Постанова

від 17.09.2013 по справі 809/2678/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                               ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ "17" вересня 2013 р.                                                                           Справа № 809/2678/13-a м. Івано-Франківськ   Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі: Судді Микитюка Р.В. при секретарі  Боднар В.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі       до відповідача: Калуської державної сортодослідної станції про стягнення заборгованості в сумі 3131,31 грн.,-                                                                  ВСТАНОВИВ: управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі (надалі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Калуської державної сортодослідної станції (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 3131,31 грн. Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не погашено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і станом на 01.08.2013 року становить 3131,31 грн. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики  було направлено вимогу від 02.10.2012 року №Ю-10 про сплату єдиного внеску, яку відповідач отримав 19.10.2012 року. Представник позивача в судове засідання  не з'явився, однак на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, оскільки 16.09.2013 року на адресу суду повернулася поштова кореспонденція, з відміткою укрпошти “за закінченням терміну зберігання”, яка відправлялася відповідачу за адресою, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру  юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - вул. Глібова, 20, м. Калуш, Калуського району Івано-Франківської області, 77300, а саме копія ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі. Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям – за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. З огляду на вказане відповідача належним чином повідомлено про відкриття судом провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі до Калуської державної сортодослідної станції про стягнення заборгованості в сумі 3131,31 грн. та про можливість подання заперечення проти адміністративного позову. За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України            (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 та частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу. Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне. Калуська державна сортодослідна станція зареєстрована 11.01.2007 року виконавчим комітетом Калуської міської ради та згідно п.1 ч.1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування  є платником єдиного внеску. Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час їх дії. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. За змістом статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Частина 2 статті 6 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Згідно вимог частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі. Обов'язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. В судовому засіданні встановлено, що відповідачем самостійно розраховані суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі  3131,31 грн.   Однак, вказані зобов'язання у встановлений законом строк відповідач в повному обсязі не сплатив і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 3131,31 грн. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми                     частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Доводи позивача про зобов'язання відповідача за єдиним внеском в сумі 3131,31 грн. підтверджуються звітом відповідача про суми нарахованого доходу  застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, що підлягають сплаті, вимогою про сплату боргу за №Ю-10 від 02 жовтня 2012 року, карткою  особового рахунку платника єдиного внеску, корінцем  вимоги про сплату боргу, рішенням № 72 Про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, а також іншими матеріалами справи (а.с.11-21).    Стаття 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. За змістом частини 2 статті 106 вказаного вище Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (надалі – недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. На підставі частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідачу надсилалася вимога про сплату боргу №Ю-10 від 02 жовтня 2012 року, яка залишена ним без виконання.       Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Відповідно до пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від                 27.06.2002 року, Управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум страхових внесків та інших платежів. Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача  обґрунтованими, а позов  таким, що підлягає до задоволення.   На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-                                                                  ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Калуської державної сортодослідної станції, 77300, вул.Глібова, 20, м. Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 34672409 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі заборгованість в сумі 3131,31 (три тисячі сто тридцять одна гривня) 31 копійка. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.            Суддя:                                                                                Микитюк Р.В.            Постанова складена в повному обсязі 23.09.2013 року.