Рішення

від 24.09.2013 по справі 919/997/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року справа № 919/997/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

„М'ясопереробний комплекс ЛТД"

ідентифікаційний код 36020655 (69041, м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 46)

до Приватного підприємства «Компанія «Анжеліка»

ідентифікаційний код 35797646

(99045, м.Севастополь, Гагарінський район, вул. Рєпіна, б. 15/2, кВ. 10,13;

99013, м. Севастополь, вул. Федорівська, будинок 53, кВ. 36)

про стягнення суми основного боргу у розмірі 17200,00 грн. та пені 2831,37 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ „М'ясопереробний комплекс ЛТД") - Чайка Н.С., довіреність від 01.01.2013;

Відповідач (ПП "Компанія "Анжеліка") - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „М'ясопереробний комплекс ЛТД" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Компанія «Анжеліка» про стягнення заборгованості 17300,00 грн та пні 2849,02 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов Договору поставки №34 від 15.09.2010 в частині належного та своєчасного внесення оплати за отриманий товар.

Ухвалою від 28.08.2013 позовна заява прийнята до розгляду судом.

У ході розгляду справи позивач у порядку положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме, у зв'язку з тим, що позивачем не було враховано часткову оплату відповдіачем заборгованості у розмірі 100,00 грн від 24.05.2013 (платіжне доручення №832 від 24.05.2013), позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 17200,00 грн та суму пені у розмірі 2831,37 грн., а всього 20031,37 грн (арк.с. 53).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд визнав за необхідне прийняти означену заяву до розгляду.

У судове засідання 24.09.2013 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було отримано уповноваженим представником відповідача 18.09.2013, про причини нез'явлення не сповістив .

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У судовому засіданні 24.09.2013 представник позивача виклав зміст позову з урахуванням уточнень, просив його задовольнити в повному обсязі, з підстав, зазначених в ньому.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представник позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „М'ясопереробний комплекс ЛТД" та Приватним підприємством «Компанія «Анжеліка» був укладений договір поставки №34 (надалі Договір, арк. с. 8).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, Продавець зобов'язався поставити у власність покупця, а Покупець прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, передбачених Договором. Товаром є м'ясо птиці та продукти його переробки (надалі - Товар). Асортимент, кількість та ціна товару узгоджується сторонами передчасно, шляхом надіслання покупцем на адресу продавця письмових замовлень, телефонограмою, факсимільним зв'язком та фіксуються в накладних на відпуск товару.

Передача товару Покупцю здійснюється на підставі належно оформленої накладної, яка підписана уповноваженим представником покупця. Представник покупця, що отримує товари повинен діяти на підставі довіреності на отримання цінностей встановленого зразку, що надається продавцю. У випадку, якщо товар передається для перевезення перевізчику, назначеному покупцем, підтвердженням отримання товару є підпис водія (експедитора перевізника) на примірнику товарно-транспортної накладної, що залишається у Продавця. (п. 2.1 - 2.3 Договору).

Датою передачі товару Покупцеві є дата, що вказана в накладній на відпуск товару та/або в товарно-транспортної накладній (п. 2.4 Договору).

Асортимент, кількість та ціна товару, на кожну окрему партію узгоджується в період формування замовлення покупця та фіксується сторонами в накладній на відпуск товару, що є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

Оплата товару здійснюється Покупцем банківськім переводом на рахунок продавця, або в іншому порядку, узгодженому сторонами та такому, що не суперечить вимогам діючого законодавства (п. 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору покупець зобов'язався оплатити товар протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару.

У випадку несплати покупцем товару в узгоджені сторонами строки, продавець має право зупинити відвантаження наступної партії товару до моменту погашення заборгованості в повному обсязі.

За змістом пункту 5.1 Договору у випадку несвоєчасної оплати Покупцем отриманого товару в строки, узгоджені сторонами, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 03% в день від вартості неоплаченого (невчасно оплаченого) товару за кожний день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару здійснюється за увесь час доки обов'язок покупця з оплати є простроченим.

Претензії до якості та кількості товару приймаються в час передачі товару представнику покупця за умовами складання документів та виконання вимог, вказаних в Інструкції Дрежарбітражу №П-6, П-7.

Відповідно до пункту 8.1 Договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2010, а щодо оплати отриманого товару - до повного виконання обов'язків.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив товар на загальну суму 195510,42 грн, однак відповідач оплатив вартість товару лише частково. При цьому, сума заборгованості склала 17200,00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок неналежної оплати товару за наступними накладними: №33-0004923 від 23.11.2010 на суму 7354,62 грн, №33-0004958 від 25.11.2010 на суму 2301,60 грн., №33-0004996 від 27.11.2010 на суму 1315,20 грн., №33-0005032 від 30.11.2010 на суму 10991,04 грн. (арк.с. 12-13).

21.05.2013 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо наявності заборгованості та просив перерахувати на його рахунок суму боргу протягом 7 днів (арк.с. 14).

Однак, доказів наявності будь-якої відповіді відповідача позивачеві суду не представлено.

Несплата заборгованості відповідача за поставлений товар стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми боргу, а також пені за несвоєчасну оплату товару.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 3.3 Договору покупець зобов'язався оплатити товар протягом 3 банківських днів з моменту передачі товару.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого товару в повному обсязі не була сплачена відповідачем.

Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості або повернення товару.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17200,00 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у загальному розмірі 2831,37 грн. за представленим ним розрахунком (арк.с. 55), з огляду на положення п. 5.1 Договору про те, що у випадку несвоєчасної оплати Покупцем отриманого товару в строки, узгоджені сторонами, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 03% в день від вартості неоплаченого (невчасно оплаченого) товару за кожний день прострочення платежу. Нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару здійснюється за увесь час доки обов'язок покупця з оплати є простроченим.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 3-4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку сторонами у договорі передбачено, що пеня нараховується за увесь час доки обов'язок покупця з оплати є простроченим, тобто строк нарахування пені не обмежується шестимісячним строком (п. 5.1 Договору).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, а вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 2831,37 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу у розмірі 17200,00 грн., а також сума пені - 2831,37 грн., а всього - 20031,37 грн

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Компанія «Анжеліка» (ідентифікаційний код 35797646 , 99045, м.Севастополь, Гагарінський район, вул. Рєпіна, будинок 15/2, кВ. 10,13; 99013, м. Севастополь, вул. Федорівська, будинок 53, кВ. 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „М'ясопереробний комплекс ЛТД" (ідентифікаційний код 36020655, 69041, м. Запоріжжя, вул. Вінтера, 46) суму основного боргу у розмірі 17200,00 грн., суму пені - 2831,37 грн., а всього - 20031,37 грн (двадцять тисяч тридцять одна грн. 37 коп), а також суму судового збору у розмірі 1720,50 грн .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.09.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом помічник судді І.О. Кузьміна 25.09.2013