарних днів з моменту отримання рахунків.

Договір набуває чинності з моменту підписання Договору та діє до 31.12.2012 (пункт 7.1. Договору).

Договір може бути припинений за взаємною згодою сторін (пункт 7.3. Договору).

До матеріалів справи надано Додаткову угоду № 1 від 01.12.2012 до Договору, якою сторони за взаємною згодою сторін припинили дію Договору з 01.12.2012.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачем надано відповідачу послуги за Договором на суму 19 200,00 грн., що підтверджується актами приймання - здачі робіт (надання послуг): від 27.09.2012 № ОУ-0000025 на суму 9 600,00 грн. та від 31.10.2012 № ОУ-0000027 на суму 9 600,00 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток. До матеріалів справи долучені копії вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також до матеріалів справи долучено копії рахунків-фактур на оплату послуг.

Відповідно до вищевказаних документів, що долучені до матеріалів справи, позивачем надано відповідачу послуги за Договором на суму 19 200,00 грн., які прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, оскільки в матеріалах справи відсутні акти приймання-здачі виконаних послуг із зауваженнями відповідача.

Доказів оплати послуг, що отримані відповідачем за Договором за спірними актами, до матеріалів справи не надано.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 05.12.2012.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано довідки банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, про відсутність надходжень коштів на рахунок позивача від відповідача за спірними актами.

Зважаючи, що вказані довідки підписано уповноваженими особами банківських установ та скріплено відбитками їх печаток, на підставі статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом взято їх до уваги в якості письмових доказів невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором у спірний період, а, відтак, наявності заборгованості перед позивачем.

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем з оплати вартості послуг, що надані позивачем, а, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 19 200,00 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 9.4.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 714,08 грн.

Проте, з огляду на додані позивачем до матеріалів справи копії Договору та Додаткової угоди № 1 від 01.12.2012 до Договору, судом встановлено відсутність у вказаному Договорі пункту 9.4.1.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до приписів статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За результатами дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені за час прострочення грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, сторони у Договорі чи в актах виконаних робіт (наданих послуг) не встановили.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 714,08 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

У зв'язку з наявністю заборгованості, позивач заявляє до стягнення з відповідача 985,78 грн. плати за користування чужими коштами, що нарахована на підставі статей 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України.

Представником позивача, на додаток до тверджень позовної заяви та письмових роз'яснень та уточнень позовних вимог, зазначено про необхідність застосування аналогії закону до спірних правовідносин, що виникли з договору про надання послуг та застосувати положення Цивільного кодексу України, що регулюють правовідносини за договором позики та нарахувати проценти у розмірі, що визначений статтею 1048 Цивільного кодексу України (на рівні облікової ставки Національного банку України) на суму основного боргу.

За результатами аналізу чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах статті 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у сукупності, а вказана позовна вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак, ані умовами Договору, ані законом, який регулює правовідносини з надання послуг, не визначено розмір процентів за користування чужими коштами.

У свою чергу, частина 1 статті 8 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно в разі подібності спірних неврегульованих правовідносин та тих цивільних правовідносин, правове регулювання яких чітко визначено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.07.2013 у справі № 18/1372/12.

Чинним законодавством не визначено, що до договору про надання послуг застосовуються положення про позику, як і не передбачено цього Договором, не випливає цього із характеру спірних відносин сторін.

На відміну від договору позики, за яким у власність позичальника передаються грошові кошти з обов'язком повернути таку ж суму коштів з процентами, нарахованими на суму позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України), за договором про надання послуг кошти перераховувалися в рахунок оплати послуг, що надані.

Таким чином, договори про надання послуг і позики не являються подібними, вони є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, у зв'язку з чим, застосування положень статті 1048 Цивільного кодексу України за аналогією закону до спірних правовідносин неправомірне.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 438,91 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних є невірним, за розрахунком суду позовна вимога в частині стягнення 3 % річних у розмірі 109,09 грн. задоволенню не підлягає.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, оцінки матеріалів справи та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 200,00 грн. основної заборгованості та 329,82 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 109,09 грн., пені у розмірі 714,08 грн. та проценти за користування чужими коштами у розмірі 985,78 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" (08701, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05790403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро Сергія Іванюка "Берчиллз Україна" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 11, приміщення 39, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33751416) 19 200 (дев'ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. основної заборгованості, 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 82 коп. 3% річних та 1 574 (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири) грн. 65 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.09.2013.

Суддя С.О. Саванчук