Рішення

від 16.09.2013 по справі 910/15975/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15975/13 16.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Прості речі» Простягнення 13 847,04 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Стрілько М.О. - дов. № 22 від 26.04.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості речі» про стягнення 13 847,04 грн.

Ухвалою від 22.08.2013 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.09.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2013 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання 16.09.2013 року не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.09.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» (надалі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прості речі» (надалі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 0936, в пункті 1.1. якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, товар, іменований далі по тексту «товар», сортамент кількість і ціна якого зазначені в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2.1. договору поставки № 0936 від 12.03.2012 року сторони погодили, що кількість товару вказується в додатках до договору.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна товару за одиницю і по позиціях вказується в додатках до договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, обумовлених у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

12.12.2012 р. між сторонами була підписана специфікація № 16 до договору № 0936 від 12.03.2012 р. за умовами якої постачальник зобов'язувався передати покупцю товар - плівка ПВХ (стретч) на суму 12 725,88 грн.

Відповідно до п. 7 зазначеної специфікації, 100 % оплата здійснюється за фактом поставки, протягом 21-го календарного дня, факт поставки підтверджується товарно-транспортною накладною.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № 0936 від 12.03.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Прості речі» товар на суму 12 725,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3766 від 14.12.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач у строки передбаченні умовами договору не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 12 725,88 грн.

09.04.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 897 з вимогою про сплату заборгованості, проте зазначена вимога відповідачем залишена без належного на те реагування.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості речі» про стягнення 12 725,88 грн. основного боргу, 932,89 грн. пені та 188,27 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 7 специфікації № 16 до договору поставки № 0936 від 12.03.2012 р., оплата поставленого товару по даному договору проводиться покупцем протягом 21 календарного дня після дати поставки партії товару, що підтверджується товарно-транспортною накладною.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу був поставлений товар на суму 12 725,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 00000003766 від 14.12.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № ПРД00000496 від 13.12.2012 р., копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач у строки передбаченні умовами договору не оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 12 725,88 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 12 725,88 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 932,89 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 договору № 0936 від 12.03.2012 р. встановлено, що прострочення оплати товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені (штрафної неустойки) з винної сторони з розрахунку 2 (подвійної) облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення. Пеня (штрафна неустойка) нараховується протягом усього строку періоду прострочення до моменту повного виконання зобов'язання (зокрема, погашення боргу).

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 932,89 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» просить суд також стягнути з відповідача 188,27 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % підлягають задоволенню повністю у розмірі 188,27 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості речі» (місцезнаходження : 03039, м. Київ, Голосіївський р-н, провулок Червоноармійський, 14, код ЄДРПОУ 37641953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон» (місцезнаходження: 83000, м. Донецьк, вул. Артема, 97, код ЄДРПОУ 37641953) 12 725 (дванадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 88 коп. основного боргу, 932 (дев'ятсот тридцять дві) грн. 89 коп. пені, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 27 коп. три відсотки річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

23.09.2013 р.

Суддя Спичак О.М.