Ухвала

від 12.09.2013 по справі 2а-16313/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16313/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просили суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області заборгованість не прийнятих витрат за період з 01.07.2012 р. по 31.10.2012 р. у загальній сумі 230430,82 грн., з яких: 229491,58 грн. - щомісячна державна адресна допомога; 600,00 грн. - основний розмір пенсії; 339,24 грн. - витрати на доставку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2013 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Києво-Святошинському районі Київської області (ідентифікаційний код 25959117) за період з 01 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року заборгованість в розмірі 939,24 грн. (дев'ятсот тридцять дев'ять гривень двадцять чотири копійки), з яких 600,00 грн. (шістсот гривень) - основний розмірі пенсії, а 339,24 грн. (триста тридцять дев'ять гривень двадцять чотири копійки) - витрати на доставку.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.

Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.

Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.

У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01 липня 2012 року по 31 жовтня 2012 року позивачем виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 230430,82 грн., з яких: 229491,58 грн. - щомісячна державна адресна допомога; 600,00 грн. - основний розмір пенсії; 339,24 грн. - витрати на доставку.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що страховик, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

З вказаним висновком Окружного адміністративного суду м. Києва не можна не погодитись.

Згідно статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а згідно статті 8 Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно до ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статті 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та статей 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст.26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки. Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-14 (надалі Закон № 1105) закріплене аналогічне правило якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між ФСС і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Сфера дії цього Закону поширюється на категорію осіб, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій щодо якої виник спір. Так, згідно ч. 2 ст. 2 Закону № 1105 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлене згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено суд першої інстанції, відповідно до Виписки з акту огляду МСЕК ОСОБА_3 №060285 від 04.12.1991 року та Розпорядження УПФУ у Києво-Святошинському районі №158376 від 13.07.2011 року, що підтверджує факт наявності інвалідності та причину інвалідності - трудове каліцтво (профзахворювання).

З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача відшкодувати витрати понесені позивачем по оплаті основного розміру пенсій по інвалідності за нещасним випадком у розмірі 939,24 грн., з яких 600,00 грн. виплачені як основний розмір пенсії та 339,24 грн. витрат на доставку.

Щодо заявлених позовних вимог відносно відшкодування виплаченої адресної допомоги колегія суддів зазначає.

Відповідно ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку № 5-4/4 від 04.03.2003 р. відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, а саме: суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві; щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій. Наведений перелік відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я являється вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету міністрів України № 265 від 26.03.2008 р. «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно наведеного Закону.

Враховуючи наведене суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що адресна допомога не входить до складу пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку, тому з цих підстав не підлягає відшкодуванню відповідачем.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2013 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

І.В. Федотов

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.