Рішення

від 19.09.2013 по справі 904/6380/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.13р. Справа № 904/6380/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр", м. Дніпропетровськ

До Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Українські технологічні системи", м. Дніпропетровськ

Про стягнення 24 217,76 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Щербіна Н.О., довіреність №2 від 23.04.2013 року, представник (після перерви у судове засідання 19.09.2013 року не з'явився);

Від відповідача: Шевченко В.Г., Витяг з ЄДР ЮО та ФОП №16967641 від 08.08.2013 року, директор (після перерви у судове засідання 19.09.2013 року не з'явився);

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом та з урахуванням поданої 11.09.2013 року заяви про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зміну підстави позову, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Українські технологічні системи" заборгованість у розмірі 23721,17 грн., пеню у розмірі 1712,68 грн., 3% річних у розмірі 496,92 грн., а також судовий збір.

Оскільки заяву про зміну підстави позову подано до початку розгляду справи по суті, вона приймається судом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Дилерського договору №431 від 04.06.2009 року в частині своєчасних та повних розрахунків за поставлений товар.

Відповідач у судовому засіданні 05.09.2013 року в усній формі визнав наявність заборгованості. Письмового відзиву відповідач не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 05.09.2013 року оголошено перерву до 19.09.2013 року.

У судовому засіданні 19.09.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Українські технологічні системи" (Партнер) був укладений Дилерський договір №431, відповідно до п.1.1 якого підприємство надає партнеру невиняткові права на поширення продукції підприємства на території Дніпропетровської області. Продукцією підприємства є м'ясні та ковбасні вироби власного виробництва (Продукція) (п.1.4 договору).

Відпускні ціни на продукцію встановлюються додатковими угодами про партнерську ціну на кожен вид продукції підприємства, які є невід'ємною частиною даного дилерського договору (п.4.1 договору).

Згідно з п.5.1 договору розрахунок партнера з підприємством проводиться в національній валюті України. Оплата за поставлену продукцію здійснюється в безготівковій формі на рахунок підприємства протягом 15 календарних днів з моменту поставки. Партнер має право здійснити оплату продукції будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України (п.5.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Договір діє до 31 грудня 2009 року включно. Термін дії договору щорічно продовжується відповідно до п. 7.3. Після закінчення чергового терміну дії договору, при відсутності офіційного письмового повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, термін дії даного договору вважається щораз автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно (п.п.7.1, 7.2, 7.3 договору).

На виконання умов Договору партнеру було відвантажено Товар на загальну суму 23724,95 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: видатковою накладною № П-00012276 від 10.09.2012 року на суму 3151,61; видатковою накладною № П-00012382 від 12.09.2012 року на суму 511,00 грн.; видатковою накладною № П-00012581 від 17.09.2012 року на суму 3654,48 грн.; видатковою накладною № П-00012659 від 18.09.2012 року на суму 1760,09 грн.; видатковою накладною № П-00012984 від 25.09.2012 року на суму 694,76 грн.; видатковою накладною № П-00017696 від 26.12.2012 року 2956,44 грн.; видатковою накладною № 829 від 14.01.2013 року на суму 1626,81 грн.; видатковою накладною № 1300 від 16.01.2013 року на суму 2551,68 грн.; видатковою накладною № 3252 від 21.01.2013 року на суму 1574,34 грн.; видатковою накладною № 4971 від 28.01.2013 року на суму 4879,74 грн.

Станом на 01.06.2013 рік сторонами складено Акт звіряння взаємних розрахунків (а.с.13), відповідно до якого заборгованість відповідача становить 23721,17 грн.

Позивач підтверджує заборгованість, зазначену в Акті звіряння, оскільки розбіжність на 3,76 грн. виникла внаслідок того, що відповідач здійснював оплати отриманого товару не за відповідними накладними, а округлими сумами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив у повному обсязі, що і є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень п.5.3 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними: № П-00012276 від 10.09.2012; видатковою накладною № П-00012382 від 12.09.2012 року; видатковою накладною № П-00012581 від 17.09.2012 року; видатковою накладною № П-00012659 від 18.09.2012 року; видатковою накладною № П-00012984 від 25.09.2012 року; видатковою накладною № П-00017696 від 26.12.2012 року; видатковою накладною № 829 від 14.01.2013 року; видатковою накладною № 1300 від 16.01.2013 року; видатковою накладною № 3252 від 21.01.2013 року; видатковою накладною № 4971 від 28.01.2013 року є таким, що настав.

При здійсненні розрахунку суми позову в позовній заяві від 08.08.2013 року позивачем було помилково розраховано суму пені, а також застосовано штрафні санкції, передбачені договором поставки №30/02/09 від 01.03.2009 року, який не є підставою виникнення даного позову. Тому, уточнюючи розмір позовних вимог, позивач надав розрахунок пені та 3% річних, відповідно до положень ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України по кожній накладній. При цьому розрахунок штрафних санкцій за видатковою накладною № П-00012276 не проводився, оскільки, як зазначає позивач, у такому разі загальна суми заборгованості відповідача буде збільшена по відношенню до Акту звірки.

За несвоєчасну оплату поставленого товару у заяві про уточнення позовних вимог (від 11.09.13 року) позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1712,68 грн.

З даного питання суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін , але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, пеня, як різновид неустойки є договірною санкцією, що тягне за собою обов'язкове застереження про її нарахування у договорі. У той же час, сторонами у Дилерському договорі №431 від 01.06.2009 року не передбачено, як окремого виду відповідальності Партнера за несвоєчасну оплату товару нарахування та сплати пені. Згідно позовної заяви позивач при нарахування пені посилається на п.8.2 договору, відповідно до якого сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань відповідно до чинного законодавства України. Оскільки позивач у ході розгляду справи подав заяву про зміну підстави позову, а саме за іншим договором, у якому не передбачено нарахування пені, вимога про стягнення пені у розмірі 1712,68 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних по кожній з видаткових накладних у загальному розмірі 496,92 грн.

При перевірці правильності нарахування пені судом виявлено арифметичну помилку, пов'язану з тим, що 2012 рік має 366 днів, а не 365, та з кількістю днів прострочення, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково - у розмірі 496,59 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного, з відповідача підлягає стягненню 24217,76 грн. (23721,17 грн. - основний борг + 496,59 грн. - 3% річних).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд зазначає, що при зверненні до суду з позовом позивачем оплачено судовий збір у мінімальному розмірі, який згідно п.2.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" складає 1720,50 грн. Таким чином, судовий збір не може бути зменшено до розміру, нижче мінімального, встановленого законом, а тому сплачена сума судового збору підлягає розподілу між сторонами на загальних підставах.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам - у розмірі 1606,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.1, 33, 34, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Українські технологічні системи" (49000, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 38, кв. 181, ідентифікаційний код 25535676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр" (49098, м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, буд. 60, кв. 253, ідентифікаційний код 23940728) заборгованість у розмірі 23721,17 грн., 3% річних у розмірі 496,59 грн. та судовий збір у розмірі 1606,84 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 24.09.2013 року.

Суддя О.М. Крижний