Рішення

від 17.09.2013 по справі 904/6184/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.13р. Справа № 904/6184/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "А73", м. Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвогнетрив", м. Дніпропетровськ

Про: стягнення 19 177,50 грн.

Суддя: Колісник І.І.

Представники:

Від позивача : не з'явився.

Від відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "А73" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвогнетрив" заборгованість у сумі 3 600,00 грн., витрати у сумі 13857,00 грн. на оплату праці та податкові відрахування із заробітної плати спеціалістів, додатково залучених до стягнення заборгованості, судовий збір у сумі 1 720,50 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання договору-заявки на перевезення вантажу № 30/10 позивачем надані відповідачу послуги з організації доставки вантажу (Бровари-Соледар) на суму 3 600,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) № 835 від 31.10.2012 року.

У зв'язку з необхідністю здійснення дій, пов'язаних з поданням та обслуговуванням судового позову, позивач був змушений залучити фахівця, витрати на оплату якого позивач просить стягнути з відповідача.

12.09.2013 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "А73" надійшла заява про відмову від позовних вимог, у якій посилаючись на безперспективність стягнення заборгованості позивач повідомив про відмову від позову. Також, позивач просить видати оригінали рішення суду, необхідні для повернення судового збору, сплаченого відповідно до платіжних доручень № 26558 від 21.05.2012 року та № 26805 від 02.08.2013 року.

У судове засідання, яке відбулося 17.09.2013 року, представник позивача не з'явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - судової повістки (ухвали), яке отримане позивачем 09.09.2013 року.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Направлена господарським судом на адресу відповідача поштова кореспонденція повернулася з відміткою підприємства зв'язку: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзиву на позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвогнетрив" до суду не надало. За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи був відкладений з 03.09.2013 року на 17.09.2013 року.

У судовому засіданні 17.09.2013 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "А73" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрвогнетрив" (виконавець) був укладений договір-заявка на перевезення вантажу № 30/10 за маршрутом: Бровари - Соледар, відповідно до якого виконавець зобов'язався за замовленням замовника здійснити перевезення вантажу - порошок (глинозем) у мішках у кількості 5 тонн. Дата завантаження: 30.10.2012 року, дата вивантаження: 31.10.2012 року.

Вартість перевезення складає 3 600,00 грн. (п. 9 договору-заявки).

Зобов'язання за вказаним договором-заявкою Товариство з обмеженою відповідальністю "А73" виконало у повному обсязі, що підтверджується товарно-транспортною накладною 02 ААТ2331 від 30.10.2012 року про перевезення вантажу за маршрутом: Бровари - Соледар.

За наслідками наданих послуг сторонами був складений акт виконання робіт (надання послуг) № 835 від 31.10.2012 року на суму 3 600,г00 грн., який підписаний сторонами без зауважень.

Відповідно до п. 16 договору-заявки оплата замовником здійснюється протягом 3 банківських днів після закінчення перевезення.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих послуг Товариство з обмеженою відповідальністю "А73" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвогнетрив" із претензією (вих. 1203 від 12.03.2013 року), якою вимагало сплатити заборгованість за надані послуги у сумі 3 600,00 грн. протягом 10 днів з моменту отримання претензії.

Причиною виникнення спору є несвоєчасна оплата відповідачем послуг з перевезення вантажу за договором-заявкою про перевезення вантажу № 30/10 від 30.10.2012 року.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором-заявкою на перевезення вантажу № 30/10 від 30.10.2012 року у сумі 3 600,00 грн.

З огляду на п. 16 договору-заявки строк оплати наданих послуг за спірним перевезенням є таким, що настав.

Доказів оплати наданих послуг у сумі 3 600,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 3 600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу 30.10.2012 року - 31.10.2012 року, господарський суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортною накладною та двостороннім актом приймання-передачі робіт за результатами наданих послуг.

Позивачем заявлено до стягнення витрати у сумі 13 857,00 грн. на оплату праці та податкові відрахування із заробітної плати спеціалістів, додатково залучених до стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження стягнення заявленої суми позивачем надано наказ № 0103 від 01.03.2013 року про призначення ОСОБА_1 відповідальною за відшкодування дебіторської заборгованості та розрахунок заробітної плати та податкових відрахувань спеціаліста з відшкодування дебіторської заборгованості на суму 13 857,00 грн.

Між тим, надані докази не підтверджують, що витрати у сумі 13 857,00 грн. на оплату праці та податкові відрахування із заробітної плати спеціалістів, додатково залучених до стягнення заборгованості, понесені лише на стягнення заборгованості з відповідача.

Крім того, відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

12.09.2013 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "А73" надійшла заява про відмову від позовних вимог, у якій посилаючись на безперспективність стягнення заборгованості позивач повідомив про відмову від позову.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (стаття 22 Господарського процесуального кодексу України)

У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб (п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Розглянувши подану позивачем відмову від позову, враховуючи мотиви такої відмови (безперспективність стягнення боргу) суд не приймає вказану відмову від позову, оцінює її як таку, що порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю "А73".

Щодо видачі оригіналу рішення суду для повернення судового збору, сплаченого відповідно до платіжних доручень № 26558 від 21.05.2012 року та № 26805 від 02.08.2013 року у зв'язку з відмовою від позову, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору (пункт 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки господарським судом Дніпропетровської області не прийнято відмову позивача від позову та, як наслідок, розглянуто спір по суті, розподіл судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 26805 від 02.08.2013 року, здійснюється відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 26558 від 21.05.2013 року у сумі 1 720,50 грн., то його повернення має здійснюватись відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "А73" у межах іншої справи - № 905/5052/13.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимогу у сумі 322,97 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвогнетрив" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59, оф. 24-27, ідентифікаційний код 32723990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А73" (83095, м. Донецьк, вул. Онезька, 9, ідентифікаційний код 36443732) заборгованість у сумі 3 600,00 грн., судовий збір у сумі 322,97 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2013 року.

Суддя І.І. Колісник