Рішення

від 24.09.2013 по справі 904/5354/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.13 р. Справа № 904/5354/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський фарфоровий двір", м. Суми

до Військової частини А3283, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 36 006, 19 грн., з яких: 33 798, 43 грн. заборгованості за Договором поставки, 6, 70 грн. пені, 1 689, 92 грн. неустойки, 511, 14 грн. 3 % річних.

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Позивача: Святішенко О.В., довіреність № 96 від 19.06.2013 р.

Від Відповідача: Вологжаніна О.Д., довіреність № 02 від 03.01.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський фарфоровий двір" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Військової частини А3283 про стягнення 35 795, 19 грн., з яких: 33 798, 43 грн. заборгованості за Договором поставки, 4, 04 грн. пені, 1 689, 92 грн. неустойки, 302, 80 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 р. порушено провадження у справі № 904/5354/13, розгляд справи призначено на 30.07.2013 р.

В судовому засіданні 30.07.2013 р. розгляд справи відкладався за клопотанням сторін та необхідністю витребування додаткових документів до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

09.09.2013 р. Позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Відповідача 36 006, 19 грн., з яких: 33 798, 43 грн. заборгованості за Договором поставки, 6, 70 грн. пені, 1 689, 92 грн. неустойки, 511, 14 грн. 3 % річних. Заява була прийнята судом до розгляду.

Позивач в судовому засіданні 09.09.2013 р. підтримав позовні вимоги.

Відповідач позов визнав частково з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд відмовити Відповідачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, неустойки та 3 % річних, заявив усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Клопотання було прийнято судом до розгляду.

В судовому засіданні 09.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши письмові докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 р. між Військовою частиною А3283 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський фарфоровий двір" (Постачальник) було укладено Договір № 12/6 про постачання продукції, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити продукцію, а Замовник прийняти та оплатити продукцію у кількості, у терміни та за цінами згідно із специфікацією, яка є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1. Договору на постачання продукції встановлено, що загальна вартість продукції, що підлягає поставці за цим Договором становить 33 798, 43 грн.

Згідно п. 4.3. Договору, розрахунок за продукцію здійснюється лише після її фактичного отримання Відповідачем та за фактично отриману продукцію на підставі належним чином оформлених актів приймання-передачі, рахунків-фактур та накладних Позивача протягом 45 банківських днів.

На виконання умов Договору Позивач поставив продукцію визначену Договором, а Відповідач прийняв, що підтверджується копією Акту приймання-передачі продукції від 26.12.2012 р. та накладною № 31 від 24.12.2012 р., тобто Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання перед Відповідачем за Договором про постачання продукції.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 36 006, 19 грн., з яких: 33 798, 43 грн. заборгованості за Договором поставки, 6, 70 грн. пені, 1 689, 92 грн. неустойки, 511, 14 грн. 3 % річних.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, в обґрунтування посилався на наступне.

Згідно ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань військова частина несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про Збройні Сили в Україні", фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідач пояснив, що Договір № 12/6 від 21.12.2012 р. був зареєстрований в Управлінні Державної казначейської служби України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу 24.12.2012 р., 21.12.2012 р. Державною казначейською службою було отримано зобов'язання розпорядника бюджетних коштів № 107.

Після одержання продукції до Управлінні Державної казначейської служби України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу 27.12.2012 р. були направлені наступні документи: реєстр бюджетних фінансових зобов'язань від 26.12.2012 р. № 178, реєстр платіжних доручень від 26.12.2012 р., платіжне доручення № 727 від 26.12.2012 р., накладна № 31 від 24.12.2012 р., рахунок № 331 від 24.12.2012 р.

Незважаючи на отримані документи та наявність коштів на рахунку військової частини А3283, Управлінням Державної казначейської служби України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу не були здійснені платежі.

У зв'язку з тим, що невиконання зобов'язань за Договором сталося не з вини військової частини А3283, а стягнення з її рахунків 3 % річних, пені, неустойки та судового збору призведе до додаткового навантаження на Державний бюджет України, неможливості здійснення військовою частиною захищених видатків, в тому числі на виплату грошового забезпечення і заробітну плату та до нераціонального використання коштів, призначених для здійснення фінансування життєдіяльності Збройних Сил України, Відповідач просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Військової частини пені, 3 % річних, неустойки, судового збору.

В судовому засіданні Відповідач заявив усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використан ням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач просить стягнути з Відповідача 33 798, 43 грн. заборгованості за Договором поставки.

Відповідач суму заборгованості визнав, доказів оплати заборгованості в розмірі 33 798, 43 грн. не надав, доводи Позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Договором поставки в сумі 33 798, 43 грн.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Як встановлено ст. ст. 548-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у разі порушення Замовником строків оплати, останнім сплачується пеня за весь час прострочення.

Пунктом 6.5. Договору встановлено, що у разі порушення обов'язків за цим договором, а також у всіх інших випадках, що не були передбачені ним, сторони керуються залежно від виду продукції, Положенням про поставки продукції виробничого-технічного призначення або Положенням про поставки товарів народного споживання, затвердженими Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 28.08.1988 р. та нормативно-правовими актами України, щодо цього питання.

Відповідно до п. 57 "Положения о поставках товаров народного потребления", затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.08.1988 р. "При несвоевременной оплате поставленных товаров покупатель (плательщик) уплачивает поставщику пеню в размере 0, 04 процента суммы просроченного платежа за каждый день просрочки; за неосновательный отказ от акцепта платежного требования (полностью или частично), а также за уклонение от оплаты товаров при других формах расчетов покупатель (плательщик) уплачивает поставщику штраф в размере 5 процентов суммы, от уплаты которой он отказался или уклонился".

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 6, 70 грн. та неустойку в сумі 1 689, 92 грн. за період з 28.02.2013 р. по 28.08.2013 р.

Розглянувши клопотання Відповідача щодо зменшення розміру неустойки, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням пункту 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18).

Суд приймає до уваги, що Відповідач фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що причиною неналежного виконання зобов'язань за Договором поставки стало нездійснення Управлінням Державної казначейської служби України платежів за даним Договором, а не навмисне ухилення Відповідача, враховуючи, суд вважає за можливе задовольнити усне клопотання Відповідача та зменшити неустойку на 90 % - до 168, 99 грн.

Оскільки порушення строків оплати товару встановлено, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вимоги про стягнення пені в сумі 6, 70 грн. та неустойки в розмірі 168, 99 грн., зменшеної судом до 10 %, є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з Відповідача 3 % річних в розмірі 511, 14 грн. за період з 28.02.2013 р. по 30.08.2013 р.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце, вимога про стягнення 3 % річних в розмірі 511, 14 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 34 485, 26 грн., з яких: 33 798, 43 грн. заборгованості за Договором поставки, 6, 70 грн. пені, 168, 99 грн. неустойки, 511, 14 грн. 3 % річних, в частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 1 520, 93 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в розмірі 1 720, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 32-34, 49, 77, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А3283 (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, Військове містечко, 35; код ЄДРПОУ 07880837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський фарфоровий двір" (40000, м. Суми, вул. Харківська, 111; код ЄДРПОУ 36707705):

- 33 798, 43 грн. (тридцять три тисячі сімсот дев'яносто вісім грн. 43 коп.) заборгованості за Договором поставки;

- 6, 70 грн. (шість грн. 70 коп.) пені;

- 168, 99 грн. (сто шістдесят вісім грн. 99 коп.) неустойки;

- 511, 14 грн. (п'ятсот одинадцять грн. 14 коп.) 3 % річних;

- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині стягненні пені в розмірі 1 520, 93 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано

16.09.2013 року

Суддя М.М. Боділовська