Ухвала

від 18.09.2013 по справі 801/2930/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2930/13-а

18.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 14.05.13 у справі № 801/2930/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємства "СІМПЕКС" (вул. Крилова, 73,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.13 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємства "СІМПЕКС" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС №0004321502 від 07.03.2013р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС №0002231501 від 07.03.2013р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сімпекс" 2294,00 грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Науково виробничого підприємства "СІМПЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "Строітель-плюс", код ЄДРПОУ 31263808 за період з 01.01.2010 року по 22.02.2013 року.

За результатами перевірки 22.02.2013 року складений акт №1092/15.2/01032901 (а. с. 12-29), яким виявлені порушення позивачем:

- пп.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9569,00 гривень, у тому числі за 3 квартал 2010 року- 9569,00 гривень.

- п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п 7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, п.185.1 ст 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.02.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту за вересень 2010 року урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року № 9005013866 від 15.11.2010 року у сумі 7655,00 гривень, що привело до завищення суми залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у жовтні 2010 року у сумі 7655,00 гривень.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем укладенні угоди із контрагентами без мети настання реальних висновків, у зв'язку з чим договори, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є безтоварними та мають ознаки недійсності і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Так, зокрема, обґрунтовуючи неправомірність формування позивачем у справі валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, відповідач зазначив, що ПП "Сімпекс" за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. було задекларовано 2556163 грн. скоригованих валових витрат.

Перевіркою повноти визначення валових витрат по взаємовідносинам з фірмою БВП "Строітель-плюс" за період з 10.07.2010р. по 30.09.2010р. було встановлено їх завищення в сумі 38275 грн. за ІІІ квартал 2010р.

За період, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з постачальником БВП "Строітель-Плюс", зокрема, у вересні 2010р. на суму 38275,00 грн.,в тому числі й ПДВ в сумі 7655 грн.

Такий правочин, як зазначено в акті перевірки має ознаки фіктивності та спрямований на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат.

Висновок зроблений на підставі акта від 11.04.2012р. №38/22/31095815 "Про неможливість проведення зустрічної звірки БВП "Строітель-плюс" з питань правомірності проведених господарських відносин контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012р.

Так, відповідно до зазначеного акту були встановлені ознаки фіктивності БВП "Строітель-плюс", передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, відповідачем при проведенні перевірки позивача був зроблений висновок, що ПП "Сімпекс" не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника БВП "Строітель-плюс", а, відтак, відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам -покупцям в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Виходячи з вищенаведеного, БВП "Строітель-плюс", за висновками відповідача, здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі перевірки Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 07.03.2013 року №0004321502 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: за вересень 2010 року - 7655,00 .(а.с.41).

- від 07.03.2013 року №0002231501 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9569,00 гривень та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2392,25 гривень. (а. с. 42).

Як встановлено матеріалами справи, позивач мав взаємовідносини з БВП "Строітель-плюс"(код ЄДРПОУ 31263808) у вересні 2010 року.

На підтвердження виконання договорів з контрагентом "Строітель-плюс"(код ЄДРПОУ 31263808) за вересень 2010 року позивачем були долучені до матеріалів справи наступні документи:

- договір з БВП "Строітель-плюс"; ліцензія Серія АВ №195347 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства БВП " Строітель-плюс ";

- Довідка з ЄДРПОУ БВП " Строітель-плюс" Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ БВП " Строітель-плюс ";

- Податкова накладна від 30.03.2010 року; Рахунок-фактура №2411 від 23.11.2010 року;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року; Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року;

- Підсумкова відомість ресурсів;

- Договірна ціна на поточний ремонт офісних і виробничих приміщень;

- Локальний кошторис на поточний ремонт офісних і виробничих приміщень; Відомість ресурсів до локального кошторису;

- Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису.

Перевіркою було встановлено, що господарські відносини між позивачем та БВП "Строітель-плюс" за охоплений перевіркою період склалися внаслідок придбання робіт з поточного ремонту офісних та виробничих приміщень, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Крилова, 73.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься договір від 06.09.2010 року №38 (а.с. 43), який був досліджений під час апеляційного розгляду справи.

Так, відповідно до договору №38 від 06.09.2010 року, Приватне акціонерне товариство Науково-виробничого підприємство "СІМПЕКС" (Замовник) замовив у БВП " Строітель-плюс" (Підрядник) виконання робіт з поточного ремонту офісних та виробничих приміщень, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Крилова, 73.

Згідно умов цього договору, Підрядник прийняв на себе зобов'язання на свій ризик за завданням Замовника та зі своїх матеріалів виконати ремонтні роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити такі роботи.

Вартість договору визначається за проектно-кошторисною документацією та складає 45930,10 гривень, в тому числі й податок на додану вартість в розмірі 7655,02 гривень. (п. 2.1 Договору).

Договірна ціна була уточнена при оформленні ф. 2-КВ за фактично виконаними обсягами, цінами та матеріалами, підтвердженими Підрядником рахунками та накладними, при цьому було встановлено, що загальна договірна ціна може бути змінена в внаслідок інфляції, підвищенням цін на матеріали. (п. 2.3 Договору).

Згідно з довідкою КБ-3, вартість виконаних робіт з поточного ремонту об'єкта склала 45930,10 гривень (а.с. 50).

За локальним кошторисом №2-1-1 на поточний ремонт офісних та виробничих приміщень, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Крилова, 73, кошторисна вартість поточного ремонту складає 45930,10 гривень, в тому числі 7655,02 гривень податку на додану вартість .

Вартість виконаних робіт в сумі 45930,10 гривень була сплачена позивачем в повному обсязі, про що свідчить рахунок-фактура № 2411 від 23.11.2010 року (а. с. 49).

На суму виконаних робіт (45930,10 гривень, у тому числі ПДВ 7655,02 гривень) БВП "Строітель-плюс" була виписана податкова накладна від 30.09.2010 року №05177 (а. с. 48).

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року №554 були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема, Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) - а.с. 51-54, та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-3), а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Вартість та обсяги виконаних ремонтних робіт підтверджуються підсумковою відомістю ресурсів (витрат по факту) за вересень 2010р. (а.с. 55-58).

Згідно із зазначеною відомістю вартість договору розраховувалася шляхом калькуляції прямих витрат на виконання договору, а саме:

заробітна плата працівників в сумі 17393,00 грн., вартість матеріальних ресурсів в сумі 15863 грн., вартість експлуатації будівельних машин та механізмів в сумі 30,00 грн., інші витрати у складі: прибуток в сумі 3422,73 грн., кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій в сумі 1553,49 грн., податки, збори та обов'язкові платежі в сумі 12,86 грн.

Також, колегією суддів були досліджені складений та узгоджений сторонами договір №38, акт приймання виконаних ремонтних робіт, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт, з урахуванням усіх витрат, визначених договірною ціною та кошторисом становить 45930,10 грн.

30.09.2010р. на ім'я позивача БВП "Строітель-плюс" була видана податкова накладна №05177, відповідно до якої позивачу були надані послуги на загальну вартість 45930,10 грн.,в тому числі й ПДВ в сумі 7655,02 грн., яка зазначена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних №9 за п. реєстру №52.

23.11.2010р. за №2411 на ім'я позивача було видано рахунок-фактуру на зазначену суму, а платіжним дорученням №660 від 23.11.2010р. ПрАТ НВП "Сімпекс" сплатило повну вартість виконаних БВП "Строітель-плюс" ремонтних робіт з поточного ремонту офісних та виробничих приміщень, розташованих в м. Сімферополі по вул. Крилова, 73.

Дослідивши надані позивачем документи, судова колегія дійшла висновку, що вартість та обсяги будівельних робіт з поточного ремонту були підтверджені всіма первинними документами, якими мають бути підтверджені зазначені роботи.

Також, в матеріалах справи міститься ліцензія серії АВ №195347, видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Будівельно-виробничого підприємству "Строітель-плюс" 22.12.2006 року, зі строком її дії з 22.12.2006 року по 22.12.2011 року, яка підтверджує правомочність підрядника на ведення певного виду господарської діяльності.

Вказані документи надавалися позивачем безпосередньо до податкового органу для проведення перевірки.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинними на час виконання угоди від 10.03.2010р., так й Податкового кодексу України, який був чинним на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення господарської діяльності позивачем ), під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За положеннями п. 5.2. ст.5 Закону, до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

На час проведення позивачем господарської діяльності, яка перевірялась податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим зобов'язанням була загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону, об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу.

Як встановлено п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Аналогічні приписи містить й Податковий кодекс України, який є чинним на час розгляду справи.

Щодо висновків відповідача про відсутність реального настання правових наслідків за правочином, укладеним позивачем з БВП "Строітель-плюс" судова колегія зазначає наступне.

Відповідачем було порушено п. 4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. N984 та зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11р. за №34/18772, відповідно до якого, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Колегія суддів звертає увагу, що в порушення цих пунктів відповідачем, за повної відсутності обґрунтування висновків, при отриманні бухгалтерської та податкової документації, якою підтверджується факт здійснення господарських операцій, зроблені безпідставні висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентами.

Згідно з актом перевірки, відповідачем зроблений висновок, що правочини, укладені позивачем з БВП "Строітель-плюс", суперечать інтересам держави та суспільства, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, оскільки носять безтоварний характер з підстав, наведених в акті перевірки №1092/15-2/01032901 від 22.02.2013 року.

Стверджуючи про безтоварність договору №38 про виконання робіт з поточного ремонту офісних приміщень позивача, відповідачем при проведенні перевірки мало бути доведено відсутність самого факту проведення ремонтних робіт або надати безперечні докази щодо того, що таки роботи надавалися іншою особою, в інших обсягах та за іншими цінами тощо.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, проведеним в процесі перевірки аналізом, відповідач встановив, що сумнівний податковий кредит, отриманий БВП "Строітель-плюс" від контрагентів-постачальників, вказаних в акті перевірки (а.с. 15-16), фактично не було використано у власній господарській діяльності, а був спрямований на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. А, відтак, зазначене підприємство є "транзитером", яке формує податковий кредит з метою надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки підрозділами ДПС в АР Крим складений акт про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками БВП "Строітель-плюс", то зазначене свідчить лише про відсутність будь-якої господарської діяльності зазначеного підприємства та нікчемність укладених ним угод.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарською діяльністю є діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарською діяльністю є діяльність особи, пов'язана з виробництвом, виготовлення та (або) реалізацією товарів, робіт або послуг, спрямована на отримання доходу та яка проводиться такою особою самостійно та (або) через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема, за договорами (п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

За приписами п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу є суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт або послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності).

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність вимог позивача.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті №1092/15.2/01032901 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 07.03.2013 року №0004321502, від 07.03.2013 року №0002231501 .

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.13 у справі № 801/2930/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва