Рішення

від 22.11.2006 по справі 5/303-3829

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/303-3829

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2006 р.Справа № 5/303-3829

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрушків Г.З.             

Розглянув справу

        За позовом:  Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль

До відповідача: Комунального підприємства «Бурдяківський спецкар'єр», вул.Толока, 1, смт.Скала-Подільська, Борщівського району Тернопільської області

Суддя:    Андрушків  Г.З.

Представники від:

позивача: Гловак В.І. –юрисконсульт (дор. №03-105/1339 від 31.08.2006р.)

відповідача: Глюта М.П. –гол.бухгалтер (дов. №37/2  від 31.10.2006р.)

Бойко Б.Я. –представник (дов.№5 від 22.11.2006р.)

  Суть справи:  

        В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

       Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, звернулось в господарський суд з позовом до Комунального підприємства «Бурдяківський спецкар'єр», вул.. Толока, 1, смт.Скала-Подільська, Борщівського району Тернопільської області про стягнення 16952грн.58коп., із них : 16681грн.68коп. адміністративно-господарський санкцій за не створення у 2005 році робочих місць для працевлаштування інвалідів та 270грн.90коп. пені за несвоєчасну сплату даних санкцій.

        Відповідач  у відзиві на позов та його повноважні представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, і повідомили, що  підприємство відповідача згідно статуту та ліцензії  є гірничим, тому робочі місця для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2005р. не створювались, так як відповідно до ст. 40 Гірничого Закону України, до працівників гірничних підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах, встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров'я, згідно атестації робочих місць, останні відносяться до робіт, професій і посад з шкідливими умовами праці, що унеможливлює працевлаштування інвалідів на таких роботах. Крім  того, зазначив, що оскільки про факт не працевлаштування інвалідів на підприємстві в межах нормативу позивачу стало відомо 01.02.2006 року ( з моменту подання підприємством звіту форми №10-ПІ за 2005р.), однак з позовом звернувся до суду 20.09.2006р., тоді як згідно вимог ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть застосовуватись протягом шести місяців з дня виявлення порушення, тобто позивачем пропущено строк позовної давності для застосування адміністративно-господарських санкцій.

У відповідності до ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З огляду на те, що  ст. 20  Закону України „Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні” встановлює, що у разі несплати адміністративно-господарської санкції суб'єктом господарювання її стягнення проводиться за рішенням господарського суду, приймаючи до уваги  інформаційний лист Верховного суду України № 3.2.-2005 від 26.12.2005 року, дана справа розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України.

        В судовому засіданні 22.11.2006р. оголошувалася перерва в порядку ст.77 ГПК України з 10год.00хв. до 16год.00хв. .

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  судом встановлено наступне:

-          Тернопільське обласне відділення  Фонду  України  соціального захисту інвалідів відповідно до Положення  “Про Фонд України соціального захисту   інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 18.07.1991р. №92  є юридичною особою і на нього  покладено контроль  за додержанням  підприємствами встановлених нормативів робочих  місць, призначених для працевлаштування інвалідів та здійснення  контролю за  своєчасним  і повним  надходженням  до бюджету  фонду коштів від  підприємств, які  не забезпечують  установлених нормативів  робочих  місць,  призначених  для  працевлаштування інвалідів.

         Порядок  встановлення нормативів робочих місць  для інвалідів  передбачено ст. 19  Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні “від 23.01.1991р. (в редакції змін і доповнень  станом на 01.01.2005р.) –далі - Закон, відповідно до якої для  підприємств встановлюється  норматив місць  в розмірі  4-х відсотків від  загальної кількості   працюючих, а якщо  працює  від 8 до 25 чоловік – у  кількості  одного робочого місця.

       -  Як випливає із даних Комунального підприємства «Бурдяківський спецкар'єр»,  зазначених у звіті  про  зайнятість  та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік, поданого відповідачем до Фонду, середня облікова чисельність працівників  складала – 71особи, визначено норматив для працевлаштування інвалідів в кількості трьох робочих місць  для інвалідів, проте як випливає із даних звіту фактично у 2005 році інвалідів не працевлаштовано;

- На підставі поданого звіту Фонд визначив, що в 2005 році, підприємство повинно було працевлаштувати трьох інвалідів, та оскільки фактично норматив не виконано і інвалідів не працевлаштовано (розрахунок заборгованості по платежу до Тернопільського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів за нестворене робоче місце для працевлаштування інвалідів за 2005 рік), позивач, нарахував штрафні санкції в сумі 16681грн.68коп.  та пеню за порушення сплати даних санкцій у сумі 270грн.90коп., які просить стягнути з відповідача, посилаючись при цьому на ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1767 та Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314.

 Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування відповідно своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту  інвалідів про стягнення з Комунального підприємства «Бурдяківський спецкар'єр», адміністративно-господарських санкції в сумі 16681грн.68коп.  та 270грн.90коп. пені за порушення сплати даних санкцій підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

      Відповідно до ст..5 Гірничого Закону України суб'єктами гірничих відносин  є юридичні особи, які здійснюють геологічне вивчення родовищ корисних копалин, проектування, будівництво (реконструкцію), експлуатацію, ліквідацію аварій та ліквідацію або консервацію підприємств з видобутку та переробки корисних копалин, а також проводять гірничі роботи, які відповідно до ст.. 1 даного Закону - комплекс робіт з проведення,  кріплення та підтримки гірничих виробок і виймання гірничих порід в умовах порушення природної рівноваги, можливості прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

    Згідно Статуту Комунального підприємства «Бурдяківський спецкар'єр», зареєстрованого Борщівською райдержадміністрацією 28.07.2004р., основним предметом його діяльності є в тому числі розробка родовищ нерудних будівельних матеріалів відкритим способом, проведення розкривних, буро-вибухових, видобувних робіт та переробка корисних копалин, рекультивація порушених земель, тобто підприємство відповідача - гірничим, так як  здійснює гірничі роботи.

