Постанова

від 06.12.2006 по справі 9/252-3748

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/252-3748

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2006 р.Справа № 9/252-3748

 11-00 год.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.             

при секретарі судового засідання  Кулагіній Т. В.

Розглянув справу

за позовом  Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль,46021           

до  Приватного підприємства "Оберіг" с.Малі Бірки,Гусятинський район, Тернопільська область,48234            

за участю представників сторін:

позивача:   Гловак     В.І. доручення  № 03-15/1339 від 31.08.2006 р.

відповідача:   не з'явився.

встановив:

Позивач - Тернопільське обласне  відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль. звернувся 22.09.2006 р. до господарського суду Тернопільської області з адміністративним позовом до відповідача –Приватного підприємства  „Оберіг”, про стягнення  4 696,64 грн., з яких 4 512,50 грн. адміністративно-господарських   санкцій   та   184,14 грн. пені,  посилаючись  на те, що  Підприємство не виконало  встановленого відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць  для працевлаштування інвалідів, про що Позивач дізнався із даних статистичного „Звіту про зайнятість  та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” , поданого Підприємством.

Як стверджує Позивач,  середньооблікова   чисельність  штатних працівників  особового  складу  за 2005 рік   складає  24 чоловік,  тому відповідно до ст. 19 Закону України  „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” норматив  робочих місць для працевлаштування інвалідів 1 . Фактично  інвалід не був  працевлаштований, відтак,   норматив  Відповідачем не виконаний.

Спираючись на  положення ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та  на Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767, Позивач  просить стягнути  адміністративно-господарські  санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, які Відповідач     до 15.04.2006 р   добровільно  не сплатив.  

Як зазначає  Позивач,   посилаючись на ч. 3 ст. 20  Закону  України „Про основи  соціальної  захищеності  інвалідів”,    відсутність добровільної сплати  підприємством адміністративно-господарської  санкції  до 15.04.2006 р.  , тягне за собою  нарахування пені із розрахунку  120  відсотків  річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач  не скористався своїм правом на участь у розгляді справи, відзиву на позов не подав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, а отже справа розглядається згідно положень Кодексу  адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005 р., у відповідності до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України,  виходячи з такого.

Відповідно до  частини четвертої статті 22 Закону України „Про судоустрій України” справи,  пов'язані  з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування, розглядаються місцевими адміністративними судами.

Фонд соціального захисту інвалідів України є, згідно пунктів 1, 3  Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р., урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому,  та має  завданням участь у  межах компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів   та за своєчасним  перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ та організацій за недодержання  ними  нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Соціальний захист інвалідів є одним із способів реалізації конституційних прав та свобод громадян.

За своєю правовою природою  правовідносини між Фондом  соціального захисту інвалідів України  та підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання з приводу соціальної  захищеності  інвалідів та створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, належать до сфери публічно-правових відносин, які є формою вираження державно-управлінських відносин, мають державно-владний характер, у яких один із суб'єктів –Фонд соціального захисту інвалідів України наділений державою владними повноваженням щодо інших учасників цих відносин.

Фонд соціального захисту інвалідів України  та його відділення на місцях є  носієм  прав та обов'язків, які реалізуються  у галузі державного управління у соціальній сфері, а тому реалізація  Фондом його  функцій, у тому числі  щодо  звернення за примусовим стягнення штрафних санкцій у судовому порядку ,  є проявом  владних повноважень стосовно  підприємств , установ , організацій, де   кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Як визначається  у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання, пов'язанні із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів” № 3418-IV від 07.02.2006 р., справи за участю Фонду соціального захисту інвалідів України , пов'язаних із здійсненням ним владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими судами в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином,  розглядаючи адміністративну справу,  де позивачем є Тернопільське обласне відділення Фонду України соціального захисту  інвалідів, що має адміністративну процесуальну дієздатність, господарський суд  діє на підставі ст. 4, 6, 7, 18 та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані суду докази, суд   дійшов до висновку, що  позов підлягає до задоволення , враховуючи наступне:  

Правовідносини   щодо    забезпечення  нормативів  робочих місць для працевлаштування  інвалідів у 2005 р. регулювалися   Законом    „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 )  із змінами, останні з яких  прийняті  Верховною радою України    31.05.2005 р. ( Закон N v167p299-05,  набрав чинності  23.06.2005 р.  у зв'язку із опублікуванням     у газеті  „Голос України” № 114.   ) .

