Рішення

від 20.09.2013 по справі 915/1332/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2013 р. Справа № 915/1332/13

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача приватного підприємства фірми «Автохауз-ЛТД», вул Артема, 4, кв. 67, м. Миколаїв, 54031

про стягнення 66000 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: 26.07.2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди транспортних засобів № 21-05/12 від 21.05.2012 року в розмірі 66000 грн., а також судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2013 року було прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі (а.с. 1). Розгляд справи призначено на 02.09.2013 року.

Клопотанням від 15.08.2013 року позивач просив розглянути справу без його участі (а.с. 12).

Відповідач не з'явився, позов не заперечив і не спростував. За відомостями, отриманими з пошукової системи офіційного сайту ДП «Укрпошта» станом на 02.09.2013 року відправлення (ухвала) відповідачу не вручене (а.с. 15).

Ухвалою суду від 02.09.2013 року (а.с.17) розгляд справи було відкладено на 20.09.2013 року, у зв'язку з тим, що відповідач не повідомлений належним чином.

Ухвали суду від 29.07.2013 року та від 02.09.2013 року, якими сторони повідомлялись про дату, час і місце проведення судових засідань з розгляду спору, що направлені відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві, повернуті поштовим відділенням до суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 19-25).

Незважаючи на те, що ухвала, якою суд повідомляв відповідача про дату, час і місце розгляду справи, повернута відділенням зв'язку до господарського суду, є усі підстави вважати, що відповідача повідомлено належним чином, адже, згідно зі ст. 64 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з офіційного сайту «Інформаційно-ресурсний центр - пошук в ЄДР» станом на 29.07.2013 року адресу відповідача в позовній заяві зазначено вірно.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв'язку з позначкою «за закінченням терміну зберігання», з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд вважає належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому визнає можливим розглянути справу за відсутності представника останнього.

Так, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судових засідань, проте відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом, повноважного представника в судові засідання не направляв, позов не заперечив і не спростував.

За цих обставин, справа, згідно з ст. 75 ГПК України, розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2012 року між позивачем і відповідачем укладено договір №21-05/12 оренди транспортних засобів (далі - договір, а.с. 5, 6).

Відповідно п. 1.1. договору позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати, а відповідач - прийняти в тимчасове володіння та користування транспортний засіб напівпричіп-автовіз 7310.025, державний номер НОМЕР_2, шасі НОМЕР_3, 2005 року випуску та сплачувати за нього орендну плату.

На підтвердження своїх майнових прав відносно переданого в оренду рухомого майна позивач на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2013 року надав копію технічного паспорту НОМЕР_4, який засвідчує право власності позивача на напівпричіп-автовіз 7310.025, державний номер НОМЕР_2, шасі НОМЕР_3, 2005 року випуску (а.с. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що транспортний засіб буде використовуватись відповідачем за виробничою необхідністю, згідно його статутної діяльності по Україні та за її межами.

Пунктом 4.1. договору визначено, що транспортний засіб передається в оренду на період з 21.05.2012 року по 20.05.2013 року.

Згідно п. п. 3.1, 3.2 договору передача транспортного засобу відповідачу здійснюється протягом 2-х днів з моменту підписання цього договору за актом прийому - передачі.

На виконання вимог розділу 3 договору, вказаний транспортний засіб був переданий наймачу, що підтверджується відповідним актом від 21.05.2012 року (а.с. 7).

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що сума щомісячної орендної плати за оренду транспортного засобу становить 5500 грн.

Загальна сума орендної плати за оренду транспортного засобу, що був переданий в оренду за вказаним договором складає 66000 грн.

Позивач свій обов'язок за договором виконав, надав відповідачу в оренду транспортний засіб, в свою чергу відповідач свої обов'язки по договору не виконав.

Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов'язок сплачувати орендну плату передбачений п. 7.1. договору та п. п. 1, 5 ст. 762 ЦК України.

Положеннями ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов п. 7.1 договору відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідач, в порушення умов договору, оплату за користування транспортним засобом в сумі 66000 грн. не здійснив.

На день розгляду справи відповідач не надав доказів погашення боргу в сумі 66000 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач в позовній заяві зазначив, що на момент звернення до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати за договором оренди не здійснив.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 66000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Будь - яких доказів того, що відповідачем належним чином і в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо оренди транспортного засобу за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаного у позові боргу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України господарські витрати покладаються на відповідача .

Отже, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства фірми «Автохауз-ЛТД» (вул Артема, 4, кв. 67, м. Миколаїв, 54031, ідентифікаційний код 37104273) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) борг в сумі 66000 грн. (шістдесят шість тисяч грн. 00 коп.), а також судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 24 вересня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв