Рішення

від 17.07.2013 по справі 285/2415/13-ц

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2415/13-ц

провадження у справі № 2/0285/733/13

17 липня 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Романюк Ю.Г., за участю секретаря Матвіюк Т.М. та осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник не прибув,

відповідач: не прибула, представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Житомирської обласної ради до ОСОБА_1 про розірвання договору про надання позики та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про розірвання договору про надання позики та стягнення заборгованості. У позовній заяві просить розірвати договір № 956 від 06.11.2008 року про надання позики для газифікації житлового будинку та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача кошти в сумі: 575,00 грн. - позики; 40,97 грн. - відсотків за користування; 34,50 грн. - відсотки за невиконання; 42,42 - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а всього - 692,89 грн.; та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову зазначається, що між Комунальним підприємством «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Житомирської обласної ради та гр. ОСОБА_1 укладено договір № 956 від 06.11.2008 р. про надання позики на газифікацію житлового будинку (далі - Договір). Згідно умов Договору відповідачу за рахунок коштів обласного бюджету було надано позику в сумі 3000 (три тисячі) гривень під 3 (три) відсотки річних за користування позикою на строк до 06 листопада 2010 року. Відповідач частково сплатила по тілу кредиту, однак в повному обсязі та належним чином своїх зобов'язань по договору перед відповідачем не виконала, про що свідчить наявність простроченої заборгованості станом на 17.05.2013 року, яка становить 692,89 грн. Не дивлячись на те, що позивачем неодноразово вживалися заходи досудового врегулювання спору, відповідачем прострочені борги не погашені, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Представником відповідача подано письмові заперечення на позов, які зводяться до того, що з даним позовом відповідач не погоджується, оскільки вважає, що заборгованості не має. На протязі 2011-2012 року до відповідача з боку позивача ніяких претензій не було. Про те, що нею були проведені повністю розрахунки звірялась комісія в числі представників сільської ради, представника фонду та голови спілки по газифікації села в кінці 2010 року, звірка проводилась в усному порядку. Тому в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості просив відмовити, проти розірвання договору не заперечує.

Представник позивача у дане судове засідання не прибув, подав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив справу розглянути без його присутності.

В судовому засіданні 17.06.2013 року представники позивача надали суду пояснення, які зводяться до обставин викладених у позові, просили його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності, чи про відкладення розгляду справи не подавав.

В судовому засіданні 17.06.2013 року представник відповідача надав суду пояснення, письмові заперечення підтримав, просив у задоволенні позову відмовити, з підстав, зазначених у запереченнях.

В судовому засіданні 17.06.2013 року свідок ОСОБА_2 надала суду пояснення, з яких слідує, що вона особисто на прохання відповідача та за її рахунок здійснювала погашення за договором позики, але докази про повне погашення у неї відсутні, оскільки квитанцій, чи інших документів, які свідчать про здійсненні оплати по Договору не збереглось; коли саме відбувалось здійснення кожного з платежів - число, місяць, рік - не пам'ятає; була присутня при проведенні звірки в 2010 році, однак жодних письмових документів (актів, розрахунків) складено учасниками звірки не було, про відсутність заборгованості у відповідачки було повідомлено в усному порядку.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 укладено договір № 956 від 06.11.2008 року про надання позики на газифікацію житлового будинку.

Згідно умов зазначеного Договору відповідачу було надано позику в сумі 3000 (три тисячі) гривень під 3 (три) відсотки річних за користування позикою на строк до 06 листопада 2010 року. Вказана пільгова позика надавалася за рахунок коштів обласного бюджету(а.с.6).

Позика була надана на підставі «Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам житла на селі», що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1597 від 05.10.1998 року та «Положення про порядок надання, використання та погашення довгострокових пільгових кредитів, які надаються обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», затвердженого розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації за № 436 від 02.07.1999 року.

Кошти Відповідачу були надані в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та відмітками Управління державного, казначейства в Житомирській області.

Згідно з п.2.6. Договору відповідач зобов'язувалася погашати позику на розрахунковий рахунок позивача в наступні два роки щоквартально, з дня видачі кредиту, не пізніше 10- го числа місяця, що настає за звітним періодом, а 4 квартал - до 30 листопада звітного року.

Відповідач частково сплатила по тілу кредиту - 2425,00 грн. та по відсотках - 135,00 грн. Станом на 17.05.2013 року залишок позики становить - 575,00 грн.

Розмір простроченої заборгованості станом на 17.05.2013 року становить: 575,00 грн. - по тілу кредиту, 40,97 грн. - по відсотках за користування, 34,50 грн. - по відсотках за невиконання, 42,42 грн. - по пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а всього - 692,89 грн. (а.с.9-12).

Позивачем неодноразово вживалися заходи досудового врегулювання спору та на адресу відповідача надіслано претензію № 322 від 27.03.2013 року, яка була отримана відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.7,8). Однак, остання станом на день розгляду справи у суді, прострочені борги по Договору не погасила.

Дані обставини підтверджуються наданими позивачем до матеріалів справи та дослідженими у судовому засіданні доказами: копією договору про надання позики (а.с.6), копією претензії (а.с.7), копією поштового відправлення (а.с.8), розрахунком станом на 17.05.2013 року (а.с.9-12).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позивальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема або розірвання договору.

За змістом ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 653 ЦК України визначено правові наслідки зміни або розірвання договору, зокрема, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За змістом статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину . Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що заборгованість була погашена відповідачем в повному обсязі, так як і доказів, що проводилась звірка розрахунків, якою встановлено відсутність заборгованості, відповідачем суду надано не було.

Також, судом не можуть братися до розгляду у якості допустимих доказів пояснення свідка ОСОБА_2, оскільки підтвердження факту виконання зобов'язань, що виникли з договору позики, у даному випадку, тобто за відсутності відповідного розрахункового документу, не може ґрунтуватися на показаннях свідків.

Отже, як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, а остання,

в свою чергу, не виконала умов договору позики, укладеного між сторонам: не повернула позивачу в повному обсязі суму коштів, які отримала від позивача та станом на день розгляду справи має заборгованість по сумі основного боргу, відсотках та пені, нарахованих позивачем в якості простроченої заборгованості, наявність якої власне і свідчить про неналежне виконання та порушення відповідачем умов Договору. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в позику та, враховуючи, що вказана пільгова позика надавалася за рахунок коштів обласного бюджету, призводить до неможливості вчасного повернення коштів до Державного бюджету України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені при подачі позову та документально підтверджені (а.с.1) судові витрати .

Керуючись статтями 3, 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, Цивільного

процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 536, 549-552, 610-612, 625,651, 653, 1046-1049 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Комунального підприємства «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Житомирської обласної ради (код ЄДРПОУ 31469583, р/р 26000060521884, МФО 311744, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») заборгованість за договором № 956 про надання позики від 06 листопада 2008 року на загальну суму 692 (шістсот дев'яносто дві) гривні 89 копійок, в тому числі: 575,00 грн. - по тілу кредиту, 40,97 грн. - по відсотках за користування коштами, 34,50 грн. - по відсотках за невиконання зобов'язання та 42,42 грн. - пені.

Договір № 956 про надання позики на газифікацію житлового будинку від 06 листопада 2008 року, укладений між Комунальним підприємством «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Житомирської обласної ради та ОСОБА_1 - розірвати.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача сплачений ним при подачі позову судовий збір в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.Г. Романюк