Рішення

від 24.09.2013 по справі 913/2095/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

24 вересня 2013 року Справа № 913/2095/13

Провадження № 30/913/2095/13

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Кам'яна Сторожинецького району Чернівецької області

до відповідача Приватного підприємства "Аленсвіт", м. Луганськ

про стягнення 20 516 грн. 10 коп.

Суддя Голенко І.П.

Секретар судового засідання: Лисенко В.П.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув,

від відповідача: представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Аленсвіт» про стягнення основного боргу у розмірі 20 000 грн. 00 коп., 3% річних за період з 07.04.2013 по 08.07.2013 у розмірі 258 грн. 04 коп. та пені за період з 07.04.2013 по 08.07.2013 у розмірі 258 грн. 06 коп. на підставі договору міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 08/02/13 від 08.02.2013.

Позов мотивований фактом порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу, наданих позивачем за заявкою на перевезення № 10 від 08.02.2013.

Через канцелярію суду представник відповідача надав відзив на позовну заяву б/н від 21.08.2013, яким просив задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором № 08/02/13 від 08.02.2013 у розмірі 20 000 грн. 00 коп., у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних відмовити, оскільки позивач не надав суду доказів направлення відповідачу оригіналів документів та не зазначив дату, коли відповідач отримав вказані оригінали.

Сторони у судове засідання не з'являлися, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

08.02.2013 між сторонами у справі був укладений договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 08/02/13, за умовами якого перевізник (позивач у справі) зобов'язується прийняти і доставити ввірений йому замовником (відповідачем у справі) вантаж до пункту призначення і передати його вантажоодержувачу, а замовник зобов'язується оплатити перевезення вантажу відповідно до умов цього договору (далі за текстом - договір).

Згідно п. п. 1.3 п. 1 договору вартість перевезення, форма і схема оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. п. 2.2 договору замовник зобов'язаний надавати заявки на усі перевезення вантажу; пред'являти до перевезення вантажі у відповідності до умов заявки; оплачувати перевізнику вартість перевезення у відповідності із заявкою.

Розрахунок відбувається впродовж 14 банківських днів з моменту отримання повного пакету документів (акту виконання робіт, СМR, рахунку, податкової накладної та інших документів, вказаних у заявці, п. п. 4.3 п. 4 договору).

Підпунктом 3.6 п. 3 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Приватне підприємство «Аленсвіт» (далі - замовник, відповідач) звернулось до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - перевізник, позивач) із заявкою на перевезення № 10 від 08.02.2013 (далі - заявка).

В даній заявці сторонами були узгоджені, зокрема, такі умови: дата та час завантаження - 13.02.2013 к 08 год. 00 хв.; адреса завантаження - Pfefferer Transporte Adolf-Thomas-Stra.e 4 86653 Monheim; номер заказу Truck 15, дата та час вивантаження - 18-19.02.2013; адреса вивантаження - відповідно до CMR; вартість перевезення - 24 300 грн. 00 коп.; умови перевезення - CMR (печаті СЄС радіологія, екологія платні), умови оплати - протягом 7-10 банківських днів за оригіналами документів.

На виконання умов вищезазначеної заявки позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на суму 24 300 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією міжнародної товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача (а. с. 12).

Позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру № СФ-0000007 від 22.02.2013 на вказану суму.

Відповідач оплатив надані позивачем послуги частково на суму 4300 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 215 від 05.04.2013 (а.с. 15), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20 000 грн. 00 коп., а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних у розмірі 258 грн. 04 коп. з 07.04.2013 по 08.07.2013 та пені у розмірі 258 грн. 06 коп. за період з 07.04.2013 по 08.07.2013.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Пунктом 1 ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо перевезення вантажу на суму 24 300 грн. 00 коп., що підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією міжнародної товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача, та факт наявності заборгованості у розмірі 20 000 грн.

Станом на день розгляду справи сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги складає 20 000 грн. 00 коп., яка визнана відповідачем.

Доказів погашення вказаної суми до матеріалів справи сторонами не надано.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20 000 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Пункт 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 258 грн. 04 коп. за період з 07.04.2013 по 08.07.2013.

Крім того, позивачем на підставі п.п. 3.6 п. 3 договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 258 грн. 06 коп. за період з 07.04.2013 по 08.07.2013 відповідно до наданого розрахунку № 3 (а.с.18).

Підпунктом 4.3 пункту 4 договору передбачено, що розрахунок відбувається впродовж 14 банківських днів з моменту отримання повного пакету документів (акту виконаних робіт, СMR, рахунку, податкової накладної та інших документів, вказаних у заявці).

Заявкою на перевезення № 10 від 08.02.13 обумовлено умови оплати - протягом 7-10 банківських днів по оригіналам документів.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення відповідачу оригіналів документів згідно п. п. 4.3 п. 4 договору, заявки на перевезення № 10 від 08.02.13 (опис вкладення тощо).

На вимогу суду позивачем не надано доказів направлення відповідачу оригіналів документів та відповідачем не надано доказів отримання вказаних документів, що унеможливлює встановлення дати початку прострочення грошового зобов'язання для нарахування 3% річних та пені.

В матеріалах справи відсутня вимога позивача про стягнення заборгованості (претензія, листи тощо) до моменту звернення з даним позовом до господарського суду Луганської області.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 258 грн. 04 коп. за період з 07.04.2013 по 08.07.2013 та пені у розмірі 258 грн. 06 коп. за період з 07.04.2013 по 08.07.2013.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості у розмірі 20 000 грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аленсвіт», 91007, м. Луганськ, 7-й Лутугинський проїзд, 4, код 35024905, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, заборгованість у розмірі 20 000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1677 грн. 22 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 25.09.2013

Суддя І.П. Голенко