Постанова

від 25.09.2013 по справі 802/3648/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 вересня 2013 р. Справа № 802/3648/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання: Старожилової Д.О.,

представника позивача: Жученко Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: фермерського господарства "Літинка Плюс"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2013 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з фермерського господарства "Літинка Плюс" (далі - ФГ "Літинка Плюс") адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 2416,67 грн. та пеню в сумі 65,28 грн., нараховану за порушення термінів сплати таких санкцій, а всього 2481,95 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2012 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними в позовній заяві обґрунтуваннями. Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач участі у судовому засіданні свого представника не забезпечив та поважність причин його неявки суду не повідомив. Заперечень на позов від відповідача не надходило, заяви щодо неможливості розгляду справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи через неможливість прибуття в судове засідання його представника також не подавалися.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене та враховуючи достатність наявних у справі доказів суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що 26.02.2013 року ФГ "Літинка Плюс" подало у Фонд звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 12 осіб. Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем і становить 1 особа (а.с. 4).

Таким чином, Фонд вважає, що оскільки відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі 50 % середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме санкції у розмірі 2416,67 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ФГ "Літинка Плюс" зобов'язане сплатити пеню у розмірі 65,28 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2009 року, по день звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно із ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 18-1 вказаного Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 4 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів за рахунок нормативів робочих місць.

Проте, згідно із ч. 1 ст. 18 цього Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, з положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок відповідно до ст. 18 Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Разом із тим, в силу вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814, підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Отже, на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й інформувати про це органи зайнятості щомісячно в порядку, встановленому вищезазначеним нормативно-правовим актом.

Встановлено, що ФГ "Літинка Плюс" перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. При цьому у відповідача в 2012 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 12 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, фактично відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ФГ "Літинка Плюс" щодного разу у 2012 році не подавало до Літинського районного центру зайнятості Вінницької області звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, що підтверджується відповіддю останнього за № 01-22/650 від 24.04.2013 року (а.с. 7).

За таких обставин суд доходить висновку, що у 2012 році відповідачем не було виконано вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечено виконання нормативу робочих місцяь для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із ст. 238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Зібраними і дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що відповідачем ФГ "Літинка Плюс" не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "Літинка Плюс" (22311 Вінницька область, Літинський район, с. Літинка, вул. Жовтнева, ідентифікаційний код 36564623) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач Держбюджет Літинського району, р/р № 31216230700301, код 37908279, банк одержувача ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2012 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 2416,67 грн. та пеню в сумі 65,28 грн., а всього 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович