Рішення

від 20.09.2013 по справі 901/2172/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2013 Справа № 901/2172/13

За позовом Дочірнього підприємства "Кримцемент"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Владо - Крим"

про стягнення 562650,85 грн.

Суддя Іщенко І.А.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Суть спору: Дочірнє підприємство "Кримцемент" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Владо - Крим" та просить суд стягнути відповідача суму заборгованості в розмірі 387496,18 грн., штраф в розмірі 193748,09 грн.

У судовому засіданні 12.08.2013 представник Дочірнього підприємства "Кримцемент" представив суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Владо-Крим» на користь дочірнього підприємства «Кримцемент» суму заборгованості в розмірі 387496,18 грн. та штраф у розмірі 175154,67 грн.

Під час судового засідання 12.08.2013 представник позивача заявив клопотання в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого просить суд продовжити строк розгляду справи, у зв'язку з відсутністю доказів відправки відповідачу заяви про зменшення позивних вимог.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.08.2013 строк розгляду справи продовжено до 20.09.2013.

Представник позивача явку у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією. На день розгляду справи від нього до суду надійшла довідка за підписом директора підприємства та головного бухгалтера, згідно якої станом на 20.09.2013 сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Владо - Крим" перед Дочірнім підприємством "Кримцемент" за договором 01/01-12 від 03.01.2012 становить 387496,18 грн.(а.с. 189).

Розглянувши заяву Дочірнього підприємства "Кримцемент" про зменшення позовних вимог, суд вважає за можливим задовольнити, прийняти зменшення позовних вимог, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією. Ухвали від 08.07.2013, 30.07.2013, 12.08.2013 спрямовані на його адресу рекомендованою кореспонденцією повернулись на адресу суду з позначкою: «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 148-152, а.с. 180-184, а.с. 185-188).

Згідно спеціального витягу з ЄДРПО України станом на 24.07.2013, місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Владо - Крим" - значиться за адресою: вул. Маяковського, 4, м. Бахчисарай, АР Крим, Україна, 98400 (а.с.160-161).

Відповідно до частини 3 пункту 3.9.1, пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 між Дочірнім підприємством «Кримцемент» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владо - Крим" (Покупець) укладено договір № 01/01-12 (а. с. 123-125).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити узгоджену продукцію, далі «товар», а покупець зобов'язується оплатити і прийняти її згідно з умовами даного договору.

Асортимент, кількість, умови та строки поставки товару, а також інші необхідні умови вказуються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатку до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.2 договору).

Розділом 2 договору обумовлені ціна і загальна вартість договору, відповідно до якого ціна на товар, який поставляється за цим договором встановлюється в національній валюті України та зазначається в додатках (специфікаціях) до цього договору. Загальна вартість даного договору складає суму, яка дорівнює сумі вартості товару, поставленого за додатками (специфікаціями) і заявкам покупця до договору.

Згідно пункту 4.1 договору поставка Товару здійснюється автомобільним (залізничним) транспортом на умовах, передбачених у Специфікаціях до даного Договору та Заявках на відповідну партію Товару, відповідно до термінів правил ІНКО-

Термс в редакції 2000 року.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що під партією Товару у термінах цього Договору розуміється кількість Товару, об'єднане однією товаротранспортною (залізничною) накладною.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що датою поставки є, дата, зазначена в товаротранспортних документах відправником вантажу.

Відповідно пункту 4.4 договору Товар, поставлений за цим Договором, буде вважатися поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем:

4.4.1. за кількістю - відповідно до товаросупровідних документів.

4.4.2. щодо якості Покупець має право перевірити якість на предмет його відповідності стандартам, зазначеним у цьому Договорі.

Розділом 5 договору сторони обумовили, що постачальник зобов'язаний: поставити Товар відповідно до умов цього Договору; вислати Покупцеві рекомендованим листом або передати повноважному його представнику такі документи: рахунок-фактуру (за вимогою Покупця); видаткову накладну (акт прийому-передачі); податкову накладну (залежно від порядку оподаткування Покупця).

Покупець зобов'язаний оплатити і прийняти Товар відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата вартості партії товару здійснюється покупцем згідно з умовами, визначеними в специфікації (додатку) до договору, на відповідну партію товару.

Згідно пункту 6.2 договору вартість відповідної партії Товару повинна бути оплачена Покупцем грошовими коштами банківським переказом на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України.

Пунктом 10.10 договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення.

Дочірнім підприємством „Кримцемент" у відповідності з договором № 01/01-12 від 03.01.2012 та Специфікацій № 1 та № 2, в період з 18.01.2012 по 18.09.2012 була здійснена поставка сухих будівельних сумішей „ЕКОМІХ" на загальну суму 563496,18 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Владо-Крим», що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання ТМК (а.с. 11-122).

Згідно з умовами Специфікацій вартість отриманого Товару на суму 200000,00 грн. повинна була бути сплачена Відповідачем до 31.12.2012, а вартість Товару, що перевищує 200000,00 грн. протягом 45-ти календарних днів від дати поставки Товару, однак Відповідачем вартість отриманого Товару була сплачена лише частково, на суму 176000,00 грн., у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість в розмірі 387496,18 грн., що й стало приводом для звернення Дочірнього підприємства "Кримцемент" з даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Судом було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримська водочна компанія» та фізичною особою - підприємцем Ширяєвим Олександром Миколайовичем укладений Договір поставки № №1001-555.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 662 Цивільного Кодексу України найважливішим обов'язком продавця є передача товару покупцеві. Передача товару може здійснюватися різними способами, які визначаються самим договором.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи не надання Товариства з обмеженою відповідальністю "Владо - Крим" на дату розгляду справи належних доказів сплати заборгованості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 387496,18 грн.

Крім того, позивач просить стягнути штраф у розмірі 175154,67 грн. за прострочку оплати товару.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7 договору передбачено, що сторони несуть друг перед другом відповідальність, передбачену даним договором (специфікацією, додатком, який є невід'ємною частиною даного договору) та діючим законодавством України.

Відповідно до умов специфікації (а. с. 126-127), у випадку прострочки сплати вартості товару, який поставлено, більш ніж на 5 календарних днів від строків, зазначених у специфікації (додатку) до даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми несплаченого в строк партії товару. Сплата штрафу не звільняє покупця від сплати вартості отриманого товару, з врахуванням витрат від інфляції, 3% річних, а також відшкодування збитків, завданих несвоєчасним виконанням договірних зобов'язань.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума штрафу у розмірі 175154,67 грн., підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою, отже повинна бути стягнута з відповідача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 24.09.2013.

Керуючись статями 32, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Владо - Крим" (вул. Маяковського, 4, м. Бахчисарай, АР Крим, Україна, 98400, ЄДРПОУ 37597466) на користь Дочірнього підприємства «Кримцемент» (пров. Рильський, 6, м. Київ, Україна, 01034, ЄДРПОУ 30860346) суму заборгованості у розмірі 387496,18 грн., штраф у розмірі 175154,67 грн. та судовий збір у розмірі 11253,02 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Іщенко