   Згідно з приписами статті 40 Гірничого закону України  до працівників гірничих підприємств, залучених або постійно зайнятих на гірничих роботах, законодавством встановлюються спеціальні вимоги щодо стану їх здоров'я, професійної підготовки, кваліфікації, трудової дисципліни в небезпечних умовах.

     Норми Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» визначає гірничі роботи, як особливо шкідливі і з особливо важкими умовами праці.

Як слідує з матеріалів справи, а саме: звіту  про  зайнятість  та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік, поданого відповідачем до Фонду, середня облікова чисельність штатних працівників  складала –71особи, а згідно штатного розпису Бурдяківського спецкар”єру на 2005 рік та висновку щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці №141/05 від 13.09.2001р., наданого Державною експертизою умов праці, із даної кількості працюючих   61 особа, це працівники, які працюють на особливо шкідливих роботах і з особливо важкими умовами праці.

     Виходячи з того, що норми статті 17 Закону Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні передбачають, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, а як слідує із вищенаведеного, кількість осіб на підприємстві відповідача, які працюють на роботах із звичайними умовами праці складає 10 осіб (71 особа (середньооблікова чисельність працівників на підприємстві відповідача в 2005 році) –61 особа (працівники із важкими і шкідливими умовами праці = 10 осіб),  тому норматив для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача у 2005 році становить 1 робоче місце  для інвалідів.  

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. за №314 ( далі –Положення), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включаючи їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів;

- Відповідач, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не надав суду доказів створення в установленому порядку робочого місця для працевлаштування інваліда у межах нормативу та доказів його звернення до позивача чи в органи місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів для направлення на роботу інвалідів, а тому  зобов'язаний у відповідності  до ст. 20 Закону та пунктів 3-6 “Порядку сплати  підприємствами (об'єднаннями) , установами і організаціями штрафних санкцій  до відділень фонду  соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання  цих  коштів”, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., перерахувати на рахунок  відділення  штраф в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному  підприємстві  на одного працюючого за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, що становить 2780грн.28коп..

          Крім того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 20 Закону, яка передбачає, що порушення підприємствами термінів сплати адміністративно-господарських санкцій  тягне  за  собою  нарахування  пені, відповідач повинен сплатити пеню в сумі 45грн.16коп. за несвоєчасну сплату даних санкцій.

                Позов в частині стягнення 13901грн.40коп. адміністративно-господарських санкцій  та 225грн.74коп.  пені задоволенню не підлягає, оскільки в цій частині позов заявлений позивачем без врахування вимог Гірничого Закону України, тобто без врахування того, що 61 працівник на підприємстві відповідача працює на особливо шкідливих роботах і з особливо важкими умовами праці, де не може використовуватися праця інвалідів.

         Відповідач на день розгляду спору в порядку ст. 33 ГПК не надав доказів сплати  штрафних санкцій за не створення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів у сумі 2780грн.28коп..та 45грн.16коп. пені за несвоєчасну сплату даних санкцій,  тому в цій частині позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

        Що стосується тверджень відповідача щодо вимог ст. 250 Господарського кодексу України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть застосовуватись протягом шести місяців з дня виявлення порушення, а оскільки про факт не працевлаштування інвалідів на підприємстві в межах нормативу позивачу стало відомо 01.02.2006 року ( з моменту подання підприємством звіту форми №10-ПІ за 2005р.), тому позивачем пропущено строк позовної давності для застосування адміністративно-господарських, не заслуговують на увагу з огляду на те, що:

   - згідно п. 3, 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями) , установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001року №1767) штрафні санкції  сплачуються підприємствами, де  кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, таким чином позивач отримав право на позов з 15.04.2006 року, а з позовом звернувся до суду 20.09.2006р., тобто в межах шестимісячного строку позовної давності,  передбаченого ст. 250  Господарського кодексу України.         

         Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49  ГПК України, покладаються  на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85  ГПК України господарський суд  

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Бурдяківський спецкар'єр», вул.Толока, 1, смт.Скала-Подільська, Борщівського району Тернопільської області, ( код 26197632) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, на рахунок 3121923060030, одержувач Держбюджет Борщівський район, іден.код 23588865, УДК України в Тернопільській області, МФО 838012- 2780грн.28коп. адміністративно–господарських санкцій та 45грн.16коп. пені за несвоєчасну сплату даних санкцій;

-          в доход  державного бюджету 28грн.26коп. державного мита;

         - на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м.Київ , пр.Перемоги, 44, р/р 26002014180001 у ВАТ “Банк Універсальний” , м. Львів , МФО 325707 , код ЄДРПОУ 30045370 - 19грн.67коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

3. В решті позову –відмовити.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор –апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Г.З. Андрушків