Рішення

від 17.09.2013 по справі 910/12246/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12246/13 17.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1»

До Товариства з обмежено відповідальністю «Амазія»

Про стягнення 61 973,48 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Толбатова Л.Р. представник за довіреністю № б/н від 08.01.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія-1» (далі - позивач) звернулась з вимогами до Товариства з обмежено відповідальністю «Амазія» (далі - відповідач) про стягнення 54 163,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.13. порушено провадження у справі № 910/12246/13 та призначено її до розгляду на 23.07.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 13.08.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/12246/13 призначено до розгляду на 05.09.13.

08.08.13. представником позивача через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія-1» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 61 973,48 грн., а саме: 61 858,04 грн. - основного боргу та 115,44 грн. - пені.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди № 206 від 24.11.11. не сплачено передбачених Договором платежів, що зумовило виникнення у відповідача заборгованості, нарахування позивачем пені та звернення з даним позовом до суду.

Вказану заяву прийнято судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 17.09.13.

В судовому засіданні 17.09.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник відповідача в судове засідання 17.09.13. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем, повідомлення про вручення поштових відправлень наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/12246/13.

В судовому засіданні 17.09.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.11. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди приміщення № 206 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передав Орендарю в тимчасове платне користування приміщення № 206 площею 219,6 кв.м на другому поверсі з будівлі торгового центру, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Боброва, б.1.

Приміщення передається в оренду на строк два роки і одинадцять місяців (п. 2.1 Договору) і обчислюється починаючи з дати підписання сторонами Договору (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, приміщення передається Орендодавцем Орендарю за актом приймання-передачі приміщення.

На виконання умов Договору між сторонами 25.02.12. підписано акт приймання-передачі від приміщення за Договором.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті передбачених Договором платежів за березень, квітень, травень 2013 року в розмірі 61 858,04 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 3.1 Договору, розмір орендної плати складає:

- за перший місяць строку оренди 1 756,80 грн.;

- за другий місяць 16,00 грн. за 1 кв.м орендованої площі, в т.ч. ПДВ;

- з третього по п'ятий місяць оренди 24,00 грн. за 1 кв.м орендованої площі, в т.ч. ПДВ;

- з шостого по дванадцяти місяці строку оренди розмір щомісячної орендної плати складає 7,5% від товарообороту Орендаря;

- з тринадцятого по двадцять четвертий місяці 9% від товарообороту Орендаря;

- з двадцять п'ятого місяця і до кінця строку оренди розмір щомісячної орендної плати складає 10% від товарообороту Орендаря.

Приписами п. 3.2 Договору сторонами погоджено, що орендна плата включає в себе плату за користування приміщенням і земельний податок.

Датою початку нарахування орендної плати є дата підписання між сторонами акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 3.5 Договору, Орендодавець зобов'язаний виставляти рахунки по орендній платі Орендарю до третього числа кожного місяця за поточний місяць, в якому Орендар буде користуватись приміщенням. Орендна плата вноситься Орендарем авансом не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку від Орендодавця. Моментом отримання рахунку є дата отримання його під підпис уповноваженою особою Орендаря.

Факт надання послуг оренди сторони фіксують двостороннім актом, в якому зазначається сума орендної плати (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. 3.8 Договору, комунальні платежі в орендну плату не входять і включають в себе компенсацію таких видатків Орендодавця: освітлення і забезпечення електроенергією приміщення, опалення, гаряче та холодне водопостачання, водовідведення, кондиціонування. Розрахунок і оплата комунальних платежів здійснюється з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення.

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що експлуатаційні витрати в орендну плату не входять .

Орендодавець виставляє Орендарю рахунки по комунальним послугам, експлуатаційним витратам до третього числа кожного місяця за поточний місяць, в якому Орендар буде користуватись приміщенням (п. п. 3.10, 3.11 Договору).

Відповідно до п. 3.12 Договору, комунальні та експлуатаційні платежі сплачуються Орендарем не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку від Орендодавця. Моментом отримання рахунку є дата отримання його під підпис уповноваженою особою Орендаря.

Згідно з п. 3.13 Договору, акти є документами, що підтверджують надання оренди, експлуатаційних та комунальних послуг.

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю плату за надання маркетингових послуг. Плата за маркетингові послуги сплачується щомісячно починаючи з сьомого числа місяця строку оренди у відповідності до рахунку Орендодавця, в порядку і в строки, передбачених Договором для сплати орендної плати та інших платежів (п. 15.3 Договору).

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

30.04.13. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1 від 13.06.13.

Проте відповідач відповіді на вказану претензію не надав, свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Разом з тим, судом встановлено наступне.

Матеріали справи містять рахунок № 86 від 19.07.13. на оплату платежів за Договором за квітень 2013 р.; рахунок № 87 від 19.07.13. на оплату платежів за Договором за травень 2013 р.; рахунок № 26 від 29.03.13. на оплату платежів за Договором за березень 2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, відповідно до п. 3.5, п. 3.12 Договору, орендна плата, комунальні та експлуатаційні платежі вносяться Орендарем авансом не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку від Орендодавця.

Тобто, момент настання строку сплати платежів за Договором пов'язаний з фактом отримання Орендарем рахунку Орендодавця.

Проте, матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу лише рахунку на оплату № 86 від 19.07.13. платежів за Договором за квітень 2013 р.; рахунку на оплату № 87 від 19.07.13. від 19.07.13. платежів за Договором за травень 2013 р. (опис вкладення в лист від 24.07.13. та фіскальний чек № 6115 від 24.07.13.), проте не містить доказів направлення чи отримання відповідачем рахунку на оплату № 26 від 29.03.13. платежів за Договором за березень 2013 р.

На вимогу суду вказаних доказів позивачем не подано. При цьому, не відповідають обставинам справи твердження позивача щодо настання строку сплати платежів за Договором за березень 2013 р. на підставі направленого відповідачу акту наданих послуг, оскільки згідно з п. 3.13 Договору, акти є документами, що підтверджують факт надання оренди, експлуатаційних та комунальних послуг, але не пов'язані з настанням строку сплати платежів за Договором.

Таким чином, оскільки момент настання строку сплати платежів за Договором пов'язаний з фактом отримання Орендарем рахунку Орендодавця, а рахунок на оплату № 26 від 29.03.13. платежів за Договором за березень 2013 р. направлений Орендарю не був, строк сплати платежів за Договором за березень 2013 р. є таким, що не настав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Товариство з обмежено відповідальністю «Амазія» в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті передбачених Договором платежів за користування приміщенням не виконало, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем квітень, травень 2013 р. становить 40 159,36 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу є такими, що підлягають частковому задоволенню. В частині стягнення основного боргу в розмірі 21 698,68 грн. в позові слід відмовити.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 115,44 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 9.1.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків за Договором щодо сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання зобов'язання.

При цьому, позивач нараховує пеню за період з 13.04.13. - 26.04.13. на грошові кошти в розмірі 21 698,68 грн. по платежам за березень 2013 р.

Проте, суд дійшов висновку, що строк сплати платежів за Договором за березень 2013 р. є таким, що не настав.

Оскільки вимога про стягнення пені є похідною від вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 21 698,68 грн., в задоволенні якої судом відмовлено, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 115,44 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Амазія» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, б. 4; ідентифікаційний код 37355333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Боброва,1; ідентифікаційний код 32835945) 40 159 (сорок тисяч сто п'ятдесят дев'ять) грн. 36 коп. - основного боргу, 1 114 (одну тисячу сто чотирнадцять) грн. 90 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.09.13.

Суддя Т.М. Ващенко