Рішення

від 19.09.2013 по справі 917/1540/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 р. Справа №917/1540/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-Сервіс" (м. Харків, вул. Морозова,11) в особі філії № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-Сервіс, вул. Ярмаркова, 3, м. Кременчук, Полтавська область,39600

до Фізичної особи-підприємця Мантрова Олександра Михайловича, вул. Марусі Чурай, 25, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 22 986,98 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Байдуж Ю.С., довіреність б/н від 12.07.2013 року

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 19.09.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про строк виготовлення повного рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 22 986,98 гривень за договором поставки № 168 від 23.11.2012 року, з яких: 17520,57 гривень основного боргу, 3714,36 гривень пені, 1752,05 гривень штрафу (в редакції заяви від 05.09.2013 року).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвали суду, які направлялися відповідачу за адресою: вул. Марусі Чурай, 25, м. Кременчук, Полтавська область,39600, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.09.2013 року місцем знаходження відповідача є вул. Марусі Чурай, 25, м. Кременчук, Полтавська область,39600, тобто адреса, зазначена у позовній заяві, на яку і здійснювались направлення ухвал суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні озвучив письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 24 299,91 гривень боргу за договором поставки № 168 від 23.11.2012 року, з яких: 17520,24 гривень основного боргу, 4820,03 гривень пені, 1959,64 гривень штрафу. Крім того, представник позивача просив суд стягнути на користь позивача судові витрати - суму судового збору та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2500 грн.

З урахуванням приписів ст. 22 ГПК України суд приймає дану заяву позивача до розгляду та розглядає позовні вимоги в новій редакції.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні. Також представником позивача було надано суду для огляду оригінали накладних. Суд оглянув надані документи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

23.11.2012 року між Філією № 2 ТОВ "Корона-Сервіс" від імені ТОВ "Корона-Сервіс" (надалі: позивач, постачальник) та фізичною особою-підприємцем Мантровим Олександром Михайловичем (надалі: відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 168 (арк.с.10-11), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах визначених договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за товар являється договірною і зазначається у накладних постачальника на кожну окрему партію товару. Накладні на товар з моменту їх підписання є невід'ємними частинами цього договору.

Загальна вартість цього договору визначається сумою вартості товарів поставлених протягом дії цього договору відповідно до накладних (п.3.2. договору).

Відпуск товару відповідачу здійснювався на підставі товарно-транспортних видаткових накладних ( арк. справи 21-23,96-107), підписаних сторонами та скріпленими штампами відповідача, що свідчать про отримання ним товару. Всього позивачем відповідачу було поставлено товару на загальну суму 47757,81 грн.

Умовами договору (п. 3.3. договору ) передбачено, що оплата за кожну партію поставленого товару здійснюється протягом 15 банківських днів з моменту одержання товару.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним користуванням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

В порушення вимог договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 17 520,24 грн..

В матеріалах справи є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків сторін станом на 09.07.2013 року ( арк. справи 20), за яким сума боргу відповідача на той час становила 17520,57 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Відповідальність сторін за договором встановлена розділом 4 договору. Так, за порушення строків оплати товару з покупця стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченої суми (п.4.5. договору).

На підставі вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4820,03 гривень та штраф в сумі 1959,64 гривень.

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи розмір штрафних санкцій, що заявлені до стягнення, суд звертає увагу на наступне:

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведений вище Закон поширюється на правовідносини, учасниками яких є юридичні особи та фізичні особи підприємці, оскільки згідно з преамбулою Закону, предметом його дії є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, оскільки суб'єктами правовідносин, що регулюються зазначеним Законом є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, яким би способом не визначався розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний, оскільки Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню за прострочення платежу, а саме - не більше подвійної облікової ставки НБУ. яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу).

За вказаних підстав, в разі, коли розмір пені, встановлений сторонами, перевищує подвійну облікову ставку НБУ, то слід застосовувати пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ.

Зазначена правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011р. у справі №3-121гс11.

Згідно ст.82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами перерахунку, стягненню підлягає 1958,82 грн. пені.

Вимога позивача про стягнення 1959,64 гривень штрафу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського с пору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно стягнення 2500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, понесених позивачем, суд враховує наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Судом перевірено відповідність заявленої до стягнення суми з наданим обсягом адвокатських послуг та враховано їх співрозмірність з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи., а тому суд, враховуючи складність спору, конкретні обставини справи, дійшов висновку, що сума 2500,00 грн. є дещо завищеною та необґрунтованою. Враховуючи викладене та часткове задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. - відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мантрова Олександра Михайловича (вул. Марусі Чурай, 25, м. Кременчук, Полтавська область,39600, р/р 26004001306688 в ПАТ АКТА БАНК, МФО 807394, ідентифікаційний номер 2498005011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-Сервіс" в особі філії № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Корона-Сервіс" (вул. Ярмаркова, 3, м. Кременчук, Полтавська область,39600, р/р 26007055232025 в ПФ ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 25976179) 17520,24 гривень основного боргу, 1958,82 гривень - пені, 1959,64 гривень штрафу, 1517,92 гривень судового збору, 2000,00 гривень витрат на оплату послуг адвокату.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 23.09.2013року

Суддя Тимощенко О.М.