Постанова

від 23.09.2013 по справі 927/465/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа№ 927/465/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Жданюк Д.В, довіреність № 48.2-08д/25/13 від 20.03.2013;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.06.2013 у справі № 927/465/13 (суддя Михайлюк С.І.) за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до малого приватного підприємства "Вітраж", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення 1 782 463 грн. 48 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до малого приватного підприємства "Вітраж", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення 1 782 463 грн. 48 коп., з яких: основна заборгованість за кредитом - 1 081 299 грн. 92 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 700 141 грн. 18 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 384 грн. 42 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 637 грн. 96 коп.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.06.2013 у справі № 927/465/13 у задоволенні позову відмовлено.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшовши висновку про не набуття позивачем права дострокового стягнення кредитних коштів, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 10.06.2013 у справі № 927/465/13 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що за договором купівлі-продажу прав вимоги до позивача перейшли всі права позикодавця за кредитним договором, в тому числі і право дострокового стягнення кредитних коштів.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 23.09.2013 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Відповідач та третя особа не скористались правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвали суду направлялися за адресами, які є їх офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов'язковою.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від відповідача та третьої особи не надійшло.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"), як позикодавцем та малим приватним підприємством "Вітраж", як позичальником 09.07.2007 укладено Кредитний договір №11180622000.

Предметом договору є правовідносини, за якими банк зобов'язався надати позичальнику, а позивальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у сумі 900 000 грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2.2 договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до Договору).

Так, графіком встановлено терміни повернення кредиту - з остаточним платежем до 06.07.2018.

Відповідно до пункту 1.3.1 договору за використання кредитних коштів встановлюється процентна ставка в розмірі 17,5% річних, строк нарахування даної процентної ставки на кредитні кошти встановлений по 08.10.2007. З 09.10.2007 за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 19,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору, при умові не виконання п. 4.8 договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 26,25% річних (п. 1.3.2 договору).

Пунктом 1.3.5 договору передбачено, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані; остаточне погашення процентів здійснюється не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Згідно з п. 5.5 договору у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем, та/або поручителем, та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором у порядку, визначеному розділом 11 договору.

Відповідно до п. 11.1 у випадку застосування, зокрема п. 5.5. договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаним пунктом, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2 цього договору; при цьому термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку; в цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений банком заново термін в повному обсязі; в будь-якому випадку новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.

За порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій банк має право вимагати від позичальника, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню з розрахунку 0,2% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360", але в будь-якому випадку розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством (п. 7.1 договору).

До даного Кредитного договору сторонами було також укладено Додаткові угоди.

Так, Додатковою угодою від 14.08.2007р. №11180622000-1 збільшено ліміт кредитування до 1 250 000 грн. та відповідно змінено і графік платежів за Кредитним договором.

Умовами Додаткової угоди від 24.11.2009р. № 11416149000 встановлено, зокрема, що для ідентифікації договору можуть застосовуватися як його номер, зазначений при його укладенні, а саме № 11180622000 від 09.07.2007р., так і реєстраційний номер договору в системі обліку, а саме № 11416149000.

На виконання кредитного договору банк 09.07.2007 перерахував позичальнику кредитні кошти в сумі 900 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 09.07.2007 № 0604959738 (а.с. 25).

Згодом, після укладення Додаткової угоди від 14.08.2007р. №11180622000-1, якою було збільшено ліміт кредитування до 1 250 000 грн., загальна сума наданого банком позичальнику кредиту складала 1 250 000 грн.

Дана обставина підтверджується графіком погашення кредиту до Додаткової угоди від 14.08.2007 (а.с. 20-21), а також випискою руху коштів по кредитному договору за період з 24.11.2009 по 28.04.2012 (а.с. 28-30).

Позичальником умови Кредитного договору не виконувались належним чином, у зв'язку з чим у останнього станом на 19.12.2011 утворилась заборгованість на загальну суму 1 499 192 грн. 06 коп., з яких: 1 091 797 грн. 98 коп. - сума основної заборгованості, в тому числі і відсотки, а решта - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк", як продавцем та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як покупцем 08.12.2011 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець продає (відступає) права вимоги за кредитами та передає їх покупцеві, а покупець погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх, сплативши ціну купівлі.

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами передбачено, що до покупця за даним договором переходять всі права вимоги по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи всі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві як позикодавцю за такими кредитними договорами).

Перелік Кредитних та Забезпечувальних Договорів, права вимоги за якими передані Дельта Банку, наведений в Додатку № 1 до цього Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаним з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання - передачі прав вимоги.

