Рішення

від 24.09.2013 по справі 905/5332/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.2013 Справа № 905/5332/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Ґатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Лізинг», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан», м. Донецьк

про стягнення 92978,31грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Любчик У.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 85427,98грн. та пені в сумі 7550,33грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за предмет лізингу та винагороди лізингодавця, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 85427,98грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 7550,33грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверти, у яких були надіслані процесуальні документи відповідачу, повернулися на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан» (Лізингоодержувач) 24 листопада 2011р. був укладений договір фінансового лізингу №198/11-АВТ, за умовами якого лізингодавець надає лізингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно згідно специфікації для власного користування лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Предметом лізингу згідно умов п.1.1 договору є навантажувач фронтальний марки НК, моделі 319, 2011 року випуску, вартістю 466600,00грн. з ПДВ.

Відповідно до п.1.3. договору строк користування предметом лізингу становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Згідно п.2.1. договору лізингоодержувач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингоодержувачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та на умовах даного договору. Всі лізингові платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця (п.2.2. договору).

Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу складає без ПДВ 20% - 191108,67грн. при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (п.2.4. договору).

За приписами п.3.2. договору приймання-передача предмету лізингу у фінансовий лізинг оформляться шляхом складання лізингодавцем та лізингоодержувачем акту приймання-передачі предмету лізингу до договору.

Пунктом 6.4.1. договору передбачено, що у разі прострочення сплати лізингового платежу або сплати його не в повному обсязі, Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен день прострочення від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.12.1. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору сторонами був підписаний Додаток №1 - графік сплати лізингових платежів відповідно до якого лізингоодержувач повинен був сплатити у період з 28.11.2011р. по 26.12.2014р. платіж, який відшкодовує частину загальної вартості предмету лізингу у розмірі 466600,00грн. та винагороду лізингодавцю з отриманий в лізинг предмет лізингу в сумі 191108,67грн.

13 січня 2012р. між тими ж сторонами був складений та підписаний Додатковий договір №1 про внесення змін до договору фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р. відповідно до якого сторони внесли зміни в п.1.1. договору, а саме зазначили, що предметом договору є навантажувач фронтальний марки НК, моделі 319, 2012 року випуску, вартістю 466600,00грн. з ПДВ.

Крім того сторони дійшли згоди Додаток №1 до договору - графік сплати лізингових платежів викласти в новій редакції, відповідно до якого лізингоодержувач повинен був сплатити у період з 28.11.2011р. по 13.01.2015р. платіж, який відшкодовує частину загальної вартості предмету лізингу у розмірі 466600,00грн. та винагороду лізингодавцю з отриманий в лізинг предмет лізингу в сумі 191108,67грн.

Додатковий договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

25 січня 2012р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна за договором фінансового лізингу, відповідно до якого лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у володіння та користування навантажувач фронтальний марки НК, моделі 319, 2012 року випуску, вартістю 466600,00грн. з ПДВ.

Позивачем для сплати лізингових платежів виставлялися рахунки-фактури, зокрема рахунок-фактура №СФ-07 108від 08.01.2013 на суму 65725,78грн., №СФ-07 274 від 06.02.2013р. на суму 78114,20грн., №СФ-07 439 від 05.03.2013р. на суму 90557,04грн., №СФ-07 615 від 08.04.2013р. на суму 104853,53грн., №СФ-07 773 від 07.05.2013р. на суму 117648,55грн., №СФ-07 932 від 10.06.2013р. на суму 130624,89грн., №СФ-07 087 від 10.07.2013р. на суму 143607,08грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору у період з грудня 2012р. по липень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 85427,98грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р. щодо сплати лізингових платежів.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Приписами частини 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 частини 2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №2 договору фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №198/11-АВТ від 24.11.2011р. з урахуванням змін внесених Додатковим договором №1 від 13.01.2012р. за період з грудня 2012р. по липень 2013р. належним чином не виконав, поточні лізингові платежі в сумі 46984,97грн. та винагороду лізингодавця за отримання у лізинг предмет лізингу в сумі 38443,01грн., сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 85427,98грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальній сумі 85427,98грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 7550,33грн. на підставі умов п.6.4.1 договору суд зазначає наступне:

Згідно з вимогами ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 7550,33грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 627, 629, 632, 638, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 85427,98грн. та пені в сумі 7550,33грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельна компанія Автобан» (83120, м. Донецьк, вул. Валентини Терешкової, буд. 37, кв. 71, код ЄДРПОУ 35730005, р/р №26000172487000 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків,, МФО 351005, ІПН 357300005654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан Лізинг» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, корп. 87, код ЄДРПОУ 32960732, р/р №2600124671 в ПАТ «Укргазпромбанк», м. Києві, МФО 320843, ІПН 329607326569) борг в сумі 85427,98грн., пеню в сумі 7550,33грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1859,56грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.09.2013р.

Суддя С.В. Тоцький