Рішення

від 23.09.2013 по справі 916/1993/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2013 р.Справа № 916/1993/13 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФАРМ";

До відповідача: Медичного приватного підприємства "ВІКТОРІЯ-К";

про стягнення

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Цімох В.М. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : 29.07.2013р. за вх. №3095/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФАРМ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Медичного приватного підприємства "ВІКТОРІЯ-К" (далі - відповідач) 60 728,40 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, надаючи до суду уточнення заявлених вимог.

Судом встановлено, що ухвала суду про порушення провадження по справі, що направлялась на адресу відповідача, повернулася до суду з відміткою „за закінченням терміну зберігання".

З наведеного випливає, що Медичне приватне підприємство "ВІКТОРІЯ-К" належним чином було повідомлене про час та місце розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

09.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФАРМ" та Медичним приватним підприємством "ВІКТОРІЯ-К" було укладено Договір № 40В-09/10-09.

Відповідно до положень Договору, позивач продає товар (протигрипозна вакцина Ваксігрип), а відповідач приймає та оплачує товар в асортименті, кількості та за цінами на умовах, що вказані у видаткових накладних.

Згідно видатковим накладним позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 46 911,60 грн.

Медичним приватним підприємством "ВІКТОРІЯ-К" товар не був оплачений.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФАРМ" просило суд стягнути з Медичного приватного підприємства "ВІКТОРІЯ-К" суму основного боргу у розмірі 46 911,60 грн., 4 945,02 грн. - пені, 3 002,33 грн. - індекс інфляції та 5 869,45 грн. - 3% річних.

09.09.2013 року за вх. №26815/13 позивач надав до суду супровідний лист разом із заявою про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку з допущенням технічної помилки при розрахунках сум пені та 3% річних у позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФАРМ" просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 46 911,60 грн., 3 625,69 грн. - пені, 3 002,33 грн. - індекс інфляції та 4 095,15 грн. - 3% річних, що прийнято господарським судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі вищезазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватись відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбаченим Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом Одеської області, 09 жовтня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФАРМ" (позивач - продавець) та Медичним приватним підприємством "ВІКТОРІЯ-К" (відповідач - покупець) був укладений договір №40В-09/10-09.

Згідно умов укладеного договору, а саме п. 1.1., продавець продав, а покупець купив Товар (протигрипозна вакцина Ваксігрип), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата Товару покупцем здійснюється на умовах 100% передплати або відтермінування платежу 5 (п'ять) банківських днів з дати приймання Товару та супровідних документів покупцем.

Згідно видатковим накладним № ИнРН-02307 від 18.10.2010 року на суму 17 031,60 грн., № ИнРН-02483 від 21.10.2010 року на суму 29 880,00 грн., позивач поставив товар на загальну суму 46 911,60 грн. (аркуш справи 14-16).

Проте судом визначено, що відповідач товар по видатковим накладним не сплатив в повному обсязі.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову претензію (вих. №264 від 19.11.2012р.), а також листа (вих. №152 від 04.09.2012р.) з проханням перерахувати заборгованість, але зобов'язання Медичним приватним підприємством "ВІКТОРІЯ-К" виконані не були, оплата не проведена.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 3.3 Договору, в випадку недотримання терміну оплати, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем в уточненнях до позовної заяви, та згідно з яким, розмір 3% річних, становить 4 095,15 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості за поставлений товар, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 3 002,33 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нарахований відповідачу становить 3 625,69 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Медичного приватного підприємства "ВІКТОРІЯ-К" (65023, Одеська область, м. Одеса, Кулікове поле, буд. 1, код ЄДРПОУ 30646731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФАРМ" (04201, Київська область, м. Київ, Оболонський район, проспект Маршала Рокосовського, буд. 8-Б, код ЄДРПОУ 22911541, п/р 26001013016586 в АТ „Сбербанк Росії", м. Київ, МФО 320627) суму основного боргу у розмірі 46 911,60 грн., 3 625,69 грн. - пені, 3 002,33 грн. - індекс інфляції та 4 095,15 грн. - 3% річних, а також 1 720,50 грн. - судового збору.

Копію даного рішення надіслати відповідачу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 25 вересня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.