Рішення

від 24.09.2013 по справі 904/5787/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.13р. Справа № 904/5787/13

За позовом Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Криворізького професійного гірничо-технологічного ліцею, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 33 320 грн. 02 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Кожемятов К.М., представник, дов. №4235/01 від 08.08.2013р.

від відповідача - Лазоренко Ю.В., представник, дов. б/н від 31.07.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до господарського суду з позовом до Криворізького професійного гірничо-технологічного ліцею про стягнення 33 320 грн. 02 коп. Також позивач просив суд винести ухвалу про забезпечення позову та накласти арешт на рахунки та майно відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти №28 від 27.06.2013 р., щодо здійснення оплати за поставлену позивачем теплову енергію.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2013р. провадження у справі порушено, а розгляд справи призначено на 10.09.2013р.

10.09.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Кармазіної Л.П. на лікарняному, розгляд справи призначений на 10.09.2013 року було перенесено на 17.09.2013 року, про що сторін належним чином повідомлено, відповідно до наявної в матеріалах справи розписки (а.с.54)

17.09.2013р. представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки розрахунків станом на 02.09.2013р.(а.с.56) та оригіналу довідки про зарахування судового збору до Державного бюджету України. (а.с.57)

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 10.09.2013р., якою відповідача повідомлено про час та місце судового засідання (а.с.54), до судового засідання подав відзив на позовну заяву, яким визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що відповідач є бюджетною та неприбутковою установою.(а.с.23-24)

Ухвалою господарського суду від 17.09.2013р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та з метою витребування у сторін додаткових документів, розгляд справи відкладено на 24.09.2013р.

24.09.2013р. в судовому засіданні представник позивача надав до матеріалів справи пояснення по справі, якими в заперечення на прохання відповідача про зменшення штрафних санкцій, зазначив, що державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" не має реальної можливості своєчасно розраховуватися з контрагентами, тому підприємству нараховуються штрафні санкції. Таким чином, неможливість накладення аналогічних санкцій боржникам державного підприємства тягне за собою завдання збитків ДП "Криворізька теплоцентраль" та економіці держави в цілому (а.с.60), в підтвердження чого позивачем надано довідку про стан дебіторської заборгованості (а.с.61) та довідку щодо обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, надану населенню по ДП "Криворізька теплоцентраль"(а.с.62), також позивач надав до справи акт звірки за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2012р. по 01.01.2013р. між сторонами по справі, відповідно до якого сума боргу відповідача станом на 19.09.2013р. складає 11776грн.82 коп.

Крім того, 24.09.2013р. позивач надав до справи заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 17 000 грн. 00 коп., якою просив стягнути з Криворізького професійного гірничо-технологічного ліцею на користь державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" суму заборгованості у розмірі 11776 грн. 82 коп. - основного боргу за спожиту теплову енергію, 3% річних - 563грн. 76 коп., пені -2 134 грн. 87 коп., 7% штрафу - 2014 грн. 37 коп., а всього 16 489 грн.82 коп. (а.с.64-65)

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарським судом зазначена заява прийнята до розгляду.

24.09.2013р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (постачальник - позивач) та Криворізьким професійним гірничо-технологічним ліцеєм (споживач - відповідач) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 28 від 27.06.2012р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується з 01.01.2013 року по 31.12.2012р. надати споживачеві послуги, зазначені в п. 1.2. договору, а споживач - прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування послуг: 40.30.1 послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодо-агентами) (послуги з опалення). Кількість 672,55Гкал.

Постачальник відпускає споживачеві теплову енергію у відповідності з установленим планом тепло - споживання на 2012 р. (додаток №1 до договору), на об'єкти вказані в дислокації.

Пунктом 4.1. договору, передбачено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від споживача, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Споживач здійснює передплату в грошовій формі в розмірі авансового платежу, згідно виставленого рахунку по мірі фінансування. (п.4.2. договору)

Пунктом 4.3. договору, сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Якщо споживач розраховується за показаннями приладів комерційного обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. Споживачі, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірним тепловим навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді. Різниця між сплаченою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим.(п.4.4., п.4.5. договору)

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту здачі-прийняття послуг №0113 від 29.12.2012р., відповідач спожив в грудні 2012 року - 116,92 Гкал теплової енергії, загальною вартістю 98 776 грн. 82 коп. з ПДВ. (а.с.14)

Таким чином, відповідно до п.4.1. договору, оплата за теплову енергію, спожиту в грудні 2012 року мала бути здійснена відповідачем в строк до 14.01.2013 року.

Оскільки відповідач в зазначені строки оплату в повному обсязі не здійснив, за спожиту теплову енергію розрахувався частково на загальну суму 70 000 грн. 00 коп., тобто порушив умови укладеного договору, таким чином, на момент звернення позивача з позовною заявою до суду заборгованість відповідача складає 28 776 грн. 82 коп.

