Рішення

від 17.09.2013 по справі 910/10150/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10150/13 17.09.13

За позовом Національної телекомпанії України

до Міжнародної громадської організації "День Хрещення Русі"

про стягнення 10 518,63 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Зеленська С.С. (представник за довіреністю № 8-01-19/1448 від 03.07.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Національна телекомпанія України (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі» (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором №117-25/3 про розміщення реклами від 18.07.2011р. в розмірі 10 518,63 грн., з яких 10 000,00 грн. сума основного боргу та 518,63 грн. 3% річних.

Протягом перебування справи у провадженні суду позивачем було подано розрахунок 3 % річних, відповідно до якого сума 3% річних становить 290,14 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Однак, позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не було подано до суду заяв чи клопотань про зменшення розміру позовних вимог, а саме суми 3% річних, заявленої до стягнення, а тому наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних не може бути розцінений судом як зменшення суми позовних вимог.

Крім того, позивачем також було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. та 518,63 грн. 3% річних, тобто вимоги первісної позовної заяви.

В порушення вимог ст. 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» позивачем не додано доказів на підтвердження направлення відповідачу копії заяви про уточнення позовних вимог, а тому вказана заява підлягає поверненню з посиланням на п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором повністю не виконав, вартість наданих послуг у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №12-1424 від 13.06.2013р., належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Ухвалою судді Господарського суду міста Києва Чебикіна С.О. від 30.05.2013р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду, справі присвоєно №910/10150/13, та призначено до розгляду на 19.06.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013р. розгляд справи було відкладено до 29.07.2013р.

Судове засідання 29.07.2013р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Чебикіної С.О. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. №04-1/445 від 31.07.2013р. матеріали справи №910/10150/13 були передані на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з тривалим лікарняним судді Чебикіної С.О.

Проведеним 31.07.2013р. автоматичним розподілом справ, матеріали справи №910/10150/13 були розписані на суддю Морозова С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2013р. матеріали справи №910/10150/13 були прийняті до провадження суддею Морозовим С.М., розгляд справи призначено на 13.08.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013р. розгляд справи було відкладено до 17.09.2013р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 17 вересня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2011р. між позивачем (виконавець - за договором) та відповідачем (замовник за договором) було укладено Договір №117-25/3 про розміщення реклами (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач замовляв, а позивач надавав відповідачу послуги по розміщенню реклами, що надана відповідачем на Телеканалі (п. 1.1. Договору), а відповідач зобов'язувався сплачувати вартість послуг згідно умов Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору обсяг, черговість і строки розміщення реклами узгоджується сторонами у відповідних Додатках до Договору, які є невід'ємними частинами Договору. Ціна послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних Додатках до Договору, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно Додатку № 1 до Договору про розміщення реклами №117-25/3 від 18.07.2011р. (надалі - Додаток №1 до Договору) сторони погодили надання послуг на умовах, визначених у Додатку, зокрема, період надання послуг, час надання послуг, назву відеоматеріалу та хронометраж, загальну кількість виходів, загальний хронометраж послуг, вартість послуг (п. 1. Додатку №1 до Договору).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, про що свідчить підписаний сторонами без взаємних претензій Акт прийому-передачі послуг до Договору « 117-25/3 від 18.07.2011р. від 28.07.2011р. (копія у справі), відповідно до якого позивач надав та передав, а відповідач прийняв послуги по розміщенню рекламних відеоматеріалів «ХРЕЩЕННЯ РУСІ» на телевізійному каналі «Перший Національний» за період: 20.07.11р.-28.07.11р. на суму 10 000,00 грн. (в т. ч. 1 666,67 грн. ПДВ 20%).

Згідно п. п. 4.3., 4.4. Договору оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі відповідних Додатків та рахунків, що їх виставляє виконавець. При цьому відсутність рахунків не може бути підставою для несвоєчасної оплати Послуг за відповідним Додатком. Оплата послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця.

У відповідності до п. 3. Додатку №1 до Договору відповідач зобов'язувався сплатити вартість послуг в строк до 27.07.2011р. на підставі виставленого позивачем рахунку.

Обов'язок відповідача по оплаті послуг відповідно до умов Договору закріплений також і в п. 2.1.2. Договору.

Відповідач будь-яких претензій щодо належного надання послуг за Договором, зокрема відповідно до умов п. 2.1.5. Договору не пред'явив, зобов'язання за Договором не виконав, оплату вартості наданих послуг в розмірі 10 000,00 грн. на рахунок позивача не перерахував.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №8-02-19/820 від 11.04.12р. на суму 10 772,88 грн. (докази направлення та отримання вимоги у справі). Вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення зі сторони відповідача.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також до стягнення з відповідача заявлено суму 3% річних в розмірі 518,63 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим суд відзначає, що відповідно до п. 4.3. Договору оплата послуг здійснюється замовником на підставі відповідних Додатків та рахунків, що їх виставляє виконавець. При цьому відсутність рахунків не може бути підставою для несвоєчасної оплати Послуг за відповідним Додатком.

Проте, матеріали справи не містять відповідного рахунку на оплату наданих послуг на суму 10 000,00 грн., а також доказів його виставлення (надіслання) відповідачу, а тому в частині стягнення з відповідача суми 3% річних слід керуватися ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, за прострочення грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг за період з 01.05.2012р. (24.04.2012р. (дата отримання вимоги відповідачем) + 7 днів (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України) по 18.04.2013р. (кінцева дата визначена позивачем) до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 290,14 грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вище викладене, позовні вимоги в справі №910/10150/13 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. та суми 3% річних в розмірі 290,14 грн.

Судовий збір позивача, у розмірі 1 683,13 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міжнародної громадської організації «День Хрещення Русі» (ідент. код 34714600, адреса: вул. Полковника Затевахіна, 14, м. Київ, 03041) на користь Національної телекомпанії України (ідент. код 23152907, адреса: вул. Мельникова, 42, м. Київ, 04119) 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 290,14 грн. (двісті дев'яносто гривень 14 коп.) 3% річних та 1 683,13 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят три гривні 13 коп.) судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.2013р.

Суддя С.М. Морозов