Ухвала

від 25.09.2013 по справі 362/2596/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2596/13-ц Головуючий у І інстанції Жук М.В. Провадження № 22-ц/780/5299/13 Доповідач у 2 інстанції Лащенко Категорія 18 25.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

18 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Савченка С.І.,

при секретарі Цицюрському А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання договору недійсним ,-

встановила:

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 30 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_5 земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий помер 3221482201:01:004:0009.

Про існування спірного договору позивачка дізналась при розгляді Оболонським районним судом Київської області питання про скасування заходів забезпечення позову, арешту, накладеного на указану земельну ділянку ухвалою суду від 13 лютого 2012 року.

Оскільки укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір дарування земельної ділянки позбавляє позивачку можливість задовольнити майнові вимоги до ОСОБА_3 за рахунок цієї земельної ділянки, а також у зв'язку з тим, що спірний договір не відповідає вимогам закону, а саме укладений з порушенням вимог ч.3 ст.65 СК України, ч. 2 ст. 369 ЦК України та п. 44 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 чинній на час укладення договору, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221482201:01:004:0009, укладений 30 грудня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2013 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд скасувати вказане рішення суду з підстав порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 12 травня 2008 року Оболонським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, Оболонської районної ради в м. Києві, треті особи: Головне управління юстиції м. Києва, ОСОБА_8, ОСОБА_9, КП «Житловик». приватні нотаріуси ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про надання додаткового строку для прийняття спадщини за законом, визнання довіреності та договору купівлі-продажу квартири недійсним. Вказаним рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 345 925 грн. (а.с. 48-51).

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у позові ОСОБА_6 відмовлено (а.с. 53-55).

13 грудня 2010 року між ОСОБА_3, як дарувальнком та ОСОБА_2, як обдарованою укладено договір дарування земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 площею кадастровий номер 3221482201:01:004:0009, та належала дарувальнику на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-КВ № 086079-11621 від 28 листопада 1997 року (а.с. 9).

Ухвалою Верховного Суду України від 14 вересня 2011 року судові рішення у справі за позовом ОСОБА_6 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 61-62).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва 13 лютого 2012 року на земельну ділянку кадастровий номер 3221482201:01:004:0009. площею 0,1849 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, накладено арешт (а.с. 10).

7 серпня 2012 року Оболонським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, Оболонської районної ради в м. Києві, треті особи: Головне управління юстиції м. Києва, ОСОБА_8, ОСОБА_9, КП «Житловик». приватні нотаріуси ОСОБА_10. ОСОБА_11, ОСОБА_12, про надання додаткового строку для прийняття спадщини за законом, визнання довіреності, договору купівлі-продажу квартири недійсними та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та застосування наслідків його недійсності. Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 345 925 грн. (а.с. 64-65).

10 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Облонського районного суду м. Києва із заявою про скасування заходів забезпечення позову, мотивуючи її тим, що накладений арешт на її майно, фактично порушує її законні права як власника та унеможливлює держави) реєстрацію даної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору дарування земельної ділянки від 13 грудня 2010 року ОСОБА_3 подарував своїй дружині ОСОБА_13 земельну ділянку, передану для обслуговування будинку. На момент укладання вказаного договору не існувало заборони на його відчуження.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

У п. 44 Інструкції від 3 березня 2004 року № 20/5 зазначено, що договори щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом за наявності письмової згоди другого з подружжя. Згода на укладення такого договору повинна бути посвідчена нотаріально. Про наявність згоди другого подружжя зазначається в тексті договору з посиланням на реєстровий номер, за яким ця згода посвідчена, та дату її посвідчення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення відповідачами спірного договору дарування позивачка не була співвласником земельної ділянки, яка відчужена за цим договором, а вимогу про визнання договору щодо відчуження майна, яке перебуває у спільній сумісній власності з підстав недодержання сторонами правочину в момент його вчинення вимог ч. З ст. 65 СК України, ч. 2 ст. 369 ЦК України чи п. 44 Інструкції від 3 березня 2004 року № 20/5 може бути порушено лише співвласником об'єкту відчуження.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Посилання апелянта, що вона в даному випадку є заінтересованою особою, а тому судом першої інстанції помилково не застосовано до правовідносин вимоги ст. 203 ЦК України, спростовуються матеріалами справи та зазначеними вище нормами законів.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що спірний договір дарування земельної ділянки від 13 грудня 2010 року укладено з додержанням вимог закону, тому підстави для визнання його недійсним відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді