Рішення

від 04.09.2013 по справі 5006/37/97пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.2013 Справа № 5006/37/97пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 00443192

до Відповідача: Приватного підприємства «Недержавна служба безпеки «Каскад-Цитадель», м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний код 35801945

про: визнання недійсним договору про надання охоронних послуг №Л-1 від 07.09.2011р.

за участю уповноважених представників

від Позивача - Колєжук А.С. (ліквідатор згідно постанови Господарського суду Луганської області від 17.06.2013р. у справі №20/128Б);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст.79 ГПК України розгляд справи було зупинено 10.11.2012р. та поновлено лише 23.08.2013р. із призначенням до розгляду на 04.09.2013р.

У судовому засіданні 04.09.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватне підприємства "Недержавна служба безпеки "Каскад-Цитадель", м. Горлівка (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг №Л-1 від 07.09.2011р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір про надання охоронних послуг був підписаний директором Відповідача Вихарєвим В.В. за відсутністю належних підстав для його підписання з огляду на прийняття адміністративним судом рішення про припинення Відповідача, внесення запису про таке рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що зумовило підписання представником Відповідача договору за межами цивільної правоздатності та із застосування обману.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, постанову Господарського суду Луганської області від 23.06.2011р., ухвалу господарського суду Луганської області від 28.05.2012р., договір №Л-1 від 07.09.2011р., витяг з ЄДРЮОФОП, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 15, 16, 203, 215, 227, 230 Цивільного кодексу України.

В підтвердження своєї позиції Позивач надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 26-28, 34, 35-46, 47), у тому числі - пояснення №175 від 04.09.2012р. із викладенням додаткових підстав позову - через відсутність повноважень у підписанта договору з боку Відповідача з огляду на відсутність у нього статусу члену голови ліквідаційної комісії та відсутність у Відповідача ліцензії на надання послуг з охорони.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та витребуваних судом документів не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресами, визначеними за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.20), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Таке повідомлення вважається належним згідно правової позиції, викладеної в п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., оскільки ухвал суду поверталися поштовою службою (а.с.а.с.65, 66) через закінчення строку їх зберігання.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.10.2012р. суд зупинив провадження по справі на строк до завершення перевірки слідчими органами викладених у повідомленні обставин та надання Господарському суду Донецької області результатів такої перевірки з відповідним процесуальним рішенням в порядку за наслідками розгляду повідомлення.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсягу, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на їх обґрунтування і наполягаючи на вирішенні спору, зважаючи на що, з урахуванням належного повідомлення Відповідача про судовий розгляд і неявку представника останнього без пояснення причин, а також залишок процесуального строку, суд вважає за можливе вирішити спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами, яких цілком достатньо для правильної правової кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Луганської області від 23.06.2011р. у справі №20/128Б (а.с.а.с.10-12) було визнано Заявника банкрутом та призначено ліквідатором - арбітражного керуючого Дейнегіну Вікторію Миколаївну. Із змісту ухвали Господарського суду Луганської області від 17.06.2013р. (а.с.а.с.115-117) вбачається, що провадження в межах означеної справи про банкрутство у ліквідаційній стадії триває і зараз, але ліквідатором призначено Колєжука Андрія Сергійовича.

07.09.2011р. між Відповідачем (Виконавець) та Позивачем (Замовник) укладено договір на надання охоронних послуг №Л-1 (а.с.а.с.16-17), відповідно до п.п.1.1, 11.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з охорони об'єктів зазначених у дислокації-розрахунку зі строком дії визначеною додатковою угодою до даного договору.

Означений договір з боку Відповідача підписано Вихарєвим В.В. як директором, з боку Позивача - ліквідатором Дейнегиною В.Н.

30.09.2011р., 31.10.2011р., 30.11.2011р. між сторонами без зауважень були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт (а.с.а.с.39-41).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.08.2013р. (а.с.а.с.113-114), відносно Відповідача внесений запис від 24.09.2010 про прийняття постанови від 13.07.2010р. Донецьким окружним адміністративним судом щодо знаходження Відповідача в стані припинення.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог, не заперечуючи на запитання суду факту надання Відповідачем послуг за спірним договором.

Відповідач своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Суд розглядає справу виключно в контексті підстав позову, приведених у позовній заяві, не враховуючи за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України додаткові підстави, наведені у поясненнях, поданих вже після початку розгляду справи по суті. Більш того, означені пояснення не були скеровані Відповідачеві та за своєю формою не відповідають вимогам ст.ст.54, 57 Господарського процесуального кодексу України в контексті положень абз.2 п. 3.12. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.11.2012р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню , враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 4 п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р., вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, за відсутністю належних підстав для його підписання з огляду на прийняття адміністративним судом рішення про припинення Відповідача, внесення запису про таке рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що зумовило підписання представником Відповідача договору за межами цивільної правоздатності та із застосування обману.

Втім, на думку суду, зазначений аргументи не вказує на наявність обставин, з якими законодавство пов'язує можливість визнання договору недійсним, оскільки згідно ч.4 ст.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Однак, як було встановлено судом, до відповідного реєстру були внесено лише запис про прийняття рішення про припинення Відповідача, що за змістом ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зумовлює лише запровадження ліквідаційної процедури та обмежень щодо юридичної особи, не пов'язаних із можливістю укладання нею договорів. В свою чергу, згідно ст.36 вказаного Закону лише по закінченню запровадженої ліквідаційної процедури може бути внесений до реєстру запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, з моменту якої така особа вважається припиненою у розумінні ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України, а отже - втрачає правосуб'єктність, а відповідно, і можливість укладання договорів.

Таким чином, оскільки на дату укладання спірного договору Відповідач хоча і перебував в стані припинення (в ліквідаційній процедурі), але не був припинений як юридична особа, остільки наявний на той момент факт винесення і набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2010р. про припинення Відповідача не є достатнім для втрати останнім правосуб'єктності (цивільної право- і дієздатності) та не має наслідком автоматичного припинення філій і повноваження її керівників, діючих на підставі довіреності.

Наразі, посилання Позивача на застосування обману Відповідачем при укладанні спірного договору, судом до уваги не приймається, оскільки всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до справи не надано доказів навмисного замочування факту державної реєстрації рішення суду про припинення юридичної особи чи будь-яких активних дій з цього приводу. Більш того, ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України кваліфікує лише обману відносно обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), а саме - щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Між тим, внесення запису до загальнодоступного реєстру про прийняття рішення про припинення юридичної особи не тільки не відноситься до вказаних обставин, що не впливають на принципову можливість укладання спірного договору між сторонами, але й за змістом приведеної в абз. 7 п.3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. Позивач як контрагент Відповідача має визначатися обізнаним про означені обставини.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне наголосити на такому:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Втім, ані із змісту позовної заяви або інших матеріалів справи не вбачається, в чому Позивач визначає наявність порушення його права та інтересів у зв'язку із існуванням оспорюваного договору - жодних доказів підтвердження такого факту порушення всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, тоді як надані Відповідачем за умовами договору послуги з охорони приймалися без будь-яких зауважень.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог щодо недійсності спірного договору з приведених підстав через їх юридичну і доказову неспроможність, внаслідок чого суд згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України віднесені понесені Позивачем судові витрати на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Лисичанський м'ясокомбінат», м. Лисичанськ Луганської області (ідентифікаційний код 00443192) до Приватного підприємства «Недержавна служба безпеки «Каскад-Цитадель», м. Горлівка Донецької області (ідентифікаційний код 35801945) про визнання недійсним договору про надання охоронних послуг №Л-1 від 07.09.2011р.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.09.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.09.2013р.

Суддя Д.О. Попков