Між тим зміни, внесені  до Закону  „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”( 875-12 )  ,у зв'язку із прийняттям  Закону України N 11/4-29/15910-ЕП від  6 жовтня 2005 р.   „Про внесення змін до деяких законодавчих  актів України щодо професійної і трудової   реабілітації інвалідів”,   які стосуються   викладення ст. 19 та 20 Закону  у новій редакції, та запровадження терміну  „адміністративно-господарські   санкції”,  набирають чинності  лише з 01.01.2006 р.  ,як  зазначається у  розділі  П  „Прикінцеві положення” Закону України  N 11/4-29/15910-ЕП.

Статтею 19  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) у редакції,  що  діяла  до  01.01.2006 р.  (далі - Закон) , для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою  статті  18  названого  Закону   передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж  установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону у редакції Закону України  до 01.01.2006 р. ).

Положенням про  робоче   місце   інваліда   і   про   порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314                 ( 314-95-п ), визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).

Робоче місце  інваліда  вважається   створеним,   якщо   воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в   дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п. 5).

Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Між тим,  з поданих  Позивачем доказів випливає,  що  вакантних місць на Підприємстві   для працевлаштування інвалідів не було,  Приватне підприємство “Оберіг”   додаткових місць не створювало , не пристосовувало  існуючих  для працевлаштування інвалідів, не розробляло заходів  щодо створення робочих  місць   і  не включало їх  до     колективного договору.

При таких обставинах справи,  суд дійшов до висновку, що  Відповідачем не вживалися усі передбачені чинним законодавством заходи із забезпечення працевлаштування інвалідів, а тому  на нього може бути покладена відповідальність, передбачена  статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Постановою Кабінету Міністрів України  від 28 грудня 2001 р. N 17674 затверджено Порядок   сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень    Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів ( надалі- Порядок )

Відповідно до п. 1  Порядку ,  він   визначає  механізм  сплати  підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями незалежно від форми власності і господарювання (далі - підприємства) штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), а також акумуляції, обліку та використання цих коштів.

Згдіно  з п.2, 4   Порядку  суми  штрафних  санкцій  перераховуються самостійно підприємствами, де  кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ,  в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком N 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком N 2510, не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Враховуючи, що  Відповідач самостійно  штрафні санкції  до 15.04.2006 р.  не сплатив,    суд вважає правомірним адміністративний позов  щодо стягнення з Відповідача 3 687,50 грн. штрафних санкцій за не створення  робочих місць для інвалідів в користь  Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України та 69,09 грн.  пені,  нарахованої   в порядку , передбаченому  ст.  20 Закону  України   "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у редакції  Закону N v167p299-05   від 31.05.2005   за період з 15 квітня  до 13 червня  2006р.

Що стосується доводів  Відповідача    про те, що   на  стягнення   штрафних санкцій поширюються положення ст. 250 ГК України,  то суд, відхиляючим такі доводи,  вважає , що оскільки  за змістом Закону  України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у редакції  Закону N v167p299-05   від 31.05.2005  та Постанови    Кабінету Міністрів України  від 28 грудня 2001 р. N 17674  такі  штрафні санкції     самостійно розраховуються та сплачуються  Підприємством ,     тому на  ці правовідносини   дія  ст. 250 ГК України  не поширюється.    

Судові витрати  в силу положень ч. 4 ст.  94 КАСУ стягненню з відповідача не підлягають, адже  позивач  користується пільгами при сплаті  судового збору.

У судовому засіданні  06.12.2006 р.   за згодою  представників сторін  було оголошено  вступну та резолютивну  частину постанови та  про те, що  повний її текст  буде  виготовлено та оголошено 13.12.2006 р о  14-30 год.

Керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України”,  ст. 4, 6, 7, 18, ч.4       ст. 94, 162, 163 та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд

                                            ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути  4 512,50 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів та 184,14 грн. пені з Приватного підприємства „Оберіг”, (с. Малі Бірки, Гусятинський район, Тернопільська область, ідент. код 32064725)   на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України (м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8,  р/р 31218230600116 УДК у  Гусятинському районі, МФО 838012,  код 23588131).

На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                Л.В. Кропивна