Ухвала

від 18.09.2013 по справі 7/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 7/29 18.09.13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія"

стягувач Публічне акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія"

про стягнення боргу у розмірі 1 382 159,01 грн.

Суддя Якименко М.М .

Представники сторін:

від заявника: Гайдамака Р.В. - довіреність № б/н від 15.08.2013 року;

від стягувача: Полевик О.Л. - довіреність № 1166/13 від 01.07.2013 року.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.07.2011 року на примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2011 року по справі № 7/29, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2011 року та набрало законної сили з 11.05.2011 року видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" (04074. м. Київ, вул. Бережанська, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 30554557) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (01030, м. Київ, вул. Пирогова, буд. 7-7Б, код ЄДРПОУ 23494105) 1 382 159 (один мільйон триста вісімдесят дві тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 01 коп. - боргу, 13 821 (тринадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 59 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькірія" звернулося до господарського суду м. Києва з заявою про визнання наказу господарського суду м. Києва від 13.07.2011 року у справі № 7/29 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року розгляд заяви призначено на 18.09.2013 року.

В судовому засіданні 18.09.2013 року представник заявника заяву підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

В судовому засіданні 18.09.2013 року представник стягувача проти задоволення заяви заперечував та просив суд в її задоволенні відмовити.

Розглянувши подані матеріали в їх сукупності та заслухавши пояснення представників заявника та боржника, суддя, -

ВСТАНОВИВ:

Заява про визнання наказу таким, що склалася ситуація що призводить до подвійного стягнення з відповідача (ТОВ "Валькірія"): 1). заборгованості за рішенням господарського суду м. Києва № 7/29 від 21.03.2011 року; 2). та предмету іпотеки на підставі Виконавчого напису № 5551 виданого 16.12.2009 року приватним нотаріусом КМНО Шевчук Зоєю Миколаївною.

Постановою ВДВС Оболонського РУЮ у м. Києві від 08.08.2011 року ВП № 28011439 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва № 7/29 про стягнення з ТОВ "Валькірія" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суму боргу 1 296 216,60 грн.

Постановою ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві від 08.05.2013 року ВП № 37815272 на підставі виконавчого напису № 5551 виданого 16.12.2009 року приватним нотаріусом КМНО Шевчук З.М. звернуто стягнення на будівлю цеху по виготовленню піногазобетона з підсобними приміщеннями (літ.Ш), загальною площею 277,30 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-а, що на праві власності належать ТОВ "Валькірія". За рахунок коштів отриманих від реалізації задовольнити вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в розмірі 1 098 449,25 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва № 7/29 від 21.03.2011 року встановлено, що «Відповідно до п. 2.1. Кредитного Договору №012/95-04/05/714М виконання зобов'язання відповідачем забезпечується заставою та порукою, у зв'язку з чим 16.05.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір застави обладнання № 012/95-04/06/070М, іпотечний договір № 012/95-04/06/069М, договір застави основних засобів № 012/95-04/06/166М від 12.08.2009, за якими відповідно предмет застави оцінений в 842 000,00 грн., предмет іпотеки - в 1 275 000,00 грн., предмет застави - 119 084,00 грн. (копії договорів містяться в матеріалах справи).»

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Згідно з абз. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Згідно з абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Відповідно до абз. 2 п. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, суд дійшов до висновку що звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми заборгованості за кредитним договором призводить до подвійного стягнення, а також суд зазначає, що одночасне звернення стягнення та предмет іпотеки та стягнення суми заборгованості за кредитним Договором не відповідає нормам чинного законодавства України та є неправомірним у розумінні ст. 61 Конституції України.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" подавши 30.04.2013 року заяву (виконавчий напис № 5551 виданий 16.12.2009 року приватним нотаріусом КМНО Шевчук Зоєю Миколаївною) до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві скористалося своїм правом та здійснило вибір способу захисту свої прав, а саме - звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 117 ГПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

2. Визнати наказ Господарського суду м. Києва № 7/29 від 13.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню.

Суддя М.М.Якименко