Так, передача прав вимоги ПАТ "Дельта Банк", зокрема, за Кредитним договором № 11416149000 (номер згідно з Додатковою угодою від 24.11.2009р.), підтверджується підписаним сторонами Актом приймання - передачі прав вимоги від 19.12.2011 (а.с. 53).

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" листом від 12.01.2012 № 17.5/к-11726 (а.с. 55) повідомило мале приватне підприємство "Вітраж" про здійснення заміни кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги за кредитним договором № 11416149000.

Направлення даного листа відповідачу підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень (а.с. 56).

У зв'язку з не виконанням відповідачем, взятих за кредитним договором зобов'язань, ПАТ "Дельта Банк" на адресу позичальника направлено претензію від 22.11.2012 № 02.1-6143 (а.с.57-58).

В зазначеній претензії банк вимагав у позичальника сплатити заборгованість за кредитом в сумі 1 070 801 грн. 86 коп., суму нарахованих відсотків за кредитом в розмірі 616 494 грн. 24 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 337 грн. 10 коп., а також пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 554 грн. 00 коп.

Дана претензія отримана відповідачем 11.12.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 61), проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з малого приватного підприємства "Вітраж" заборгованості за кредитом в сумі 1 081 299 грн. 92 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 384 грн. 42 коп., заборгованості по відсоткам за кредитом в сумі 700 141 грн. 18 коп., а також пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 637 грн. 96 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою договір №11416149000 з урахуванням додаткових угод до нього, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1.1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами до покупця за даним договором переходять всі права вимоги по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи всі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві як позикодавцю за такими кредитними договорами).

Відповідно до Додатку № 1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (Перелік прав вимоги за кредитами) до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за Кредитним договором № 11416149000 (номер згідно з Додатковою угодою від 24.11.2009р.) на загальну суму 1 499 192 грн. 06 коп., з яких: 1 091 797 грн. 98 коп. - сума основної заборгованості, в тому числі і відсотки, а решта - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Підставою відмови місцевим господарським судом у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" стало не набуття позивачем за договором купівлі-продажу права вимоги дострокового стягнення кредитних коштів.

Так, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем доказів виконання п. 11.1 кредитного договору в частині надіслання відповідачу відповідної вимоги про дострокове повернення кредиту, до суду не надано, крім цього в Акті приймання - передачі прав вимоги не вказано про передачу позивачу права вимоги на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сума основної заборгованості за кредитом складає 1 499 192 грн. 06 коп. та відповідно є більшою аніж сума кредитних коштів, наданих відповідачу за кредитним договором.

Також, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що в переліку прав вимог не вказано про передачу прав вимоги окремо по сплаті відсотків та пені.

Наведене і стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Проте, суд першої інстанції відмовляючи позивачу у задоволенні позову не врахував наступного.

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами передбачено, що до покупця за даним договором переходять всі права вимоги по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи всі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві як позикодавцю за такими кредитними договорами).

Отже, умовами договору купівлі-продажу передбачено передачу права вимоги, не тільки на суму основної заборгованості за кредитом, а й на суму відсотків та пені.

Крім цього, даним пунктом договору передбачено набуття позивачем не тільки всіх існуючих, а й майбутніх прав.

Отже, наведене свідчить про передачу позивачу в тому числі і права дострокового стягнення кредиту.

Стосовно висновку суду про те, що сума основної заборгованості за кредитом складає 1 499 192 грн. 06 коп. та відповідно є більшою аніж сума кредитних коштів, наданих відповідачу за кредитним договором, слід зазначити наступне.

Згідно Переліку прав вимоги за кредитами до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимоги за Кредитним договором № 11416149000 (номер згідно з Додатковою угодою від 24.11.2009р.) на загальну суму 1 499 192 грн. 06 коп., з яких: 1 091 797 грн. 98 коп. - сума основної заборгованості, в тому числі і відсотки, а решта - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Так, сума основної заборгованості за кредитом (1 091 797 грн. 98 коп. за вирахуванням відсотків за його користування), право вимоги в тому числі якої набув позивач, і є сумою кредитних коштів за договором, які надавались відповідачу в межах ліміту кредитування.

Наведене підтверджується наступним.

На виконання кредитного договору банк 09.07.2007 перерахував позичальнику кредитні кошти в сумі 900 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 09.07.2007 № 0604959738 (а.с. 25).

Згодом, після укладення Додаткової угоди від 14.08.2007р. №11180622000-1, якою було збільшено ліміт кредитування до 1 250 000 грн., загальна сума наданого банком позичальнику кредиту складала 1 250 000 грн.

