Постанова

від 24.09.2013 по справі 820/7719/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 вересня 2013 р. справа № 2а- 820/7719/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Загребельний Г.С.,

відповідача - Журавльова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Рентабуд"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій неправомірними,-

встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Рентабуд» в порядку адміністратвиного судочинства України висунув до суду вимоги про (з урахуванням уточнень) визнання неправомірними дій відповідача, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Рентабуд" (ідентифікаційний код - 33897227) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.04.2013р.-30.04.2013р., результати якої оформлені актом №234/20-30-22-03/33897227 від 15.08.2013р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішення про призначення перевірки прийнято безпідставно, тобто за відсутності визначених законом обставин. Процедура проведення перевірки, на думку платника податків, була суттєво порушена контролюючим органом, так як до перевірки податковою інспекцією не витребовувались і не вивчались ні правочини, ні первинні документи, розрахункові документи також не були предметом дослідження при перевірці. Платник податків пояснював, що відсутність в розпорядженні контролюючого органу первинних документів унеможливлює проведення саме невиїзної документальної перевірки. За твердженням позивача проведення перевірки без вивчення правочинів, перивнних і розрахункових документів суперечить закону. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у харківській області з поданим позовом не погодився.

В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що у зв'язку з отриманням від Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області матеріалів перевірки контрагента платника податків - «ТОВ Естер-ХХІ», а також складанням відділом податкової міліції висновку про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Рентабуд» податковою інспекцією було складено письмовий запит №10982/10/15-322 від 17.06.2013р. Вказаний запит був отриманий керівником платника податків 17.06.2013р. Листом від 03.07.2013р. без номера платник податків надав відповідь на означений письмовий запит. Однак, витребуваних документів не подав. За таких обставин, рішення про призначення перевірки, на думку ОДПІ, винесено правомірно. Процедура проведення перевірки, за твердженням органу доходів і зборів, у спірних правовідносинах була неухильно дотримана. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 17.06.2013р. відповідач, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області склав письмовий запит №10982/10/15-322, яким витребував у ПП «Рентабуд» пояснення та документи по взаємовідносинах з ТОВ «Естер-ХХІ» (ідентифікаційний код - 37792304) за період 01.04.2013р.-30.04.2013р.

Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що станом на 17.06.2013р. відповідач не мав визначених ст.73 Податкового кодексу України підстав для складання запиту по взаємовідносинам ПП «Рентабуд» з ТОВ «Естер-ХХІ», адже матеріали перевірки контрагента платника податків - ТОВ «Естер-ХХІ» були отримані податковою інспекцією від Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області лише 31.07.2013р. (тобто значно пізніше від дати складання запиту), а висновок ВПМ ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відносно відсутності факту реального здійснення господарської операції ПП «Рентабуд» у квітні 2013р. взагалі не містить дати складання (а за текстом акту №234/20-30-22-03/33897227 від 15.08.2013р. згаданий висновок отримано інспекцією 30.07.2013р.).

В ході розгляду справи судом встановлено, що листом від 03.07.2013р. (отриманий ДПІ 04.07.2013р.) позивач, ПП «Рентабуд» надав витребувані письмові пояснення, проте витребуваних документів до податкового органу не подав.

30.07.2013р. відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було прийнято оформлене наказом №153 рішення про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «Рентабуд» (ідентифікаційний код - 33897227) по взаємовідносинам з ТОВ «Естер-ХХІ» (ідентифікаційний код - 37792304) за період 01.04.2013р.-30.04.2013р.

Як з'ясовано судом, станом на дату прийняття означеного наказу суб'єкт владних повноважень не мав у своєму розпорядженні правочинів та первинних і розрахункових документів складених як ПП «Рентабуд», так і контрагентами даного платника податків і включених до податкових зобов'язань позивача з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ звітного податкового періоду - квітень 2013р.

Проведення спірної перевірки згідно з названим наказом було призначено на 12.08.2013р., але фактично перевірка проведена відповідачем 15.08.2013р.

Так, саме 15.08.2013р. відповідачем за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Рентабуд" (ідентифікаційний код - 33897227) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.04.2013р.-30.04.2013р. складено акт №234/20-30-22-03/33897227 від 15.08.2013р.

Судом достеменно встановлено, що станом на 15.08.2013р. відповідач не мав в своєму розпорядженні правочинів та первинних і розрахункових документів, використаних ПП «Рентабуд» при обчисленні показників податкових зобов'язань з ПДВ і податкового кредиту з ПДВ, відображених в декларації з ПДВ за квітень 2013р., а перевірка здійснювалась виключно на підставі інформаційних баз даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів» та висновку ВПМ ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відносно відсутності факту реального здійснення господарської операції ПП «Рентабуд» у квітні 2013р.

З цього приводу суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення документальної невиїзної перевірки унормовані, насамперед, приписами ст.79 Податкового кодексу України, де зазначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79).

Відповідно до п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З огляду на приписи ст.44 Податкового кодексу України в кореспонденції з положеннями ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суд вважає, що проведення документальної невиїзної перевірки за відсутності в розпорядженні органу доходів і зборів повного обсягу документів, наданих платником податків або добутих контролюючим органом з інших джерел є неможливим, бо законом такого порядку дій органу управління не передбачено. У наведеному випадку відповідно до п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України податковий орган повинен прийняти рішення про призначення документальної виїзної перевірки, проводити перевірку за місцезнаходженням платника податків на підставі документів, наданих платником податків після початку перевірки в порядку п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Вивчивши зміст акту №234/20-30-22-03/33897227 від 15.08.2013р., суд відзначає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робі, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України акт перевірки не містить.

Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в акті №234/20-30-22-03/33897227 від 15.08.2013р. судження суб'єкта владних повноважень не грунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел і спростовуються поданими платником податків документами, а саме: договором постачання від 03.01.2013р., товаротранспортними накладними за квітень 2013р., накладними на придбання склопакетів, вікон, інших будівельних матеріалів за квітень 2013р., податковими накладними за квітень 2013р., платіжними дорученнями за квітень 2013р., відомостями рахунку 631 по зносинам з ТОВ «Естер-ХХІ», рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради №749/12 від 22.06.2012р. «Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об'єктів» (будівництво дилерського центру з продажу та обслуговуванню автомобілів по вул..Шевченка), укладеним між Харківською міською радою (в якості орендодавця) і ПП «Рентабуд» (в якості орендаря) договором оренди землі від 21.05.2012р., актом приймання-передачі земельної ділянки, кадастрово-земельною документацією, договором підряду №17-08-11 на виконання робіт з будівництва дилерського центру з продажу та обслуговуванню автомобілів по вул..Шевченка у місті Харкові, декларацією про початок виконання будівельних робіт від 18.11.2011р. на об'єкт - дилерський центр з продажу та обслуговуванню автомобілів по вул..Шевченка м.Харків.

Оглянувши перелічені документи, суд відзначає, що за формою, змістом, підставами походження згадані накладні не суперечать вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), були складені реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд зазначає, що провівши документальну невиїзну перевірку (замість прийняття рішення про призначення документальної виїзної перевірки) без отримання і вивчення первинних і розрахункових документів платника податків, суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, не на підставі, не у порядку, що визначені законом, реалізувавши повноваження контролю з явним та грубим порушенням визначеної законодавцем процедури.

Стосовно доводу відповідача про відсутність у платника податків у спірних правовідносинах порушеного права суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у таких сферах, зокрема, фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

В силу приписів ч.6 ст.19 Конституції України органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

З положень наведених норм матеріального права у кореспонденції з запровадженим ст.8 Конституції України принципом верховенства права та змістом прав і обов'язків платників податків та контролюючих органів згідно з ст.ст.16, 17, 19 1 , 19, 20, 21 Податкового кодексу України слідує, що у публічних правовідносинах, котрі складаються з приводу виконання податкового обов'язку, платник податків має не лише права, а й матеріально-правовий інтерес, який полягає у тому, щоби, по-перше, суб'єкт владних повноважень здійснював реалізацію владної управлінської функції відносно платника податків виключно з наявності передбачених законом підстав, тобто обставин, котрі прямо викладені в законі, по-друге, при реалізації владної управлінської функції суб'єкт владних повноважень діяв у визначений законом спосіб, тобто чітко дотримувався встановленої законом процедури, по-третє, суб"єкт владних повноважень досліджував виключно ті питання, котрі віднесені законодавцем до його компетенції.

При цьому, суд зазначає, що оскільки документальним результатом реалізації суб"єктом владних повноважень управлінської функції з контролю за повнотою та достовірністю справляння платником податків (зборів) є складання або довідки зустрічної звірки згідно з ст.73 Податкового кодексу України, або акту перевірки відповідно до ст.86 Податкового кодексу України, то платник податків має матеріально-правовий інтерес у тому, щоби зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки або акту перевірки відображав об"єктивний та реальний стан додержання платником податків вимог законів про оподаткування, адже за визначенням ст.358 Кримінального кодексу України як довідка зустрічної звірки, так і акт перевірки віднесені законодавцем до кола офіційних документів.

Отже, зміст складених податковим органом довідки зустрічної звірки та акту перевірки може братись до уваги як тим органом податкової служби, котрий склав згадані офіційні документи, так і іншими податковими органами та суб"єктами права у будь-яких процедурах, що суперечить матеріально-правовому інтересу суб"єкта господарювання як добросовісного та сумлінного платника податків, суперечить запровадженій ст.4 Податкового кодексу України презумпції правомірності рішень платника податків, в разі негативного характеру викладеної у довідці чи акті інформації.

Окрім того, існування офіційного документу, в якому відображені судження контролюючого органу про вчинення платником податків податкових правопорушень, безпосередньо впливає на права такого платника податків в контексті приписів п.77.2 ст.77 Податкового кодексу України, позаяк збільшує ступінь ризику в діяльності платника податків.

Таким чином, складення податковим органом довідки зустрічної звірки чи акту перевірки, де викладені помилкові чи недостовірні висновки з питання дотримання платником податків вимог законів про оподаткування суперечить матеріальному інтересу платника податків.

Підпунктом 21.1.4 ст.21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов"язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист не лише прав, але й інтересів осіб від порушень з боку суб"єктів владних повноважень.

Суд погоджується з доводом відповідача про те, що довідка зустрічної звірки або акт перевірки не є рішеннями суб"єкта владних повноважень, не покладають наплатника податків ніяких обов'язків, проте, суд відзначає, що згадані офіційні документи об"єктивно створюють для платника податків несприятливі правові наслідки у вигляді виникнення сумніву у добросовісності, сумлінності суб"єкта господарювання як платника податків, сумніву у додержанні платником податків податкової дисципліни та у вигляді іншого, відмінного від випадку невчинення податкових правопорушень, визначення за правилами ст.77 Податкового кодексу України періодичності перевірок з огляду на ступень ризику в діяльності такого платника податків.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ПП "Рентабуд" до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Рентабуд" (ідентифікаційний код - 33897227) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.04.2013р.-30.04.2013р., результати якої оформлені актом №234/20-30-22-03/33897227 від 15.08.2013р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26.09.2013р.

Суддя Сліденко А.В.