Згідно з п. 8.2.7. договору, за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

На підставі 8.2.7. договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2134 грн. 87 коп. та штраф 7% за неналежне виконання покладених зобов'язань у розмірі 2014 грн. 37 коп., відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку. (а.с.67)

На підставі ст.625ЦК України, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач нарахував відповідачу за період прострочки 3% річних в розмірі 563 грн. 76 коп. (а.с. 67)

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні 24.09.2013р. позивач надав докази часткової оплати відповідачем основного боргу, а саме банківська виписка, відповідно до якої відповідач сплатив 06.09.2013р. - 17000 грн. 00 коп.(а.с.66), таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24.09.2013р. складає 11 776грн. 82 коп., у зв'язку з чим провадження у справі в частині основного боргу у сумі 17000 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 11 776 грн. 82 коп., суд зазначає наступне:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору, виконав належним чином.

Відповідач зобов'язання, щодо повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію за договором № 28 від 27.06.2012р. належним чином не виконав та підтвердив наявність заборгованості у заявленій у позові сумі.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З огляду на умови договору, щодо строку оплати поставленої теплової енергії, строк оплати поставленої теплової енергії, є таким, що настав.

Доказів повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії відповідач не надав.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 11776грн.82 коп. основного боргу - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за неналежне виконання грошових зобов'язань у розмірі 563 грн. 76 коп.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з того, що факт споживання відповідачем теплової енергії є доведеним матеріалами справи, а оплата вказаної теплової енергії в строк визначений договором відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 563 грн. 76коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується штрафних санкцій у вигляді пені та 7% штрафу, враховуючи клопотання відповідача, та те, що відповідач є бюджетною та неприбутковою установою, а отже , утримується за рахунок кошторисно-бюджетного фінансування, який полягає в безповоротному, безоплатному відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі відповідних фінансових планів-кошторисів бюджетних установ, а також те, що заборгованість виникла в зв'язку з бюджетним недофінансуванням, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені і штрафу з наступних підстав.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені ст.ст. 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 ГК України встановлює виняток із загального правила ст. 218 ГК України та ст. 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь - яких обставин.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем обґрунтовується доказами, які надані до матеріалів справи, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю зазначених вище та встановлених під час розгляду даної справи об`єктивних обставин, а отже, свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем, тому, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені та штрафу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в сумі 11 776 грн. 82 коп. - заборгованості, 3% річних 563 грн. 76 коп., пені 1050 грн. 86 грн. та 7% штрафу у розмірі 1007 грн. 18 коп.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач, крім стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, 3 % річних, пені, 7 % штрафу та витрати по сплаті судового збору, просив з метою забезпечення позову винести ухвалу та накласти арешт на рахунки та майно відповідача. В обґрунтування цієї вимоги, позивач послався на те, що відповідач проводить господарську діяльність, за яку отримує кошти та ухиляється від виконання своїх зобов'язань перед позивачем. Ігнорування відповідачем вимог позивача про виконання умов договору свідчить про ухилення від виконання зобов'язань і у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та банківські рахунки відповідач може суттєво ускладнити виконання рішення суду або наявність зробити його неможливим у майбутньому.

У відповідності до ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог прокурора.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, вимога про накладення арешту на майно та рахунки відповідача повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Як вбачається зі змісту вимоги про накладення арешту на рахунки та майно відповідача, відповідних доказів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на них, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про накладення арешту на рахунки та майно відповідача, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При звернені з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2243,36 грн., що перевищую суму судового збору при зверненні до суду з позовною заявою майнового характеру. Оскільки, згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI з січня 2013 р. встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 147 грн. 00 коп. Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, позивач при зверненні до господарського суду повинен був сплатити суму судового збору у сумі 1720 грн. 50 коп., у зв'язку з чим підлягає поверненню судовий збір у сумі 522 грн. 86 коп.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету 522 грн. 86 коп. судового збору.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 66, 67, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Криворізького професійного гірничо-технологічного ліцею (50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Елістинська, 1Л , р/р 35214011001774, 35224012001774 ГУДКСУ в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 02541645) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, р/р 26007301020231 ПАТ "Банк Перший" м. Київ, МФО 300995, код ЄДРПОУ 00130850) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 11 776 грн. 82 коп., 3% річних 563 грн. 76 коп., пені 1050 грн. 86 грн., 7% штрафу 1007 грн. 18 коп., судовий збір 1720 грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 17 000 грн.00коп. основного боргу припинити.

Повернути Державному підприємству "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, р/р 26007301020231 ПАТ "Банк Перший" м. Київ, МФО 300995, код ЄДРПОУ 00130850) з державного бюджету України 522 грн.86 коп. суму надмірно сплаченого судового збору, про що видати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "25" вересня 2013р.