Дана обставина підтверджується графіком погашення кредиту до Додаткової угоди від 14.08.2007 (а.с. 20-21), а також випискою руху коштів по кредитному договору за період з 24.11.2009 по 28.04.2012 (а.с. 28-30).

Позичальником умови Кредитного договору не виконувались належним чином, у зв'язку з чим у останнього станом на 19.12.2011 утворилась заборгованість на загальну суму 1 499 192 грн. 06 коп. (091 797 грн. 98 коп. - сума основної заборгованості, в тому числі і відсотки, а решта - сума пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасне повернення відсотків), яка і була передана ПАТ "Дельта Банк" за договором купівлі-продажу прав вимоги.

Отже, враховуючи вищевикладене, за договором купівлі-продажу позивач у даній справі набув право вимоги на дострокове стягнення всієї суми виданого банком відповідачу кредиту.

Тому, претензія ПАТ "Дельта Банк" від 22.11.2012 № 02.1-6143 (а.с.57-58) про погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором є належною вимогою дострокового повернення кредиту, що передбачена п. 11.1 договору.

Таким чином, враховуючи отримання даної претензії відповідачем 11.12.2012, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 61), останній з урахуванням вимог п. 11.1 кредитного договору повинен був погасити заборгованість після отримання даної вимоги.

Проте, зобов'язання відповідача щодо повернення кредитних коштів виконано не було.

За наведених обставин, враховуючи не виконання відповідачем зобов'язання з дострокового повернення кредитних коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості за кредитом в розмірі 1 081 299 грн. 92 коп.

Крім суми основної заборгованості за кредитом позивачем заявлено до стягнення відсотки за користування кредитом в сумі 700 141 грн. 18 коп.

Відповідно до пункту 1.3.1 договору за використання кредитних коштів встановлюється процентна ставка в розмірі 17,5% річних, строк нарахування даної процентної ставки на кредитні кошти встановлений по 08.10.2007. З 09.10.2007 за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 19,5% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору, при умові не виконання п. 4.8 договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 26,25% річних (п. 1.3.2 договору).

Пунктом 1.3.5 договору передбачено, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані; остаточне погашення процентів здійснюється не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що до позивача у даній справі перейшло, зокрема, право вимоги щодо сплати відсотків за користування кредитом, тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати відсотків в сумі 700 141 грн. 18 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 384 грн. 42 коп., а також пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 637 грн. 96 коп.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1 договору за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій банк має право вимагати від позичальника, а позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню з розрахунку 0,2% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день сплати заборгованості, за методом "факт/360", але в будь-якому випадку розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством.

Позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту на суму 384 грн. 42 коп., а також пені за несвоєчасне повернення відсотків на суму 637 грн. 96 коп. виходячи з розміру в 0,2% від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, за змістом положень договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежений максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку та судом при ухваленні рішення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.02.2012 № 01-06/2224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" викладена аналогічна позиція з приводу даного питання.

Так, зазначено, що у спорах, які виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством, є неправильним.

Проте, оскільки за розрахунком апеляційного суду розмір пені, розрахованої за подвійною обліковою ставкою НБУ, є більшим аніж заявлено позивачем, позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 384 грн. 42 коп., а також пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 637 грн. 96 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основної заборгованості за кредитом в розмірі 1 081 299 грн. 92 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 700 141 грн. 18 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 384 грн. 42 коп., а також пеня за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 637 грн. 96 коп.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної зави та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Чернігівської області від 10.06.2013 у справі № 927/465/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до малого приватного підприємства "Вітраж", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення 1 782 463 грн. 48 коп. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 10.06.2013 у справі № 927/465/13 про відмову у задоволенні позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі № 927/465/13, яким позов публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до малого приватного підприємства "Вітраж", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про стягнення 1 782 463 грн. 48 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з малого приватного підприємства "Вітраж" (м. Чернігів, Новозаводський район, провулок Старобілоуський, б.2, код за ЄДРПОУ 21394747) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м. Київ, вул. Щорса, б. 36-б, код за ЄДРПОУ 34047020) основну заборгованість за кредитом в сумі 1 081 299 грн. 92 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 700 141 грн. 18 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 384 грн. 42 коп., пеню за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 637 грн. 96 коп., а також судовий збір в сумі 35 649 грн. 26 коп.

4. Стягнути з малого приватного підприємства "Вітраж" (м. Чернігів, Новозаводський район, провулок Старобілоуський, б.2, код за ЄДРПОУ 21394747) на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (м. Київ, вул. Щорса, б. 36-б, код за ЄДРПОУ 34047020) судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 17 824 грн. 63 коп.

5. Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 927/465/13 повернути до господарського суду Чернігівської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.